Хто такий омбудсмен

Слово «омбудсмен» походить від шведського оmbudsman - «представник», в нашу мову ввійшло з англійської, звідси – мен. У деяких державах це - посадова особа, на яку покладаються функції контролю за дотриманням законних прав та інтересів громадян у діяльності органів виконавчої влади та посадових осіб. Офіційні назви посади в різних країнах різняться.

Уперше посаду «парламентського омбудсмена» заснована риксдагом Швеції в 1809 році згідно з прийнятою в цьому році конституцією.

Довгий час ідея створення посади омбудсмена не була сприйнята в інших правових системах, крім шведської. Однак з плином часу пост омбудсмена був уведений за шведським зразком й у інших країнах Північної Європи - в 1919 році у Фінляндії, в 1952 році в Норвегії, роком пізніше - в Данії. Першим неєвропейським державою, що ввела таку посаду стала Нова Зеландія в 1962 році. Сьогодні майже в 100 країнах усього світу омбудсмени стоять на сторожі прав і свобод людини. Інститут омбудсманів (народних захисників) діє, як правило, при парламентах і органах місцевого самоврядування. Він розглядає скарги громадян щодо порушення їх прав з боку державних органів. У Колумбії, наприклад, омбудсман діє під керівництвом Генерального прокурора.

Коло повноважень омбудсмана у різних країнах не є однаковим. В Іспанії він, крім захисту прав і свобод людини, здійснює нагляд за діяльністю адміністративних органів, у Франції — оцінює застосування законів з точки зору справедливості, а в Намібії ще й розслідує скарги про надмірне використання природних ресурсів. У цілому інститут омбудсманів — це позаюрисдикційний контроль за тим, чи не порушує адміністративна (або будь-яка інша) практика права людини.

У більшості держав будь-якому громадянину надається право безпосередньо звернутися до омбудсмана. У Франції таке звертання є можливим через свого депутата або сенатора. Омбудсман діє не лише за скаргами громадян, але й за власною ініціативою.

Б. Прочитайте фрагмент інтерв’ю голови однієї з неурядових правозахисних організацій. У чому на його думку головне завдання таких організацій?

Правозахисник – це, в першу чергу, демократ, гуманіст і легіст або законник, якщо вам так ближче. Що стосується його діяльності, то вона передбачає дії, спрямовані на захист особистої гідності людини, прав меншин (незалежно, яких меншин – національних, сексуальних тощо), екологічних прав і т. д. Існують права людини, закріплені законодавчо, навіть якщо людина про них не знає. Правозахисник повинен не лише відстоювати ці права, захищаючи людину перед бюрократичною машиною, а й роз’яснювати громадянам, що вони можуть, а чого не можуть робити. Інший важливий момент у правозахисній системі – це вміння використовувати право кожного громадянина контролювати дії держави, тобто знати, як, наприклад, формується державний бюджет, адже коли я плачу податки, то я хочу і маю право знати, куди ці гроші витрачаються. Правозахисники повинні стежити і за дотриманням законності, навіть коли дії посадових осіб, спрямовані на порушення законодавства, не зачіпають безпосередньо інтересів громадян. Скажімо, посадовець усупереч Конституції суміщає дві посади. Нібито пересічному громадянину від цього не стає ні гірше, ні краще. Але ж таким чином створюється прецедент. За малим (нібито) порушенням обов’язково буде порушення більше. Що ж виходить? Перед Законом ми всі рівні, але реально деякі з нас трохи «рівніші»? Дуже важливо, щоби держава, яка за визначенням є апаратом насильства, все ж таки давала змогу своїм громадянам висловлювати в цивілізований спосіб невдоволення її діями. Ми досі не можемо відійти від радянської системи, коли будь-яка критика влади чи невдоволеність її діями каралися. Людина має право бути вільною.

Олег Заверуха

Застосуйте вивчене…

І. Чому закон є головним інструментом забезпечення прав і свобод людини та громадянина?

ІІ. Складіть схему «Державні органи у захисті прав і свобод людини і громадянина». До зазначених у тексті підручника органів додайте у схему й інші елементи, наприклад, правоохоронні органи, Президент України, прокуратура та ін.. Для цього скористайтеся інформацією з додаткової літератури чи сайтів мережі Інтернет.

ІІІ. Прочитайте поради щодо звернень громадян до органів державної влади і місцевого самоврядування. Розгляньте зразок типової заяви (звернення) та підберіть інформацію, що вам знадобиться для її написання. Об’єднайтеся у малі групи та визначить проблему, щодо якої ви складатимете звернення. Підготуйте заяву до органів державної влади чи місцевого самоврядування для вирішення визначеної вами проблеми. Презентуйте результати роботи групи у загальному колі.

Звертаючись із заявою, скаргою чи пропозицією до органів державної влади і місцевого самоврядування, слід пам’ятати, що:

- звернення має бути адресоване органам державної влади і місцевого самоврядування, установам, організаціям, посадовим особам, які уповноважені розглядати порушені у зверненні питання;

- якщо вирішення питання не входить до їх компетенції, вони мають у п’ятиденний термін переслати звернення за належністю відповідному органу чи посадовій особі й повідомити про це громадянина, який його подав;

- у зверненні зазначається прізвище, ім'я, по-батькові заявника та місце його проживання;

- письмове звернення, в якому відсутня така інформація, а також таке, з якого неможливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає;

- у зверненні викладається суть порушеного питання (зауваження, пропозиції, заяви або скарги), прохання чи вимоги;

- якщо у зверненні бракує даних, необхідних для прийняття органом чи посадовою особою обґрунтованого рішення, воно в той же день повертається громадянинові з відповідними роз'ясненнями;

- письмове звернення підписується заявником із зазначенням дати.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Яку роль відіграють правозахисні організації в захисті прав людини	\|	Типовий зразок заяви

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.