• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ НА КОМПАКТ-ДИСКАХ

Data CD

Звичайний диск з комп’ютерною інформацією, архів файлів. Стандарти запису Data CD:

ISO 9960 (Level 1) – базовий стандарт для запису файлів на компакт-диск. Базовий, проте далеко не найкращий, бо працює виключно з короткими іменами файлів, за старою формулою DOS (вісім символів на ім’я плюс три – на розширення).

ISO 9660 (Level I Joliet) – ця модернізація стандарту ISO 9660 Level I, запропонована Microsoft, дозволяє використовувати довгі (до 64 символів) імена, що містять символи національних мов.

Окрім того, Joliet підтримує 8 рівнів укладення папок на диску, що вдвічі більше, ніж у „старого” ISO.

ISO 9660 (Level 2) подальший розвиток лінії ISO. Новий стандарт підтримує до 31 символів у назві файлів. Диски, записані в цьому форматі, не можуть бути прочитані на комп’ютерах під керуванням DOS або старих версій Widows.

ISO 9660 (Level 2 Joliet) – 128 символів у назві файлів, 32 ступені вкладеності папок, підтримка національних мов. Проте прочитати такий диск можуть далеко не всі дисководи.

7. DIGITAL VERSATILE DISC
(ЦИФРОВИЙ ЧИ БАГАТОЦІЛЬОВИЙ ДИСК)

DVD (ді-ві-ді, англ. Digital Versatile Disc – цифровий чи багатоцільовий диск англ. Digital Video Disk – цифровий відеодиск) – носій інформації, зовні схожий з компакт-диском. Має можливість зберігати більше інформації за рахунок використання лазера з меншою довжиною хвилі, ніж для звичайних компакт-дисків.

Перші диски й програвачі DVD з’явилися в листопаді 1996 р. в Японії та в березні 1997 р. у США.

На початку 1990-х років ХХ ст. розроблялося два стандарти для оптичних інформаційних носіїв високої щільності. Один з них називався „Multimedia Compact Disc” (MMCD) і розроблявся компаніями Philips і Sony, другий – „Super Disc” – підтримували 8 великих корпорацій, з-посеред яких були Toshiba і Time Warner. Пізніше зусилля розробників стандартів були об’єднані під началом IBM, яка не хотіла повторення кровопролитної війни форматів зі стандартами касет VHS і Betacam у 1980-х рр. ХХ ст. Офіційно DVD був анонсований у вересні 1995 р. Перша версія специфікацій DVD була опублікована у вересні 1996 р. Зміни й доповнення у специфікації вносить організація DVD Forum (раніше називалася DVD Consorcium), членами якої є 10 компаній-засновників і більш як 220 приватних осіб.

DVD за структурою даних бувають трьох типів:

- DVD-Video – містять фільми (відео і звук);

- DVD-Audio – містять аудіо-дані високої якості (набагато вищої, ніж на аудіо-компакт-дисках);

- DVD-Data – містять будь-які дані.

DVD як носії бувають чотирьох типів:

- DVD-ROM – штамповані на заводі диски;

- DVD+R/RW – диски одноразового (R – Recordable) і багаторазового (RW – ReWritable) запису;

- DVD-R/RW – диски одноразового (R – Recordable) і багаторазового (RW – ReWritable) запису;

- DVD-RAM – диски багаторазового запису з довільним доступом (RAM – Random Access Memory).

DVD може мати одну чи дві робочі сторони та один чи два робочі шари на кожній стороні. Від їхньої кількості залежить ємність диска: будь-який носій може мати будь-як структуру даних і будь-яку кількість шарів (двошарові DVD-R і DVD-RW з’явилися наприкінці 2004 р.)

Стандарт запису DVD-R(W) був розроблений DVD-Forum як офіційна специфікація (пере)записуваних дисків. Однак ціна ліцензії на цю технологію була занадто висока, і тому кілька виробників пишучих приводів і носіїв для запису об’єдналися в „DVD plus RW Alliance”, що й розробив стандарт DVD+R(W), вартість ліцензії на який була нижчою. Спочатку чисті диски для запису DVD+R(W) були дорожчими, ніж DVD-R(W), але тепер ціни зрівнялися.

Стандарти запису „+” і „–” частково сумісні. Сьогодні вони однаково популярні – половина виробників підтримує один стандарт, половина – інший. Ідуть суперечки, чи витисне один з цих форматів свого конкурента, чи вони продовжать мирно співіснувати. Усі приводи для DVD можуть читати обидва формати дисків, і більшість пишучих приводів також можуть записувати обидва типи „болванок”.

На відміну від компакт-дисків, у яких структура аудіо-диска фундаментально відрізняється від диска з даними, у DVD завжди використовується файлова система UDF.

Швидкість зчитування/запису DVD указується як кратна 1350 Кб/с, тобто 16-швидкісний привід забезпечує читання (чи запис) дисків у 16x1350 = 21600 Кб/с (21,09 Мб/с).

Ємність (див.: табл. В. 1) можна визначити на око – потрібно подивитися, скільки робочих (віддзеркалюючих) сторін у диска і звернути увагу на їхній колір: двошарові сторони зазвичай мають золотий колір, а одношарові – срібний, як компакт-диск.

Таблиця В. 1. Ємність DVD

- одношарові однобічні (DVD-5) уміщують 4,7 гігабайти інформації;

- двошарові однобічні (DVD-9) уміщують 8,7 гігабайти інформації;

- одношарові двосторонні (DVD-10) уміщують 9,4 гігабайти інформації;

- двошарові двосторонні (DVD-18) уміщують 17,4 гігабайти інформації.

Читайте також:

1. Або зі зберігання інформації та забезпечення доступу до неї, за умови, що ця особа не могла знати про незаконність розповсюдження інформації.
2. Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний ЛП під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри
3. Алгоритми захисту цифрової просторової інформації
4. Алфавітний підхід до вимірювання кількості інформації.
5. Аналіз зовнішньої інформації
6. Аналіз інформації та постановка задачі дослідження
7. Аналіз та інтерпретація інформації
8. Аналіз та компонування інформації для проекту
9. Аналіз та узагальнення отриманої інформації.
10. Аналіз якості виробничої інформації
11. Аналітико-синтетична переробка інформації
12. Аналітична обробка інформації вузлами інформаційно-аналітичної функціональної підсистеми МОЗ України і питань НС.

Переглядів: 506