Які документи є джерелами основних прав і свобод людини в Україні
До джерел основних прав і свобод людини і громадянина в Україні перш за все відноситься Конституція України 1996 року, Конституція Автономної Республіки Крим (Глава 3. Забезпечення прав і свобод громадян України, прав національностей в Автономній Республіці Крим, статті 9-15).
У статтях з 21 по 68 Конституції України права і свободи «позитивовані» - їм надана форма безпосередньо діючої норми права. Власне про таку особливість конституційних норм другого розділу Основного закону йдеться у заключній частині статті 8 Конституції України, де зазначається, що норми Конституції є нормами прямої дії, й звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції гарантується.
Крім писаних (зафіксованих у конституції) основних прав Конституція мусить передбачати існування низки неписаних основних прав людини, інакше буде ускладнена процедура щодо їх захисту. Таке положення про існування неписаних основних прав людини зафіксоване у частині першій ст. 22 Конституції України де записано, що «права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними».
Ще одним важливим джерелом основних прав і свобод людини в Україні є загальновизнані норми міжнародного права та міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Саме за таких умов вони розглядаються як складова частина законодавства України (ст. 9 Конституції). За міжнародними принципами там, де ці норми і договори надають кожному окремо права або покладають на них обов’язки, вони повинні неухильно дотримуватися і застосовуватися на всіх рівнях державної ієрархії.
Які права і свободи та обов’язки людини і громадянина