Психологічні зміни при захворюваннях травного тракту

Виразкова хвороба (ВХ) шлунка та 12-палої кишки відносяться до класичних психосоматозів. У типології «виразкових хворих» пропонується наступний поділ (Overbeck, Biebl, 1975):

1. Психічно здоровий виразковий хворий.

2. Виразковий хворий з неврозом характеру, формуванням псевдонезалежних

реакцій, чи з обсесивно - депресивними рисами, з оральними конфліктами,

помітними оточуючим.

. 3. Соціопатичний виразковий хворий. Це пасивно-залежні хворі зі слабким

«Я», надмірною залежністю від об’єктів, схильні до прориву інстинктів, або

параноїдно-кверулятивним типом поведінки, що зовні виявляють свої оральні конфлікти як «асоціальні хворі».

4. Психосоматичний виразковий хворий. Невиразні особистості з бідною фантазією, що представляються своєрідно ригідними і механічними в способі життя й об’єктних відносинах, що відчувають повну порожнечу відносин. Вони схильні бачити в стані навколишніх лише самих себе, а при специфічних навантаженнях і кризах (часто у зв’язку з втратою об’єкта) реагують звично психосоматично. Часто поряд з виразковою хворобою спостерігаються й інші психосоматичні порушення, такі як лихоманка, серцеві симптоми, ревматизм і т.і. Крім того, у таких пацієнтів констатують частіше нещасні випадкі й оперативні втручання.

5. «Нормопатичний» виразковий хворий, надмірно орієнтований на «нормальність» поведінки, надмірно адаптивний, з виразними обмеженнями «Я» на основі тенденцій до заперечення (наприклад, реальності власного стану виснаження). Як робочі чи дрібні службовці, що часто працюють додатково по сумісництву, вони знаходяться в стані хронічного стресового перевантаження, яке саморуйнує, на тлі чого часто раптово з’являється симптоматика виразкової хвороби.

Синдром «подразненої кишки». В останні роки широке поширення отримав синдром подразненої товстої кишки (СПТК), що являє собою складний психосоматичний комплекс. СПТК проявляється порушенням моторної функції товстої кишки і абдомінальними болями, що з'являються на тлі позивів на дефекацію і зникають після неї. Серед психічних порушень, які супроводжують СПТК, найбільш характерними є невротичні стани у вигляді нав'язливих страхів (страх нетримання газів і позиву на дефекацію в громадських місцях) і невротичної депресії, а також іпохондричних розладів, що протікають з вираженими алгічними і вегетативними порушеннями (слабкість, підвищена стомлюваність, роздратованість, запаморочення, головний біль, тремор, болі в області спини, порушення сну). Особливістю СПТК є надмірна фіксація пацієнтів на «патологічних процесах» в шлунково-кишковому тракті. Іпохондричний розвиток по типу надцінної іпохондрії, що виявляється наполегливим прагненням до численних обстежень і лікування в поєднанні з недовірою до лікарів, сприяє обмеженню поведінки хворих і викликає їх дезадаптацію.

Неспецифічний виразковий коліт.

У преморбіді осіб, які страждають неспецифічним виразковим колітом (НВК), описуються м'якість з вираженим «почуттям неповноцінності» у життєвих ситуаціях, що вимагають рішучих дій (Александер Ф., 1950). При дослідженні хворих на НВК найчастіше виявляєлись дратівливість, тривога, зниження активної уваги. Найбільш характерною формою психічних порушень при НВК є психічна астенія.У важких випадках спостерігається виражена апатична депресія, що вважається соматогенною, але реактивні моменти відіграють значну роль. Вираженість депресії корелює з вираженістю клініки коліту. Больові відчуття, кровотечі, фізичне виснаження сприяють фіксації хворих на своєму самопочутті, посилюючи тривогу, млявість, тьмяність, почуття безнадії. Hornsby у дорослих хворих НВК відзначає наявність «обсесивно-компульсивного характеру з настороженої афективністю і прикритим інфантилізмом». Діти, які страждають НВК, - «маленькі дорослі, що мають домінуючу і емоційно холодну мати».

Захворювання печінки і жовчних шляхів, як правило, супроводжуються

астенічною симптоматикою, яка може бути першим проявом хвороби.

Виражена фізична слабкість, млявість, розбитість вже з самого ранку. Також часто зустрічаються характерні розлади сну: сонливість вдень і безсоння вночі. Виразність астенічних проявів, зниження працездатності приводять до фіксації уваги на своєму самопочутті, зниження настрою. Найчастіше відзначається дистимічний тип афективних порушень з постійним невдоволенням, бурчанням, іноді бурхливими проявами гніву.

У зв'язку з тривалим перебігом захворювання і пов'язаними з ним обмеженнями, нерідко у хворих з'являються психопатоподібні розлади по істерозбудливому типу. Хворі надмірно вразливі, примхливі, вимагають до себе підвищеної уваги, схильні до експлозивних реакцій.

При наростанні циротичних змін з порушенням функції печінки і у зв'язку з хронічною інтоксикацією провідними в клініці психічних розладів стають прояви психоорганічного синдрому. У хворих часто з'являється байдужість до свого здоров'я, зневажливе ставлення до режиму і проведеного лікування, що переростає іноді у благодушність. Такий тип реагування на хворобу (гіпонозогностичний) особливо характерний для хворих з алкогольним цирозом печінки, у яких є також алкогольні зміни особистості («гумор повішеника»).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Психологічні зміни при захворюваннях серцево-судинної системи	\|	Психологічні зміни хворих при інфекційних захворюваннях

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.