При оформленні графіків необхідно дотримуватися наступних правил:
1. Графік повинен містити підпис, з якого був би зрозумілий фізичний зміст представленої закономірності.
2. Масштаб й початок відліку по координатних осях вибираються таким чином, щоб графік залежності займав більшу частину поля малюнка. При цьому початок координат не обов’язково повинен починатися з нульових значень величин.
При виборі масштабу необхідно пам’ятати, що точність побудови графіка повинна бути не нижчою від точності вимірювань.
На осях координат відкладаються рівновіддалені один від одного поділки масштабу таким чином, щоб було зручно працювати із графіком. Значення, отримані на експерименті, не вказуються.
4. В кінці координатних осей обов’язково вказуються умовні позначки величин, що відкладають, і через кому одиниці вимірювання.
5. Експериментальні значення величин (точки) чітко наносяться разом з похибками – відрізками довжиною, рівною довірчому інтервалу, розташованими паралельно відповідної осі, у вигляді:
Рис 6. Графічне зображення похибок.
Якщо при побудові кривої в обраному масштабі довірчі інтервали неможливо зобразити вздовж обох осей координат, експериментальні точки ставляться у вигляді маленьких кружечків (трикутників і т.д.) із центром в точці, що відповідає експериментальним даним.
6. Експериментальна крива проводиться плавно через довірчі інтервали всіх, або більшості експериментальних точок так, щоб експериментальні точки рівномірно розташовувалися з різних сторін кривої.
Рис 7. Графічне зображення експериментальної кривої, вірно (а), невірно (б)
7. Якщо на графіку зображується теоретична крива, то вказується формула, по якій вона розраховується.
8. При зображенні декількох кривих на одному графіку, кожна з них номерується або виділяється іншим чином. У вільній частині поля додаються відповідні пояснення.