• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Показники і методи вимірювання продуктивності праці

Отже, продуктивність праці — це показник її ефектив­ності, результативності, що характеризується співвідношен­ням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількістю праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого. В залежності від прямого чи оберненого співвідно­шення цих величин ми маємо два показники рівня продук­тивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленою одним працівником за одиницю робочого часу і розраховується за формулою

В = V : Т, (8.2)

Де В — виробіток;

V — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг);

Т — затрати праці на випуск відповідного обсягу про­дукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюють­ся обсяг продукції і затрати праці.

Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показ­никами (в штуках, тоннах, метрах тощо), то і відповідні по­казники продуктивності праці називаються натуральними. Наприклад, цукровий завод, на якому працюють 50 осіб, ви­готовив за рік 1600 т цукру. Виробіток на цьому заводі буде 1600 : 50 = 32 т цукру за рік в розрахунку на одного працю­ючого. Натуральні показники точні, дуже наочні й показові, Проте вони мають суттєвий недолік: неможливість застосування до різнорідної продукції. Якщо підприємство випус­кає кілька видів схожої продукції, обсяг випуску можна ви­разити в умовно-натуральних показниках, що приводять різну продукцію до одного виміру (наприклад, різні види палива перераховуються в умовне паливо з теплотворною здатністю 7000 ккал/кг). Проте застосування цих показників теж дуже обмежене.

Слід зазначити, що в ринковій економіці значення нату­ральних показників значно зменшується, оскільки доміную­чу роль в усіх аспектах економічного життя відіграють вартісні показники. Вартісними називаємо показники ви­робітку, в яких обсяг продукції вимірюється грошовими оди­ницями. Ці показники найуніверсальніші, вони дозволяють порівнювати продуктивність праці при виробництві прин­ципово різних благ. Якщо за обсяг продукції взяти вартіс­ний показник чистої продукції, то буде враховано і зростан­ня якості продукції та її необхідність на ринку. Єдиним не­доліком вартісних показників є те, що необгрунтоване зави­щення ціни продукції монополістами призводить до фіктив­ного зростання продуктивності їхньої праці, але це вже проб­лема не економіки праці, а антимонопольного регулювання.

Для оцінки рівня виробітку на окремих робочих місцях при виробництві різноманітної незавершеної продукції ви­користовуються також трудові показники, в яких для ха­рактеристики обсягу виробництва застосовуються норми трудових витрат у нормо-годинах. Однак ці показники ма­ють дуже вузьку сферу застосування, оскільки вимагають суворої наукової обґрунтованості використовуваних норм.

Витрати праці при розрахунках її продуктивності мо­жуть вимірюватися відпрацьованими людино-годинами, лю­дино-днями і середньосписковою чисельністю персоналу. Однак всі ці показники вимірюють лише кількість праці, нівелюючи ЇЇ якість. Іншими словами, в таких розрахунках робоча сила найкваліфікованіших конструкторів або управ­лінців додається до робочої сили охоронців та прибиральни­ків. І знову універсальним показником кількості витраченої праці може бути вартість витрат на утримання персоналу.

Трудомісткість — це обернений показник рівня про­дуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраченого на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг) і розраховується за формулою

ТМ = Т : V (8.3)

Для планування і аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості.

Технологічна трудомісткість Т визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів.

Трудомісткість обслуговування Т_о визначається витра­тами праці допоміжних робітників, що зайняті обслугову­ванням виробництва.

Виробнича трудомісткість Т_в складається з технологіч­ної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи.

Трудомісткість управління Т_у визначається витратами праці керівників, спеціалістів, технічних виконавців.

Повна трудомісткість продукції Т_п відображає всі ви­трати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою

(8.4)

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. Demo 11: Access Methods (методи доступу)
3. I. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
4. I. Теорія граничної продуктивності і попит на ресурси
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ
7. II. УЧЕБНЫЕ И МЕТОДИЧЕСКИЕ ПОСОБИЯ, ПРАКТИКУМЫ
8. IV група- показники надійності підприємства
9. IV. КЕРІВНИЦТВО, КОНТРОЛЬ І НАДАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ПРАКТИКАНТАМ.
10. IV. Учебно-методические рекомендации
11. IV. Электронное учебно-методическое обеспечение дисциплины.
12. L. Ефективність праці: теоретичні аспекти

Переглядів: 535