Легітимність політичної влади

Форми та механізм політичної влади.

Основними формами політичної влади є: панування; політичне керівництво; управління.

Форми політичної влади розрізняють і за критерієм головного суб'єкта правління. До них належать:

1. монархія — єдиновладне (абсолютне чи з конституційним обмеженням) спадкоємне правління однієї особи (монарха);

2. тиранія — одноосібне деспотичне правління внаслідок насильницького захоплення влади;

3. диктатура– нічим не обмежена влада особи, партії або соціальної групи в суспільстві, що спирається на силу, а також відповідний політичний режим;

4. аристократія — влада кращих, тобто верхівкової, знатної, привілейованої групи;

5. олігархія— влада небагатьох багатих;

6. тимократія — особлива форма олігархії, за якою державна влада належить привілейованій більшості, яка володіє високим майновим цензом, часто — військовою силою;

7. теократія— влада церкви;

8. охлократія — влада натовпу, що спирається не на закони, а на миттєві настрої та примхи юрби, яка часто піддається впливові демагогів, стає деспотичною і діє тиранічне;

9. демократія — влада народу на основі закону та забезпечення прав і свобод громадян;

10. партократії –партійної верхівки, номенклатури;

11. бюрократії — панування вищого державного чиновництва, засилля надцентралізованості й заформалізованості в державі;

12. технократія – вирішальний вплив у суспільстві здійснює науково-технічна еліта; панування технологічного мислення.

Функції політичної влади:

1. Інтегративна функція влади направлена на консолідацію всіх соціально-політичних сил, інтеграцію прогресивних політичних, ідеологічних, інтелектуальних ресурсів суспільства з метою реалізації суспільнозначущих, історично визначених цілей.

2. Регулятивна функція влади забезпечує створення політичних механізмів регулювання життєдіяльності суспільства, підтримує вольовими методами функціонування цих механізмів.

3. Функція мотивації означає, що влада формує мотиви політичної діяльності, підпорядковує їм як загальнозначущі, так і інші мотиви відповідно до політичних інтересів суб’єктів володарювання, їхніх політико-організаційних структур.

4. Стабілізаційна функція влади націлена на забезпечення стійкого, стабільного розвитку політичної системи, всіх її структур, громадянського суспільства.

Термін "легітимний" означає "законний". Поняття легітимності й легітимізму виникли на початку XIX ст. у Франції, де вони виражали прагнення відновити владу короля як єдино законну, на відміну від влади узурпатора Наполеона. "Легітимістами" називали після Французької буржуазної революції 1830 р. прихильників королівської династії Бурбонів.

Легітимність політичної влади — форма підтримки, виправдання правомірності застосування влади і здійснення правління державою або окремими його структурами та інститутами.

Легітимність не є синонімом законності, оскільки політична влада не завжди спирається на право й закони, але завжди користується певною підтримкою принаймні частини населення.

Основними джерелами легітимності, як правило, виступають три основні суб'єкти: населення; уряд; зовнішньополітичні структури.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основні концепції політичної влади	\|	Ознаки легітимності політичної влади

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.