Контактні методи дозволяють вимірювати температуру при збереженні взаєморозміщення термоприймача й об'єкта в умовах руху останнього, проводити виміру в будь-яких крапках усередині об'єкта, куди можна пронести термоприймач. Безконтактні методи дають можливість вимірювати температуру об'єктів, контакт із який неприпустимий, об'єктів малих розмірів, тепловий контакт із який утруднений чи нездійсненний, досліджувати розподілі температури на поверхні тіла.
Контактним методам властиві погрішності, обумовлені зміною температури об'єкта внаслідок перекручування його температурного полючи внесеним термоприймачем, а також неминучою різницею температур термоприймача й об'єкта в результаті теплообміну термоприймача з навколишнім середовищем. У сталому тепловому режимі, коли температури об'єкта і термоприймача стабілізовані, ці погрішності є статистичними. При несталому тепловому режимі додатково виникає динамічна погрішність виміру, зв'язана з тепловою інерцією термоприймача. Зниження погрішностей забезпечується застосуванням більш раціональних методик виміру температури, конструкцій термоприймачів і т.д..
Безконтактні методи
Безконтактним методам виміру температури властиві погрішності, зв'язані з тим, що фізичні закони, що лежать в основі цих методів, справедливі лише для абсолютно чорного випромінювача, від якого по властивостях випромінювання відрізняються всі реальні фізичні випромінювачі (тіла і середовища), Відповідно до закону Кірхгофа будь-яке фізичне тіло випромінює енергії менше ніж чорне тіло, нагріте до тієї ж температури. Тому безконтактні приладу для виміру температури, відградуйовані по чорному випромінювачі, покажуть меншу температуру, чим дійсна.
Загальним і істотним для всіх контактних методів вимірювання температури є те, що всякий прилад, що вимірює температуру середовища, повинен перебувати з нею в тепловій рівновазі, тобто мати однакову з середовищем температуру.