Проблеми міжнаціональних стосунків у пострадянських країнах.
Національна політика в Україні.
Проблеми міжнаціональних стосунків у пострадянських країнах мали такі основні джерела:
- наслідок радянської національної політики (від депортації народів у сталінські часи до штучних адміністративних кордонів, подвійної моралі в міжетнічних відносинах та «таємних державних інструкціях»);
- непослідовність, суперечливість національної політики керівництва багатьох пострадянських країн;
- піднесення «націоналізму» як винятковості одних народів відносно інших;
- невисокий рівень загальної культури значної кількості населення в умовах економічної кризи та глибокого соціального розчарування;
- доступність зброї для агресивних соціальних, політичних груп, кримінальних елементів та перенасиченість залишків радянської зброї, соціальна незахищеність військових;
- відсутність демократичних традицій та недосконалість правової бази, егоїстичні корисливі майнові інтереси олігархів, фінансово-промислових кланів;
- імперські амбіції «старшого брата» Росії теж відігравали й продовжують відігравати не останню роль.
Україна — майже єдина з країн СНД, якій вдалося уникнути серйозних міжетнічних проблем за роки незалежності.Хоча окремі прояви в Криму, в інших місцях на побутовому ґрунті все ж таки мали місце. Провокаційним фактором для Криму теж виступала Росія з амбіційними претензіями окремих націонал-патріотичних сил.
У цілому для міжнаціональної злагоди в Україні вдалося створити належну правову базу – від Декларації прав національностей (01.11.1991) до закону «Про національні меншини в Україні» (28.06.1996). Хоча залишилося так і не визначеним поняття «корінні народи». Штучно, час від часу, певними політичними силами нагнітається мовна проблема чи ідея федералізації.