Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Такий поділ українських земель проіснував до Люблінської унії, а для Півдня, Галичини і Буковини - до кінця XVIIIст.

В останнього її представника Юрія-Болеслава зятем був литовський княжич Любарт.

Тому Литва пред'являла права на всю Галицько-Волинську державу.

Але інші сусіди були з цим не згодні. Претензії Польщітеж базувалися на родинних відносинах короля Казимира з покійним Юрієм.

Угорськіправителі заявляли, що згідно з умовами договірного союзу засновника династії князя Романа з угорським королем Андрієм, землі Галицько-Волинської держави тепер повинні перейти до них.

А Золота Орда не бажала примиритись з втратою васала, розці­нюючи його землі як свої.

Оперативніше діяли литовці, які без опору зайняли майже всю її територію.

Поляки ж, після запеклої боротьби, в 1349 р. за допомогою татар захопили Галичину.

Тут встановились польські порядки, відновилось збирання данини на користь Золотої! Орди.

Любарт намагався відвоювати Галичину, але невдало.

Угорський король Людовік, який став правителем Польщі після смерті Казимира, надає Галичині автономний статус під назвою "Руське королівство" з правом мати свої закони, суд, монету. Але на всі важливі посади були призначені мадяри і поляки, різними пільгами заохочувалось переселення сюди католицького населення.

Та після смерті Людовіка нові правителі Польщі: його дочка Ядвіга і її чоловік - новообраний польський король, він же великий князь литовський Ягайло - поклали край з грою в автономію, організу­вавши в 1387 р. нову окупацію Галичини, і встановилитам фактично колоніальний режим.

На кілька літ раніше разом з Молдовою звільнилась від угорців Буковина.

Щодо Золотої Орди, то вона намагалася протидіяти переходу руських земель до Литви, але «шпала в 1362 р. поразки у битві на Синій Воді. Після цього південь Правобережної України - тому числі і Поділля - перейшов до складу Литви.

Татарські племена, які кочували в південноукраїнських степах, визнали себе її васалами. Але у XVст. вони вийшли з під залежності й утворили свою державу - Кримське ханство, яке з 1475 р. одержало протекторат Порти.

Боротьбою сусідів скористалися українські феодали. Вони, зраджуючи власний народ, почали міняти своїх господарів.

Таким чином, захоплення українських земель сусідами відбувалося різними шляхами:

- приєднанням силою;

- союзницькими угодами;

- династичними зв'язками;

- нав'язуванням підданства.

Відмінними були й умови перебування українських земель в складі інших держав. Ті, що ввійшли до складу Угорщини і Молдови, користувалися обмеженою автономією. У Молдові руський елемент справляв великий вплив на культурне і соціально-політичне життя країни. Руська мова до середини XVIIст. була офіційною мовою канцелярії молдовських господарів.

Прямо протилежними були умови в Польщі та Литві (табл. 4.1). Великі князі литовські, які приєднали до себе левову частку України, діяли за принципом "старого не змінювати, а нового не впроваджувати", чим забезпечили поряд із звільненням від татаро-монгольського панування легке "оксамитове" приєднання україн­ських земель до Литви. Це відобразилося і в назві держави "Велике князівство Литовське, Руське і Жемантійське".

 

Таблиця 4.1 Порівняльна характеристика становища українських земель у складі Польщі та Литви

 

Литва Польща
- збереження старої системи управління; - залучення руського боярства на службу новоствореній державі; - утвердження "Руської правди" дер­жавною правовою основою; - визнання руської мови офіційною; - розширення впливу православ'я; - запозичення литовцями досвіду військової організації, будівництва фортець і т.д.; - зростання змішаних шлюбів, поши­рення українських звичаїв, обрядів; - асиміляція литовців українцями. - запровадження польської адміністративної системи; - призначення на вищі посади лише польських феодалів; - поширення на українські землі польського права; - офіційна мова лише польська; - зміцнення позицій католицької церкви; - збільшення повинностей у зв'язку з розширенням фільваркового господарства; - утиски української культури, традицій і звичаїв.

Рис. 4.2. Українські землі у складі Великого князівстваЛитовського та Польського королівства

(сер. XIV- друга пол.XVст.).

