• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Методика виконання

Адаптація внутрішньогосподарських відносин АП до ринкових умов, яка забезпечує одержання ним найкращих фінансових результатів, обумовлює об’єктивну необхідність трансформації загальноекономічних ринкових відносин у середину АП до його внутрішньогосподарських підрозділів і їх окремих працівників. При цьому прибуток АП набуває чіткої структурної визначеності та осяжності кожним працівником, кожним колективом, а особиста зацікавленість власників підприємства і працівників його колективів в одержанні прибутку від господарської діяльності АП є ефективним внутрішнім джерелом енергії його функціонування. Це передбачає формування в середині АП внутрішньогосподарського ринку і відповідних внутрішньогосподарських ринкових відносин.

Внутрішньогосподарський ринок – це система внутрішньогосподарських економічних відносин внутрішньогосподарських суб’єктів (підрозділів, служб, окремих осіб), пов’язаних з внутрішньогосподарським обміном виробленої ними продукції, послуг, робіт, ресурсів, що використовуються у процесі виробництва, і які виконують функції внутрішньогосподарських товарів, що здійснюються на принципах купівлі-продажу.

Структура внутрішньогосподарського ринку – сукупність і співвідношення структурних його елементів, що забезпечують його функціонування в цілому, яка включає: ринок сировини і матеріалів, ринок засобів виробництва, ринок виробленої продукції (рослинництва, тваринництва, продукції промислової переробки), ринок технологічних операційних послуг рослинництва, тваринництва, ринок будівельних матеріалів, ринок будівельно-ремонтних, транспортних, ремонтно-експлуатаційних послуг, ринок послуг комерційних, фінансових і управлінських підрозділів, ринок праці, ринок грошей, ринок зовнішніх послуг.

Об’єктом внутрішньогосподарського ринку є внутрішньогосподарський товар, тобто продукція, послуги, роботи, ресурси, матеріали, сировина, що є об’єктом купівлі - продажу, ринкових відносин між продавцями і покупцями, у ролі яких виступають окремі підрозділи і служби АП, окремі працівники.

Основними видами внутрішньогосподарських товарів є: продукція, послуги рослинницьких, тваринницьких і промислових підрозділів;продукція і послуги будівельно-ремонтних, транспортних, ремонтно-експлуатаційних і соціально-господарських підрозділів; послуги комерційних фінансових і управлінських підрозділів; послуги сторонніх організацій; праця; засоби виробництва; предмети праці (матеріали, сировина).

Внутрішньогосподарські товари мають три ринкові характеристики.

Основними ринковими характеристиками товарів є такі їх властивості:

по - перше, це продукт, здатний задовольнити певні потреби інших суб’єктів внутрішньогосподарського ринку; по - друге, це продукт, що виготовляється певним виробником (підрозділом) для продажу; по - третє, це продукт, що переходить у власність споживача (окремого підрозділу) шляхом купівлі.

Результатом функціонування внутрішньогосподарського ринку є внутрішній товарообіг.

Формування внутрішньогосподарського ринку здійснюється на основі двох принципових підходів визначення і обґрунтування складових загальногосподарських потреб: по - перше, – на продукцію і послуги підрозділів основного виробництва – на основі потреб зовнішнього споживчого ринку за реально діючими ринковими принципами; по - друге, –на продукцію і послуги обслуговуючих, допоміжних підрозділів, функціональних служб – на основі внутрішніх технологічних, функціональних потреб виробництва, господарської діяльності АП у цілому та формування внутрішньогосподарської системи цін і взаєморозрахунків.

Механізм функціонування внутрішньогосподарського ринку, усіх його учасників – покупців і продавців – здійснюється на договірній основі. Він передбачає техніку проведення торгу, укладення внутрішніх угод купівлі-продажу, організацію проведення розрахунків між підрозділами – суб’єктами внутрішньогосподарського ринку, які є учасниками тієї чи іншої внутрішньої угоди, за визначеними в ній умовами (правами і обов’язками сторін) та встановленими внутрішньогосподарськими (внутрішніми) цінами.

Однією з найбільш важливих умов створення внутрішнього економічного механізму аграрного підприємства є організація внутрішніх договірних відносин між підприємством і його підрозділами, між самими підрозділами і службами. Система цих відносин передбачає укладання внутрішніх договорів на суборенду землі і майна, постачання техніки, сировини і матеріалів, на виробництво продукції, виконання робіт і надання послуг.

