Як і будь-яке комерційне підприємство, страхова компанія має метою своєї діяльності вилучення прибутку. Тому фінансова діяльність страхувальника організована таким чином, щоб забезпечити одночасно виконання своїх обов’язків перед клієнтами і власну стійкість та платоспроможність.
Основним джерелом прибутку страхових компаній є надходження внесків від страхувачів в якості плати за ризик. Другим по значенню джерелом доходів страхувальників є доходи від інвестування зібраних коштів у різні фінансові та інші активи. До речі страхова і банківська діяльності схожі між собою.
Із зібраних внесків страхувальник формує особливі страхові фонди, з яких у подальшому відбувається виплата компенсацій при настанні страхових випадків. Основною особливістю страхування є те, що розмір компенсації, отриманої конкретним страхувачем, не залежить на пряму від його внеску, а визначається величиною спричиненого збитку в межах страхової суми. Таким чином відбувається перерозподіл коштів, отриманих від страхувачів, на користь тих з них, кому спричинені збитки. До речі, страхова компанія схожа на касу взаємодопомоги, у яку всі учасники сплачують внески пропорційно вартості їх майна, а компенсацію утримують ті, хто реально цього потребує.
Отже, перелічимо основні особливості фінансової організації страхової компанії:
Усі клієнти страхової компанії одночасно є учасниками створення страхового фонду. Внесок кожного пропорційний обсягу ризиків, переданих на страхування.
З коштів страхового фонду здійснюються виплати компенсацій тим учасникам, які понесли збитки протягом терміну страхування. Таким чином відбувається перерозподіл збитків між усіма учасниками даного страхового фонду.
Загальна сума внесків, зібраних страховою компанією за досить тривалий період часу (кілька років), повинна перевищувати суму виплачених їй компенсацій. Ця умова дотримується для стійкої у фінансовому відношенні страхової компанії. Різниця між зібраними внесками і виплаченими компенсаціями, а також доходи від інвестування складають прибуток страхувальника.