 

Велике князівство Литовське стало однією з найбільших держав Європи.

В управлінській системі Литовської держави центральне місце, як і колись на Русі, займали: великий князь, удільні та місцеві князі.

Вважалося, що їх власна місія як поводирів, відповідальних перед Богом за долю свого народу, визначалася самим фактом народ­ження. Це була єдина група суспільства, до якої "не давали доступу ні багатства, ні вплив, ні високі урядові посади. Навіть королем стають, а князем народжуються".

Князі були у васальній залежності від великого князя.Вони присягали йому на вірність; сплачували щорічну данину; виступали у військові походи; складали великокнязівську раду - Пани-Рада.

У своїх володіннях вони: -розпоряджалися землями і прибутками;

- збирали мито;

- здійснювали судові функції;

- д6али про чисельність війська і його боєздатність;

- переводили в бояри з інших станів суспільства.

Коженудільний князь мав своїх васалів з місцевих князів і бояр. Фактично удільні князівства у Литві були автономними держав­ними утвореннями.

Зміцнившись, українські удільні князі і боярство наприкінці XIVст. почали відверто претендувати на незалежність.

Центром самостійництва стало Київське князівство. Його князь Володимир Ольгердович(литовського походження):

>проводив самостійну політику;

>відмовився прийняти католицтво;

>карбував власну монету;

>вів переговори з Московським царством.

Неслухняно поводився не тільки київський князь Володимир Ольгердович, але й Дмитро Корбут - князь новгород-сіверський, Федір Коріатович - князь подільський. Крім того, з'явились й інші несприятливі для Литви обставини:

- активізувався Тевтонський орден;

- посилився тиск Московського царства;

- угорсько-польські війська захопили частину території.

Усе це спонукало литовських феодалів до об'єднання з Польщею, що й було досягнуто підписанням Кревської унії в 1385 році.

За її умовами, великий князь литовський Ягайло після одруження з 15-річною польською королевою Ядвігою прийняв католицизм і став королем Польщі під іменем Владислав.

Він зобов'язувався покатоличити литовців та "навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської", а також відновити позиції Польщів Галичині.

Проти укладення Кревської унії виступила православна еліта Великого князівства Литовського під проводом Ягайлового брата Вітаутаса (Вітовта), що зберегло на певний час суверенітет Литви.

Проте Польщі вдалось в обмін на допомогу Литві у придушенні повстання подільського князя Федора Коріатовича в 1393 році { забрати собі Західне Поділля з Кам'янцем-Подільським.

Наступним кроком в інтеграції Польщі та Великого князівства Литовського стала Городельська унія (1413 р.), за якою сторони зобов'язались не воювати між собою, створювались додаткові умови для поширення католицизму на території князівства (містам, які приймали католицизм, надавалось магдебурзьке право, феода­лам - герби та титули, а селянам - білі вовняні свитки). З цього моменту польсько-католицькі впливи у Великому князівстві Литов­ському почали переважати русько-православні.

Православна еліта, не бажаючи втрачати свої позиції, у 30-х роках XVст. підняла серіюповстань, відомих під збірною назвою "Свидригайлові війни", сподіваючись з їх допомогою поставити на Великокняжий престол Вітаутасового брата Свидригайла. Однак ця спроба закінчилась поразкою, і польські впливи ще більше посилились.

Особливо з 1447 р., після того, як великий князь литовський Казимир став одночасно і польським королем.

Уділи в 1450-70 рр. були ліквідовані, і замість них введена польська адміністративна система: воєводства-староства(щось на зразок сучасних областей і районів, але більших за розміром). На українських землях Великого князівства Литовського було утворено 4 воєводства: Волинське, Брацлавське, Київське, Чернігівське. (У Польщі в той час було З воєводства на українських землях: Руське (Львів), Белзьке (Західна Волинь) - з кінця XIVст. і Подільське (Кам'янець).

Уділи ліквідовувалися поступово. На місце померлих князів призначалисяне їхні спадкоємці, а воєводи чи старости. Але були і зміни менш розтягнуті в часі.

