Фірма зазвичай пропонує ринку не окремий товар, а цілий товарний асортимент. Керівництво має ухвалити рішення щодо диференціювання цін на різні товари. При встановленні цінових ліній кожного рівня необхідно враховувати відмінності у собівартості товару, різницю в оцінюваннях їх властивостей покупцями, а також ціни конкурентів. При незначному розриві в цінах між двома сусідніми товарами асортименту споживачі зазвичай купуватимуть дорожчий, а при значному - дешевший.
Б. Стратегія встановлення цін на "обов'язкове приладдя".
У ряді галузей промисловості продають так зване "обов'язкове приладдя", яке має використовуватись разом з основним товаром. Прикладами можуть слугувати леза для станків гоління й фотоплівка. При цьому на основні товари (станків для гоління й фотокамер) виробники встановлюють низькі ціни, а на обов'язкове приладдя встановлюють високі націнки. Так, фірма "Кодак" пропонує свої фотоапарати за невисокими цінами, тому що добре заробляє на продажу фотоплівки.
В. Стратегія встановлення цін на допоміжні вироби.
Деякі фірми поряд з основними товарами пропонують перелік доповнювальних або допоміжних виробів. Покупець автомобіля може замовити склопідйомники з електроприводом, устрій для запобігання запотіванню скла і регулювання яскравості світла фар. При цьому виробникам необхідно вирішити, що варто включити у вихідну ціну основного товару, а що запропонувати як доповнювальний виріб.
Г. Стратегія "збиткового лідера".
Передбачає встановлення виробником чи магазином на деякі товари ("збиткові лідери") досить низьких цін. Таким кроком у покупців створюють враження, що у цьому магазині всі товари пропонуються за зниженими цінами та прагнуть залучити їх до магазину сподіваючись, що вони заразом придбають й інші товари за звичайними націнками.