Принципи побудови комплексного психологічного дослідження з урахуванням віку та культуральних особливостей пацієнтів.

Побудова клініко-психологічного дослідження передбачає наступні етапи.

Перший етап клініко-психологічного дослідження - до знайомства з пацієнтом - етап формулювання клінічної задачі. Сюди включається бесіда з людьми, що оточують досліджуваного: педагогами, батьками, друзями, співробітниками чи однокласниками, лікарями - із приводу особливостей його поведінки й особистості, проблем, які виникають; визначення характеристик систем міжособистісних відносин (соціальні умови життя пацієнта), оцінка матеріальних і культурних обставин життя; ознайомлення з загальним станом фізичного здоров’я: наявність супутніх соматичних захворювань, досвід вживання психотропних речовин. На цьому етапі складається попередній план дослідження: вибір методик, їх послідовність.

Другий етап клініко-психологічного дослідження - бесіда з пацієнтом. Бесіду потрібно починати з паспортних даних, на підставі чого складається перше враження про стан пам’яті. Потім стан пам’яті досліджується детальніше (короткочасна і довгострокова - дати власного життя, історичні події, недавні події), оцінюється увага, характеризується стан свідомості: орієнтування в часі, місці і власній особистості. Питання слід задавати в невимушеній, природній манері, як у звичайній бесіді. Також з’ясовується відношення пацієнта до власного захворювання, проблеми, роз’яснюється мета експериментально-психологічного дослідження. У подальшій бесіді з’ясовуються особливості особистості (до захворювання і на даний момент), здатність до оцінки змін, що відбуваються, самопочуття, визначається культурно-освітній рівень, працездатність.

Третій етап клініко-психологічного дослідження - експериментально-психологічний. Виконанню кожного завдання повинна передувати інструкція що визначає ситуацію дослідження та забезпечує співробітництво психолога і пацієнта. Вона повинна бути максимально лаконічною, відповідати розумовим здібностям пацієнта, виключати можливість суперечливого розуміння. Можливе використання попередніх прикладів. Недбало подана інструкція може привести до неадекватних результатів. Інструкцію необхідно попередньо випробувати до початку експериментально-психологічного дослідження. Якщо пацієнт не справляється з завданням, потрібно спільно обговорити причини цього. Також важливо оцінити, використовує пацієнт допомогу з боку психолога, чи відкидає її (негативізм, нарочитість чи опір). Необхідний повний і точний запис обставин проведеного експерименту, висловлюваних пацієнтом суджень.

Четвертий етап клініко-психологічного дослідження – аналіз результатів та укладення висновку. Висновок повинен стати відповіддю на запитання, що було поставлене перед психологом. Єдиної форми висновку немає. Але він ніколи не може бути простим дублюванням протоколу дослідження. На підставі отриманих даних потрібно створити характеристику психічного стану , відзначити особливості поведінки, відношення до дослідження(в т.ч. наявність установчої поведінки), виділити провідні патопсихологічні особливості (синдроми), вказати особливості плину психічних процесів (наприклад, темп реакцій, виснажливість, стійкість), описати збережені сторони психічної діяльності. Допускається приведення характерних яскравих прикладів. Наприкінці робиться резюме, що відбиває найбільш важливі дані (наприклад, структуру патопсихологічного синдрому). Висновок не повинен бути категоричним за стилем стверджень.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Експериментально-психологічні методи дослідження хворих	\|	Визначення психічного здоров’я та рівнів психологічної адаптації людини. Критерії здоров’я ВООЗ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.