Основне місце у внутрішніх угодах (договорах) займає:

– визначення обсягів та номенклатури виробництва і поставок продукції, що відображається як у натуральній, так і у вартісній формах;

– обсяги постачання матеріально - технічних ресурсів;

– терміни поставок продукції, матеріально - технічних ресурсів;

– норми витрат матеріалів, палива тощо;

– нормативи та ліміти витрат (сума безвідсоткового кредиту);

– планово - розрахункові ціни;

– перелік техніко-технологічних, економічних вимог та розмір санкцій за ними.

Договір оренди (суборенди) майна (землі) містить перелік та вартість майна (перелік видів с.- г. угідь, їх площі, вартісна оцінка), умови оренди, форми орендної плати, джерела орендної плати, термін дії договору, відповідальність сторін.

Внутрішні договірні відносини передбачають надання виробничим підрозділам права вибору партнерів як за внутрішніми, так і за зовнішніми коопераційними зв’язками щодо постачання матеріально - технічними ресурсами, що створює альтернативну конкуренцію в забезпеченні та обслуговуванні виробництва.

Організація внутрішніх договірних відносин передбачає не лише укладання договорів, а й виконання завдань за ними, здійснення фінансових взаєморозрахун-

ків, розгляд економічних претензій за невиконаними зобов’язаннями, відшкодування заподіяних економічних збитків.

При організації внутрішніх договірних відносин необхідний диференційова-

ний підхід до різних підрозділів підприємства (визначення ступеня їх участі в системі з урахуванням функціональних особливостей кожного).

На основі такого критерію, як можливість планування частки прибутку АП від реалізації і формування валового прибутку підрозділу, усі підрозділи доцільно поділяти на три групи:

1. Підрозділи, які формують прибуток за рахунок реалізації підприємству та іншим підрозділам власної продукції (робіт і послуг) за внутрішніми планово - розрахунковими цінами. Вони будують свою виробничо - господарську діяльність на принципах повної самоокупності та часткового самофінансування (усі основні, допоміжні та обслуговуючі підрозділи, підрозділи технічного розвитку, матеріально - технічного забезпечення, управління акціонерним капіталом і майном).

2. Підрозділи, які будують свою діяльність на частковій самоокупності, тобто частково функціонують за рахунок надання різних послуг іншим підрозділам, а частково – за рахунок калькуляції підприємницьких витрат на їх утримання (технічні відділи, служба механізації та ін.).

3. Підрозділи, які будують свою діяльність суто за рахунок калькуляції граничних витрат на їх утримання (адміністративно - управлінський апарат АП).

Отже, договірні відносини в агарних підприємствах відіграють важливу роль у формуванні якісно нових виробничо-господарських економічних відносин у межах господарюючих суб’єктів.

В основі системи внутрішньогосподарських внутрішньовиробничих відносин лежать внутрішні ціни. Вони є одним із найважливіших елементів внутрішнього економічного механізму АП і в той же час економічних інструментів і важелів його організації.

Внутрішні ціни є умовно - розрахунковими, за якими підрозділи передають один одному за внутрішніми коопераційними зв’язками виготовлену продукцію, виконують роботи, надають послуги чи отримують сировину, матеріали тощо. За даними цінами реальні платежі не здійснюються. Вони створюють основу договірних відносин між АП та його підрозділами щодо матеріально - технічного постачання та поставок готової продукції на реалізацію чи склад підприємства, а також між самими підрозділами щодо поставок сировини, матеріалів, готової продукції (робіт, послуг) за внутрішньою кооперацією.

Таким чином, внутрішня (внутрішньогосподарська ) ціна –це умовно - розрахункова ціна, за якою трудовий колектив підрозділу реалізує свою продукцію (надає послуги, виконує роботи) іншим підрозділам чи підприємству, а також отримує від останнього чи інших підрозділів за внутрішньогосподарськими зв’язками матеріальні ресурси, необхідні для здійснення виробничого процесу в обсягах, передбачених укладеними внутрішніми договорами (угодами).

Встановлення внутрішніх цін надає підрозділам більшої самостійності у прийняті оперативно - господарських рішень, підвищує конкуренцію у взаємовідносинах, оскільки продукція не передається від підрозділу до підрозділу, а реалізується.

Внутрішні ціни є інструментом економічного управління структурними підрозділами з боку адміністрації АП. Вони замінюють цілу низку директивних показників (виробництво продукції у вартісному вимірі, фонд заробітної плати тощо) і дають можливість опосередкувано управляти господарською діяльністю підрозділів, не використовуючи жорсткої регламентації. Внутрішні ціни суто адміністративно не формуються і є критеріями вартісної оцінки роботи підрозділу з боку інших підрозділів, які беруть безпосередньо чи опосередкувано участь у спільному виконанні завдань та формуванні кінцевої споживчої вартості (продукції), з якою АП виходить на зовнішній ринок.

