Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



ТИПИ ВЗАЄМОДІЇ.

Пояснення внутрішніх механізмів міжособистісної взаємодії дають наступні теорії міжособистісної взаємодії: теорія обміну, психоаналітичний підхід, теорія керування вра­женнями, концепція символічного інтеракціонізму.

· Дж. Хоманс, автор теорії обміну, вважає, що люди взаємоді­ють один з одним на основі свого досвіду, зважаючи на можливі винагороди і затрати. Відповідно до цієї теорії, кожний з нас пра­гне врівноважити винагороди і затрати, щоб зробити нашу взає­модію стійкою і приємною; поведінка людини в даний момент визначається тим, чим винагороджувалися і як саме винагороджу­валися її вчинки в минулому. Ця теорія ґрунтується на чотирьох принципах:

1. чим більше винагороджується визначений тип поведінки, тим частіше вона буде повторюватися;

2. якщо винагорода за певні типи поведінки залежить від яки­хось умов, людина прагне відтворити ці умови;

3. якщо винагорода велика, людина готова затратити більше зусиль заради її одержання;

4. коли потреби людини близькі до задоволення, вона в мен­шій мірі готова докладати зусиль для їх задоволення.

Згідно з Хомансом, за допомогою його теорії можуть бути описані різні складні види взаємодій типу: відношення влади, пе­реговорний процес, лідерство та ін. Він розглядає соціальну вза­ємодію як складну систему обмінів, зумовлених способами врів­новаження винагород і затрат.

· Популярністю користується і психоаналітичний підхід. 3. Фрейд вважав, що міжособистісна взаємодія визначається в основному уявленнями, засвоєними в ранньому дитинстві, і кон­фліктами, які були пережиті в цей період життя. Таким чином, згідно з психоаналітичною теорією в процесі взаємодії люди про­сто тиражують, відтворюють дитячий досвід. 3. Фрейд вважав, що формування груп і їхня привабливість для людини полягає в тому, що вони випробовують почуття відданості і покірності лі­дерам груп. Це пояснюється, на думку Фрейда, не стільки особистісними якостями лідерів, скільки тим, що ми ототожнюємо їх з могутніми особистостями, яких у дитинстві уособлювали наші батьки. У подібних ситуаціях ми наче повертаємося до більш ранніх стадій свого розвитку. Такий регрес відбувається в основ­ному в ситуаціях, коли взаємодія є неформальною чи неорганізо­ваною. Дослідження показують, що відсутність визначених очі­кувань сприяє зміцненню влади лідерів груп.

· В основі підходу Е. Гофмана, що одержав назву теорія керу­вання враженнями, є припущення, що ситуації соціальної взає­модії нагадують драматичні спектаклі, у яких люди, як актори, прагнуть створювати і підтримувати сприятливі враження. Для прояву і вираження символічного значення, за допомогою яких можна зробити гарне враження на інших; люди самі готують і створюють відповідні ситуації.

· Найдокладніше інтерактивна сторона спілкування досліджу­валася в працях представників символічного інтеракціонізму (Дж. Мід, Г. Блумер), які вважають, що поведінка людей по від­ношенню одне до одного та предметів навколишнього світу ви­значається тим значенням, що вони їм надають.

· Інший напрям дослідження взаємообміну — трансактний аналіз, у якому представлено дослідження взаємодії з точки зору ре­гулювання дій учасників через їх позиції, а також врахування ха­рактеру ситуацій і стилю взаємодії. Найбільш яскраво трансактний аналіз представлено в праці Е. Берна «Ігри, в які грають люди. Люди, які грають в ігри». З точки зору Е. Берна, кожен з учасників взаємодії може займати одну з трьох позицій, які він означив як Батько, Дорослий, Дитина. Позиція Дитини може бути визначе­ною як позиція «Хочу!», позиція Батька - як «Потрібно», позиція Дорослого - як об'єднання «Хочу» і «Потрібно». Ці позиції не пов'язано обов'язково з відповідною соціальною роллю, а є пси­хологічним визначенням певної стратегії у взаємодії.

При міжособистісній взаємодії обставини підштовхують ко­жну людину до багатьох інших індивідів. Відповідно до своїх «потреб та інтересів людина відбирає серед численної кількості інших людей тих, з якими вона потім вступає у взаємодію. Цей тип зв'язків, що є дуже коротеньким за своїм терміном, назива­ється контактом. Можна виділити різні види контактів: прос­торові, контакти обміну, контакти зацікавленості.

Просторові контакти. Для того щоб взаємодіяти з іншими людьми, кожен індивід повинен визначити їх у певному просторі (де вони, скільки їх). Це просторове визначення є первинним мо­ментом, від якого залежить подальша поведінка людини і її май­бутні соціальні взаємозв'язки. Кожна людина щодня зустрічаєть­ся з іншими людьми в транспорті, на вулиці, спортивному майданчику, не задумуючись над тим, хто саме перебуває в цих місцях поряд з ним, однак кожен індивід пам'ятає про існування інших. Це виражається у зміні поведінки в присутності інших. Наприклад, дівчинка, яка тільки що веселилась у себе вдома, ви­ходячи на вулицю, надає собі серйозного вигляду, бо вона знає, що на вулиці присутні інші люди.

Отже, просторовий контакт є первинним і необхідним кільцем у формуванні соціальних взаємодій.

Контакти зацікавленості, їх сутність полягає у виборі соці­ального об'єкту, який має певні цінності або риси, що відповіда­ють потребам даного індивіда. Вступаючи в просторовий кон­такт, людина виділяє зі всіх соціальних об'єктів,, що просторово сприймаються, певного індивіда, з яким вона пов'язує позитивні або негативні емоції, тобто того, хто має риси або властивості, які відповідають її інтересам. Цей індивід може зацікавити, на­приклад, своєю незвичайною зовнішністю, чи наявністю у неї цінної для вас інформації, або виявленням фізичної сили, гумору або, навпаки, неввічливістю, нерозсудливістю. Людина порівнює індивіда, якого виділила, із собою, намагаючися свідомо чи не­свідомо визначити причину своєї зацікавленості. Такий контакт може бути двостороннім або одностороннім, очним або заочним, викликати негативні або позитивні емоції.

Психологічним механізмом виникнення подібного контакту є мотив як спонукання до діяльності, що пов'язано із задоволен­ням потреби. Кожна особа має набір мотивів відносно різних сторін оточуючої її діяльності. Ці мотиви є продуктом попере­днього досвіду і існуючих у даний час потреб. Мотиви пов'язані між собою і становлять мотиваційну структуру особистості. В основному вони потенційні, тобто до певного часу не виявляють­ся у поведінці людини. Однак у якийсь момент відбувається з'єднання потреби особистості з якимось об'єктом навколишньо­го середовища. Мотив, що відповідає цій потребі, актуалізується, і виникає інтерес - форма виявлення потреби, що забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення цілей діяльності.

Контакти обміну. Контакти обміну являють собою специ­фічний вид соціальних взаємозв'язків, у яких індивіди обміню­ються цінностями, не маючи прагнення змінити поведінку інших людей. Це означає, що в ході таких короткочасних спорадичних обмінів увага індивіда концентрується на самому предметі обміну, а не на іншому індивіді, який вступає в обмін. Щодня людина має багато контактів обміну: купує квитки в транспорті, обмінюється репліками з пасажирами метро, запитує, як знайти такий-то заклад та ін. У більшості випадків у здійсненні контактів обміну людина зовсім не звертає уваги на індивідів, з якими вступає в контакт, її цікавить лише об'єкт обміну. Як приклад розвитку і удосконален­ня контактів обміну Я. Щепанський наводить приклад з купівлею газети. Спочатку у індивіда виникає на підставі певної потреби просторове бачення газетного кіоску, потім з'являється конкрет­ний інтерес, пов'язаний з продажем газети і з продавцем, після чо­го відбувається обмін газети на гроші. Контакти розвиваються на базі однієї підстави - потреби у придбанні газети. Саме цей предмет є центральним у появі інтересу і наступного контакту об­міну. Контакти обміну, що повторюються, можуть сприяти виник­ненню більш складних соціальних взаємозв'язків, які вже будуть повернені на людину, а не на об'єкт обміну. Наприклад, можуть виникнути дружні стосунки з продавцем.

 

 


Читайте також:

  1. Диполь-дипольні взаємодії. Ван-дер-ваальсовий зв’язок.
  2. Загальний вираз енергії міжмолекулярної взаємодії.
  3. Зв’язки і співпраця із ЗМІ – механізм взаємодії.
  4. Культура та цивілізація: проблеми взаємодії.
  5. Механізм соціальної взаємодії.
  6. Місцеве самоврядування і державна влада: способи взаємодії.
  7. Поняття про взаємозв’язок комунікації та спілкування, соціальної й міжособистісної взаємодії.
  8. Соціальна структура – це сукупність відносно стійких, стабільних соціальних спільнот, груп і певний порядок їх взаємозв'язку та взаємодії.




Переглядів: 2273

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ЄДНІСТЬ СПІЛКУВАННЯ І ДІЯЛЬНОСТІ. | Механізм соціальної взаємодії

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.