• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОГО ПРОЕКТУ

3.1 Оформлення пояснювальної записки.

Пояснювальна записка оформлюється згідно ГОСТ 2.105-79 ЕСКД. Загальні вимоги до текстових документів ГОСТ 2.106-68 ЕСКД. Текстові документи.

Пояснювальна записка повинна бути оформлена за допомогою ПЕОМ (Тип шрифту: Times New Roman; розмір 14; параметри сторінки: верхнє поле – 15мм, нижнє – 30 мм, ліве – 25 мм, праве – 10 мм; вирівнювання – по ширині; міжрядковий інтервал – полуторний; перший рядок – отступ 1,25см.) або написана чітким і охайним почерком, близьким до креслярського шрифту на листах формату А4. Текст пояснювальної записки пишуть чорнилами, як правило чорного кольору, допускається фіолетовий або синій колір, але один для усієї записки.

Відстань від рамки форми до границь тексту в початку і в кінці рядка – не менше 3 мм.

Відстань від верхнього або нижнього рядка тексту до верхньої або нижньої рамки повинна бути не менше 10 мм.

Абзаци в тексті починаються з відступом, що дорівнює п’яти пробілам (15-17 мм.).

Текст основної частини записки треба, розбити на розділи, підрозділи і підпункти. Розділи і підрозділи повинні мати відповідні заголовки, розміщені симетрично тексту. Кожний розділ починають з нового листа, заголовки розділів пишуть з абзацу, вирівнювання по ширині, формат шрифту напівжирний. Заголовки підрозділів пишуть з абзацу (абзац в тексті починається відступом від пунктирної лінії на 15-17 мм). Перенос слів в заголовках розділів і підрозділів не допускається.

Крапку в кінці заголовка не ставлять. Підкреслювати заголовки не допускається.

Розділи повинні мати порядкові номери в усьому документі, позначення арабськими цифрами без крапок і записані з абзацу.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, він теж нумерується.

Якщо текст документу тільки з пунктів – вони нумерується порядковими номерами в рамках документу.

Пункти при необхідності можуть бути розбиті на підпункти, які повинні мати порядкову нумерацію в рамках кожного пункту, наприклад: 4.2.1.1, 4.2.1.2 і т.д.

Перед кожною позицією перечислення слід ставити дефіс, рядкову букву, після якої ставиться дужка. Для подальшої деталізації перечислень необхідно користуватись арабськими цифрами, після яких ставиться дужка, а запис проводиться з абзацного відступу, як приведено в прикладі:

а) _________________

б) _________________

1)________________
2) _______________

в)_________________

Кожний пункт і перелік записують з абзацного відступу.

Заголовки слід друкувати з прописної букви без крапки в кінці, не підкреслюючи. Переноси слів в заголовку не допускаються. Якщо заголовок складається з двох речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом при виконанні документу машинописним способом повинно бути рівним 3,4 інтервалам, при виконанні рукописним способом – 15 мм. Відстань між заголовками розділів і підрозділів -2 інтервали, при виконанні рукописним способом – 8 мм.

Кожен розділ текстового документу рекомендується розпочинати з нового листа (сторінки).

Якість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення викладеного тексту. Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту документа, так і в кінці тексту. Ілюстрації повинні бути виконані у відповідності з вимогами стандартів ЕСКД і СПДС. Ілюстрації, за виключенням ілюстрацій додатків необхідно нумерувати арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Ілюстрації кожного додатку позначають окремою нумерацією арабськими цифрами з додаванням перед цифрою позначення додатку. Наприклад – Рисунок А.3. Допускається нумерувати ілюстрації в межах розділу. В цьому випадку номер ілюстрації складається із номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою. Наприклад – Рисунок 1.1. При посиланні на ілюстрації слід писати “… у відповідності з рисунком 2” або “… у відповідності з рисунком 1.2” при нумерації в межах розділу. Ілюстрації при необхідності можуть мати найменування і пояснювальні дані. Слово “Рисунок” і найменування поміщують після пояснювальних даних і розташовують наступним чином: Рисунок1 – Деталі прибору. Слово “Рисунок” необхідно розміщувати під рисунком.

Таблиці застосовують для кращої наглядності і зручності порівняння показників. Назву таблиці, при її наявності необхідно розміщувати над таблицею. При переносі частини таблиці на інші сторінки, назву поміщають тільки над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження таблиці» та вказують її номер. Допускається розташовувати таблицю вздовж довгої сторони листа документу.

Нумерація. Листи записки нумеруються арабськими цифрами, починаючи з титульного. На титульному листі, номер не ставлять, номер проставляють у правому, нижньому куту починаючи зі змісту.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах всієї записки. Передмова і закінчення (висновок) не нумеруються.

Зміст належить розміщати за титульним листом і листом технічного завдання на проект.

Перелік літератури повинен містити перелік джерел, що були використані при написанні пояснювальної записки.

Позначення на документації:

ККрНУ КП ХХ. 02. 000 ПЗ – пояснювальна записка;

ККрНУ КП ХХ. 01. 000 ЕЗ – креслення схеми електричної принципової;

ККрНУ КП ХХ. 01. 000 Е1 – креслення схеми електричної структурної;

ККрНУ КП ХХ. 01. 000 КЗ – креслення схеми кінематичної.

деХХ. – номер варіанту (за списком).

3.2 Вказівки до виконання графічної частини

Ця частина курсового проекту може включати в себе:

1. Електричну принципову схему (Е3);

2. Структурну схему (Е1);

3. Монтажну схему;

4. Циклограму тимчасової роботи вузла або вказаного елементу;

В залежності від ємності схем, алгоритмів та циклограм вони можуть розміщуватись на аркушах А3, А2, А1. Причому аркуш А1 розділяють на менші аркуші не розрізаючи його. Кожний аркуш меншого формату, що входить до складу формату А1 має свої поля, робочі рамки та надписи в них.

Основні вимоги до виконання графічної частини проекту повинні відповідати стандартам ЄСКД. На загальні правила оформлення креслення необхідні знання стандартів на формати (ГОСТ 2.301-68), масштаби (ГОСТ 2.302-68), лінії (ГОСТ 2.303-68), основний надпис (ГОСТ 2.304-68), зображення-види, розрізи, перетини (ГОСТ 2.305-68), графічне позначення матеріалів і правила їх нанесення на креслення (ГОСТ 2.306-68), нанесення розмірів і граничних відхилень (ГОСТ 2.307-68), зображення різьби (ГОСТ 2.311-68), зображення спрощених та умовних деталей кріплення (ГОСТ 2.315-68), правила нанесення на креслення надписів, технічних вимог і таблиць (ГОСТ 2.316-68) та ін.

До електричної принципової схеми розробляється специфікація згідно з ГОСТ 2.708-81. Приклад наведений в додатку А

Електрична принципова схема має код Е3 згідно ГОСТ 2.708-81, цей код записується до складу шифру, яким позначається креслення схеми та специфікація на креслення схеми. Наприклад: КК КДПУ ДП №. 01. 001. Е3,де №-номер студента по списку (01…09,10, 11…25).

Елементи схеми відображають згідно ГОСТ 2. 759-82. Входи елементів відображають з лівої сторони від умовно-графічного позначення, виходи – з правої сторони. Допускається повертати умовно-графічне позначення на кут, кратний 90⁰, при цьому входи елементів розташовують зверху, а виходи – знизу.

Розміри умовно-графічних позначень мікросхем по висоті повинні бути кратні постійній величині С/2, де С не менше 5мм. При цьому відстань між горизонтальною стороною прямокутника та найближчою лінією виводу повинна бути не менша і кратна величині С/2. Відстань між лініями виводів повинна бути не менша та кратна величині С. Розмір умовно-графічного позначення мікросхеми по ширині визначається наявністю додаткових полів, кількістю знаків в середині оcновного поля, розміром шрифту. Ширина додаткового поля повинна бути не менше 5мм, Інтегральні елементи можна розташовувати як окремі групи або як згруповані елементи

Структурна схема позначається кодом Е1 на основному надписі креслення схеми. Структурна схема відображає принцип роботи виробу в загальному виді. На схемі відображають всі основні функціональні частини виробу (елементи, пристрої, функціональні групи), а також основні взаємозв’язки між ними. Дійсне розміщення складових частин виробу структурна схема не розкриває, не враховується на ній і спосіб зв’язку (провідний, індуктивний, кількість провідників і. т. д.). Структурна схема повинна давати наглядну уяву про послідовність взаємодії функціональних частин у пристрої. Напрям процесів у пристрої позначають стрілками на лініях взаємозв’язку.

Функціональні частини структурної схеми зображають у вигляді прямокутників або умовних графічних позначень. При позначенні функціональних частин у вигляді прямокутника їх найменування, типи та позначення вписують всередину прямокутників. Допускається вказувати тип елемента (пристрою) або позначення документу (державний стандарт, технічна умова і т. д.), на основі якого цей елемент(пристрій) використано.

На схемах простих пристроїв функціональні частини розміщують у вигляді ланцюга у відповідності з ходом робочого процесу: в напрямі зліва на право. Схеми, які мають кілька основних робочих каналів, рекомендується креслити у вигляді паралельних горизонтальних строк. Додаткові кола (елементи та зв’язки між ними) необхідно виводити з полоси, зайнятої основними колами.

Для скорочення довжини складної схеми та покращення наглядності рекомендується, по можливості, основні кола розміщувати горизонтально, а допоміжні – вертикально або горизонтально в проміжках між основними колами.

На структурній схемі допускається вказувати технічні характеристики функціональних частин, пояснюючі надписи, діаграми, які визначають послідовність процесів у часі, а також параметри в характерних точках (величини струмів, напруг, форми та величини імпульсів і т. д.).

Монтажна схема являє собою креслення друкованого вузла (плати) між платне з’єднання в залежності від конструктивної особливості самого пристрою, що розглядається в дипломній роботі.

Креслення друкованого вузла повинно давати про радіоелементи та інші деталі, про їх розташування на плакаті, а також інформацію про:

- маркування позицій позначень радіоелементів;

- умовне позначення виводів приладів (трансформаторів, реле та ін.);

- нумерація вихідних контактів, полярності елементів згідно електричній принциповій схемі.

На креслення наносять позиційні значення, габаритні розміри та розміри, які визначають положення елементів над платою. На кресленні наносять технічні вимоги.

Елементи плати відображають спрощено, якщо це не ускладнює правильне розуміння креслення. Їх розміщують паралельно рядами, із зазором між платою і елементом в 2 3мм.

Загальні вимоги до виконання схем:

1. Схеми виконують без збереження масштабу та дійсного просторового розташування складових частин виробу.

2. Необхідну кількість схем та їх типів визначає розробник схем в залежності від особливостей виробу. Комплект схем повинен бути по можливості мінімальним, але вміщувати в себе інформацію в об’ємі, достатньому для проектування, виготовлення, експлуатації та ремонту виробу.

3. На схемах, як правило, використовуються стандартні графічні умовні позначення, але якщо необхідно використовувати нестандартні позначення деяких елементів, то на схемі роблять відповідні пояснення.

4. Необхідно добиватись найменшого числа зломів та перетину ліній зв’язку, зберігаючи між паралельними лініями відстань не менше 3мм.

5. На схемах допускається розміщувати різні технічні дані, що характеризують схему в цілому та окремі її елементи. Технічні дані розміщують на вільному полі схеми над основним надписом.

6. Дозволяється виконувати схему на кількох листах.

Читайте також:

1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
2. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
3. II. Вимоги безпеки під час проведення практичних занять у кабінеті (лабораторії) біології загальноосвітнього навчального закладу
4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
5. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
6. II. Загальні вимоги до розробки екскурсії
7. III ОФОРМЛЕННЯ І ЗАХИСТ РОБОТИ
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
10. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
11. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
12. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей

Переглядів: 1474