В 1447 р. на православну церкву поширилися католицькі порядки, згідно з якими король-князь мав право, як помазаник Божий, роздавати духовні посади кому заманеться, в тому числі й світським особам.

Тоді ж феодали отримали право суду над своїми підданими. Жителям міст під страхом виселення було заборонено займатись сільським госпо­дарством. Право закордонної торгівлі отримали тільки феодали, а представників інших станів було від неї фактично усунуто введенням надвисоких митних платежів, тоді як знать від них повністю звільнялась. З цього часу дуже зростає внутрішня торгівля, відкри­вається маса ярмарків і торгів.

У 1470-х рр. почалась реформа феодального землеволодіння, яка тривала близько 20 років. Зумовлена вона була тим, що багато бояр ухилялося від державної служби.

Литовський статут 1529 р., який являв собою хартію прав нового стану і прийшов на зміну боярській "Руській Правді", закріпив владу шляхти. Якщо в раді переважали царством.

Скориставшись сприятливою ситуацією, польська шляхта змусила Жигмонта Августа, що був одночасно королем польським і великим князем литовським, скликати сейм у Любліні в кінці1568 р. для об'єднання двох держав.

Магнати з Литви,Білоруси і України, побачили, що в новій державі всі права захоплюють польські магнати, то покинули сейм, сподіваючись цим зірвати його роботу.

Однак це їм не вдалося Сейм без них передав Польщі всі українські землі.

Тоді православнікнязі, злякавшись, що втратять все, повернулись на сейм і підписали Люблінську унію 1569 р. Угодою була створена єдина федеративна держава - Річ Посполита.

Для України ця унія мала фатальні наслідки, оскільки польські феодали та католицька церква відразу кинулись "освоювати" передані їм землі Волинського, Брацлавського, Київського і Чернігівського воєводств.

У 1573 р. постановою сейму і Литовським статутом 1588 р. було введено кріпосне право,феодали набули права судити селян, збільшилися чиншовий і натуральний податки.

Крім нестерпного соціаль­ного визиску, влада проводила насильницьку полонізацію та окатоличення українців.

У 1596 році була підписана Берестейська (Брестська) церковна унія,наслідком якої стало значне послаб­лення православної церкви, а отже, і позицій українського право­славного населення. Внаслідок цього український народ опинився на межі повного національного знищення.

Офіційна російська та радянська історіографія трактувала Берестейську церковну унію 1596 р. однобічно та однозначно -негативно. Утім, було ряд факторів й позитивного змісту, які штовхали вищий православний клір України до спілки з Римом. Коли Україна-Русь прийняла християнство, ще не було розколу на православ'я і католицизм. Тому ідея єдності християнства завжди знаходила в Україні своїх прихильників (володар Галицько-Волинської держави Данило, Київський митрополит Григорій Цамблак та ін.), це по-перше.

По-друге, частина православних владик вбачала у Ватикані силу, яка насправді могла захистити їх і паству від нецивілізованого наступу польського католицизму, зокрема шаленого тиску ордену єзуїтів, надати неминучому зближенню між віруючими різних конфесій більш м'якого і толерантного характеру.

По-третє, частина православного духовенства небезпідставно вважала, що союз із Римом призупинить занепад східної церкви

взагалі:

> послабить прояви централізму (підпорядкування духовної

влади світській);

> підштовхне розвиток богословської науки;

> піднесе мораль священиків тощо.

По-четверте, українське православне духовенство розрахову­вало за допомогою унії припинити загравання східних патріархів з московськими царями і духовенством.

 

 


Читайте також:

  1. I. Доповнення до параграфу про точкову оцінку параметрів розподілу
  2. IV. Розподіл нервової системи
  3. R – розрахунковий опір грунту основи, це такий тиск, при якому глибина зон пластичних деформацій (t) рівна 1/4b.
  4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
  5. V. Розподільний диктант.
  6. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
  7. Абсолютна земельна рента.
  8. Абсолютна земельна рента.
  9. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
  10. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
  11. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  12. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами




Переглядів: 299

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Люблінську унію 1569 р. | Векторні і скалярні величини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.003 сек.