Масова пам’ять, або mass storage, – зовнішній, відносно материнської плати, запам’ятовуючий пристрій великої ємності. Виділяють три групи пристроїв масової пам’яті. Перша застосовується для зберігання найбільш часто використовуваних програм і даних. Звичайно це здійснюється на комплексах резервування матрицею незалежних дисків і окремих жорстких дисків. Друга група призначена для зберігання регулярно, проте не часто використовуваних програм і даних. До третьої групи належать рідко використовувані програми та дані, наприклад зображення, особливо відеофільми. У цих групах широко використовуються магнітні стрічки та оптичні диски.
Накопичувачі – це запам’ятовуючі пристрої, що призначені для довготривалого (що не залежить від електропостачання) збереження великих обсягів інформації. Ємність накопичувачів у сотні разів перевищує ємність оперативної пам’яті або зовсім необмежена, коли йдеться про накопичувачі зі змінними носіями. Накопичувач можна розглядати як сукупність носія та відповідного приводу. Розрізняють накопичувачі зі змінними та постійними носіями.
Привід – це з’єднання механізму читання-запису із відповідними електронними схемами керування. Його конструкція визначається принципом дії та видом носія.
Носій – це фізичне середовище зберігання інформації, за зовнішнім виглядом може бути дисковим або стрічковим.
Зовнішні запам’ятовуючі пристрої поділяють на такі класи:
1. За типом доступу:
- з довільним доступом (диски, флеш-карти);
- з послідовним доступом (стрічки);
2. За типом технології запису/зчитування інформації: