• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Механізм соціальної взаємодії.

На відміну від більшості наук, що вивчають окремі підструктури суспільства, окремі види відносин, соціологія вивчає суспіль­ство як цілісність, як цілісний функціонуючий соціальний організм, що розвивається. Якщо так звані окремі науки, наприклад, еко­номічні, політичні, юридичні, вивчають внутрішні закономірності розвитку певних сторін, сфер, підструктур, видів суспільних відно­син, то соціологія аналізує взаємодію основних сторін, підструктур суспільства, економічних і політичних, правових відносин, економі­ки, політики та духовних процесів, що й дозволяє розкрити особ­ливості суспільства як цілісності.

Тема 1-2 (4год.) Соціологія як наука, предмет і методологія. Історія розвитку соціології в США, Європі та Україні

Лекції з соціології

(для студентів стаціонару) 2010- 2011 навчальний рік

1. Соціологія - наука про суспільство, її предмет, основні категорії.

Поняття «соціологія» походить від лат. societas (суспільство) і грецького logos (слово, вчення) й означає вчення про суспільство. Таким чином, соціологія — це наука про суспільство як єдину соціальну систему. Вона вивчає закономірності й випадкові чинники виникнення, становлення, функціонування й розвитку суспільства, його структуру та організацію, поведінку людей у суспільстві.

Типові суттєві взаємозв'язки основних сторін, сфер суспіль­ства формують закони цілісного розвитку суспільства. Окремі явища і процеси цікавлять соціологію з точки зору їхнього місця та ролі в системі суспільних відносин, у структурі єдиного функціонуючого організму.

Підхід з позицій аналізу суспільства як цілісності характер­ний також для філософії та історії. Однак цілісність вони тракту­ють інакше. Для філософії — це цілісність світу, для історії — цілісність єдиного історичного процесу. На відміну від філософії, цілісність у соціології не є абстрактною, а розкривається як кон­кретна реальність за допомогою не лише теоретичних, а й емпірич­них методів.Соціологія не обмежується розглядом суспільства як цілісного утворення. Вона виявляє механізми його функціонування, розвитку. Цілісність розкривається в соціології як система со­ціальних механізмів, що спричиняють рух, розвиток суспільства. Тому точніше визначати предмет соціології через поняття соціаль­них механізмів.

Предметом соціології є суспільство як цілісний ор­ганізм, соціальні механізми його функціонування і розвитку.Соціологія відрізняється від інших наук не лише тим, що вона вивчає, але й як вивчає. На відміну від філософії, соціологія вивчає суспільство крізь призму людської діяльності, вона розкриває по­треби, інтереси, ціннісні орієнтації, діяльність людей, їхні взаємо­зв'язки; суспільство розглядається соціальне цілим, як система со­ціальної взаємодії, як зіткнення різних інтересів, орієнтацій, видів активності.

Сучасна соціологія — це багатоманітність течій та наукових шкіл, які по-різному пояснюють її об’єкт і предмет,місце і роль у суспільному житті й соціальному розвиткові, однак більшість учених-соціологів погоджуються з тим, що об’єктом соціології як науки є соціальна реальність, тобто реальне суспільне життя, суспільство як цілісний організм, що його вивчають і інші науки — філософія, історія, політологія, економічна теорія, етнографія, право тощо. Отже, об’єкт «соціальна реальність» вивчається багатьма науками, але кожна з них має свій предмет вивчення — це певні сторони, аспекти, зв’язки, закономірності, випадковості становлення й розвитку будь-якого суспільства.

У центрі соціології — соціальна група, спільнота людей. Осо­бистість розглядається не з точки зору її унікальних здібностей, неповторних рис, а в системі соціальних зв'язків, як представник соціальної групи, певного суспільства.Людина завжди включена до складної системи соціально-класових, поселенських, професій­них, демографічних та інших груп, відбиває їхні інтереси, орієн­тації, набуває їхнього соціального досвіду.Спільноти аналізуються з позицій їхнього місця у системі со­ціальних зв'язків, як елементи взаємодії.

Соціологія розглядає склад­ну систему соціальних зв'язків:

І) особистості й спільноти;

2) спільнот поміж собою;

3) особистості, спільноти й соціального цілого;

4) суспільства і природи.

При цьому аналізуються різні рівні взає­мозв'язку: зв'язки, взаємодія, відносини. Соціальна взаємодія — це процес взаємовпливу і спільної діяльності.Механізм соціальної взаємодії включає суб'єкти взаємодії, фактори, які впливають на їхню поведінку. Взаємодія призводить до встановлення нових, більш стійких і самостійних зв'язків — со­ціальних відносин. За М. Вебером, суспільство і є соціальною взає­модією.

Соціальні механізми — це складна взаємодія соціальне ціло­го, окремого й одиничного. Це взаємодія саме тих факторів, що надають поштовх до руху, викликають розвиток. Оскільки соціологія вивчає соціальну взаємодію, можна визначитисоціоло­гію як науку про соціальну активність і механізми, що її забезпечу­ють і регулюють. З огляду на це можна зробити висновок, що предметом соціології як науки є соціальні відносини, закономірності та випадкові чинники їх становлення і розвитку, соціальні спільності, явища, процеси й механізми їх взаємодії(див. схему 1).

.

Предмет соціології— це те, на що спрямовані соціологічні дос­лідницькі дії та результат соціологічних досліджень, тобто вся сукуп­ність властивостей, зв’язків і відносин, які мають назву «соціальні». Соціальне — це сукупність тих чи інших властивостей, особливостей суспільних відносин, інтегрованих індивідами або спільностями в процесі спільної діяльності в конкретних умовах, що виявляється у їхніх взаємовідносинах, у ставленні їх до свого становища в суспільстві, до явищ та процесів суспільного життя.

Таким чином, предметом соціології єістотні властивості, зв’язки й відношення об’єкта дослідження як цілісного соціального організму, пізнання яких необхідне для вирішення теоретичних та практичних проблем функціонування й розвитку соціальної сфери суспільства.

Соціологія — це не просто сукупність теорій суспільства, а органічна єдність теорії особи й теорії соціальних спільностей, теорії соціальної структури та соціальних процесів, теорії соціальних інститутів (економіки, політики, сім’ї, культури, освіти, науки тощо), соціальних і суспільних відносин. Можна схематично зобразити предмет соціології через багат­ство зв'язків, механізмів, які вона вивчає. (Див. схему № 2)

Часом у тлумаченні предмета соціології розмежовуються і навіть протиставляються дві тенденції: макросоціологічна та мікро-соціологічна. Першавизначає соціологію як науку, яка виражає цілісність суспільства, розкриває закони цілісного розвитку.Друга подає соціологію як науку про поведінку. Насправді ж між цими тлумаченнями немає протиріччя, оскільки цілісність суспільства роз­кривається через аналіз поведінки. Е. Гідденс у книзі "Соціологія" (підручник 90-х років) показує зв'язок цих тенденцій. На його дум­ку, "соціологія — це наука, що вивчає взаємозв'язки мікро- та макропроцесів через сферу повсякденного життя людини".

Отже, соціологічний підхід до вивчення суспільства, соціо­логічне бачення суспільства — це завжди аналіз явища, процесу в системі соціальних зв'язків, аналіз з точки зору його співвідношен­ня з соціальне цілим.Соціологічний підхід дозволяє не лише зображати явища, про­цеси, а й пояснювати їх, подавати моделі явищ та суспільства в цілому. Аналіз процесу в динаміці дає змогу помічати тенденції змін і формулювати прогнози щодо подальшого розвитку. Райт Міллс казав, що тільки соціологічна уява може дати розуміння склад­них відносин між людиною та суспільством.

Соціологія, як і інші науки, вивчаючи свій об’єкт і предмет, використовує загальнонаукові та специфічні соціальні закони. Особливість соціології як науки полягає у тому, що соціальні зв’язки та відносини вивчаються на рівні специфічних соціальних законів і закономірностей (див. схему 3).

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
4. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу
5. Аденогіпофіз, його гормони, механізм впливу, прояви гіпер- та гіпофункцій.
6. Адміністративно-командна система, її ознаки та механізм функціонування.
7. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
8. Аеробний механізм ресинтезу АТФ
9. Акти застосування норм права в механізмі правового регулювання.
10. Активний характер соціальної політики.
11. Актуальність проблеми професійної етики соціальної роботи
12. Акціонерні товариства як механізм трансформації

Переглядів: 2318