Внутрішні ціни у світовій практиці називають трансфертними цінами.

За міжнародним визначенням, трансфертна ціна – це внутрішньофірмова (внутрішньогосподарська) ціна, що застосовується фірмою (АП) при внутрішньому обігу (обміні) товарами (ресурсами, продукцією, послугами, роботами) і не набуває широкого розголосу за межами підприємства.

Внутрішні ціни в практиці внутрішнього обігу виконують ті ж самі функції, що й ринкові ціни: обліково - аналітичну, стимулюючу розподільну, регулюючу.

Вимірювальна функція внутрішньої ціни виявляється через облік витрат виробництва, стимулююча – через формування частки прибутку згідно зі структурою внутрішньої ціни.

Основна метавпровадження внутрішніх цін і проведення за ними внутрішньогосподарських розрахунків – це забезпечення ними найбільш ефективного функціонування існуючої системи управління АП.

Встановлення внутрішніх цін – це складне й працемістке завдання для планово - економічного відділу (фінансово - розрахункового центру). Кожне АП самостійно формує власну систему внутрішніх цін.

Система внутрішніх цін – це сукупність різних видів внутрішніх цін і тарифів, які застосовуються АП комплексно у самому підприємстві для регулювання внутрішньогосподарських економічних відносин між підрозділами та підприємством, між самими підрозділами й службами задля забезпечення ефективного виконання ними виробничих програм, внутрішнього руху ресурсів, продукції тощо та забезпечення ефективного конкурентоспроможного функціонування АП у цілому.

Система внутрішніх цін – особливий механізм вартісної оцінки ресурсів, проміжної й кінцевої продукції, що діє у межах АП і дозволяє ефективно проводити формування та розподіл доходів і прибутку між його структурними підрозділами.

Існує декілька методів встановлення внутрішніх цін: на основі витрат

виробництва; на рівні ринкових цін; на договірній основі; на базі фактичної ціни кінцевої продукції та комбіновані методи. Кожен з них має свої переваги та недоліки. Однак, усі існуючі методи встановлення внутрішніх цін об’єднує те, що нижньою межею встановлення її є витрати (повні, виробничі, прямі) підрозділу постачальника, а верхньою – ринкова ціна. У практиці внутрішнього ціноутворення в аграрних підприємствах використовують й такі методичні підходи як встановлення внутрішніх цін на базі перспективної собівартості продукції з урахуванням розподілу економії витрат, яку можна отримати за рахунок різниці між фактичною та перспективною собівартістю, продукції, між підрозділом – виробником та підприємством або встановлення внутрішніх цін на кінцеву продукцію у відсотковому співвідношенні до ринкових цін, які мають також певні недоліки та переваги й можуть бути застосовані за певних умов господарювання.

Встановлення внутрішніх цін продукцію підрозділів на базі перспективної собівартості продукції з урахуванням розподілу економії витрат здійснюють за формулою:

Ц в = Свопі +(Свофі – Свопі)∙Ке, (4.2)

де: Свопі;Свофі –– перспективна та фактична собівартість продукції, грн.;

К- коефіцієнт розподілу економії витрат в інтересах підрозділу (К=0,7).

Внутрішній економічний механізм АП передбачає активне використання внутрішніх цін, як інструментаданої системи з метою формування розрахункового прибутку підрозділів.

Внутрішні ціни дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення щодо витрат та прибутку підрозділів і аграрного підприємства в цілому, базуючись на конкретній ринковій інформації.

Внутрішньогосподарські ціни на товарну продукцію, що реалізується за межами АП, у завданні встановлюють на рівні середніх ринкових цін, а на продукцію, що реалізується у середині підприємства іншим підрозділам, – на основі планової виробничої собівартості з визначеним мінімальним нормативним відсотком накопичень (прибутковості) підрозділу (3 –10%) у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1

Визначення внутрішніх цін на сільськогосподарську продукцію,

роботи і послуги внутрішнього обігу АП

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. I. ОСНОВНІ ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
3. III. Виконання бюджету
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
7. III. ПИТАННЯ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ
8. IІІ. Послідовність виконання курсової роботи
9. Qзабезпечення виконання завдань кожним відділом.
10. V. Виконання вправ на застосування узагальнювальних правил.
11. V. ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ
12. А) Методика проведення заняття

Переглядів: 364