Педагогічне спілкування як форма міжособистісної взаємодії

Сьогодні педагогіка спілкування є цариною наукового вивчення. На думку філософів, соціологів, спілкування є таким соціальним процесом, у якому відбувається обмін діяльністю, досвідом, що втілені в матеріальну та духовну культуру. Комунікація є однією з найважливіших умов формування свідомості, самосвідомості особистості, стимулятором її психічних властивостей.

Однією з провідних функцій людської комунікації, що має свою специфіку, є комунікація педагогічна. Серед тих особливостей педагогічної комунікації, котрі спричиняють її спеціальне визначення (додаткове щодо реквізитів людської комунікації взагалі), звертає на себе увагу її „психологічне коріння”. Воно теж переплетене з соціальними потребами, але насамперед - з людською здатністю селективного накопичення та трансляції оточуючим, наступникам цінностей соціального та особистого досвіду.

Педагогічне спілкування - система соціально-психологічної взаємодії, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для спільної діяльності.

Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватися в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності, обставинам спілкування і підтримувати зворотній зв'язок у спілкуванні. Професійне педагогічне спілкування являє собою комунікативну взаємодію викладача (андрагога) зі слухачами курсів підвищення кваліфікації, колегами, спрямованою на встановлення сприятливого психологічного клімату, психологічну оптимізацію діяльності.

Професійне педагогічне спілкування передбачає високу його культуру, яка засвідчує вміння педагога реалізовувати свої можливості у спілкуванні з іншими людьми, здатність сприймати, розуміти, засвоювати, передавати зміст думок, почуттів, прагнень у процесі навчання.

Педагогічне спілкування є явищем поліфункціональним: яке забезпечує обмін інформацією і ставлення співрозмовників один до одного - характеризує комунікативний аспект спілкування, пізнання особистості і самоутвердження - перцептивний, а організація взаємодії - інтерактивний.

Головними ознаками педагогічного спілкування на суб'єкт- суб'єктному рівні є : особистісна орієнтація співрозмовників (здатність бачити і розуміти співрозмовника ), рівність психологічних позицій співрозмовників ( недопустиме домінування викладача у спілкуванні, він повинен визнавати право слухача на власну думку, позицію ), проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника, нестандартні прийоми спілкування.

Складовою педагогічного спілкування виступає поняття комунікативної компетентності. Критерії комунікативної компетентності вперше були сформульовані Т. Гордоном. Він визначив її як уміння вийти з будь-якої ситуації, не втративши власної внутрішньої волі своєї та не давши втратити її партнеру по спілкуванню. Таким чином, основним критерієм компетентності є партнерська позиція в спілкуванні „на рівних” (на відміну від „прибудови зверху” чи „прибудови знизу”).

В останні десятиліття в зв'язку із широкою практикою впровадження програм з розвитку компетентності в спілкуванні в різних сферах інтенсивно розробляється ця проблема багатьма психологами.

Специфічною особистісною якістю педагога в структурі комунікативної компетентності є педагогічна комунікабельність.

комунікативний компетентність педагогічний спілкування

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Суть гуманізації навчання та її роль в педагогічному процесі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.