• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Навчальні питання

Тема 12. Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

1. Поняття, загальна характеристика та види злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту.

2. Кримінально-правова характеристика окремих складів злочинів, які вчиняються на залізничному, водному чи повітряному транспорті..

3. Юридичний аналіз деяких злочинів, які вчиняються на автомобільному і міському електротранспорті.

4. Аналіз юридичних складів злочинів, що пов’язані з порушенням чинних на транспорті правил та в пошкоджені магістральних трубопроводів.

Родовий об'єкт – є суспільні відносини, що забез­печують безпеку руху та експлуатацію транспорту.

Безпосередні об'єкти окремих транспортних злочинів зале­жать, насамперед, від видів транспорту, якими можуть вчинятися ці злочини, а також від характеру об'єктивної сторони та кваліфікую­чих обставин, тобто основним безпосереднім об’єктом є безпека руху або експлуатація конкретного виду транспорту а додатковим обов’язковим – життя та здоров’я людей, додатковим факультативним – власність, довкілля, інтереси транспортних підприємств

Предметом цих злочинів є транспортні засоби, шляхи сполу­чення, споруди на них, транспортні комунікації, вокзали, засоби зв'язку, сигналізації, автоматизації, що забезпечують безпеку руху транспортних засобів, магістральні нафто-, газо- та нафтопродуктопроводи і технологічно пов’язані з ними споруди, об’єкти, засоби автоматизації та сигналізації.

З об'єктивної сторони ці злочини побудовані по-різному. Біль­ша частина цих посягань є злочини з матеріаль­ним складом, менша частина – з формальним.

У злочинах з матеріальним складом об'єктивна сторона містить у собі діяння, наслідки і причинний зв'язок між ними.

Діяння в цих злочинах виражається в дії або бездіяльності осо­би. Деякі злочини (наприклад, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів) можуть бути вчинені лише шляхом дії.

У багатьох злочинах діяння виражається в порушенні певних правил. Це означає, що диспозиції таких статей є бланкетними, то­му для встановлення факту порушення цих правил, необхідно звер­татися до відомчих нормативних актів, що регламентують поведінку працівника транспорту чи іншого учасника дорожнього руху. Важ­ливо точно визначити, які статті, пункти, параграфи нормативних актів порушені та у чому це порушення виразилося.

Обов'язковою ознакою злочинів з матеріальним складом є на­слідки.

Наслідками, у статтях цього розділу КК названі: загибель однієї чи кількох осіб, тяжкі, середньої тяжкості тілесні ушкодження, а та­кож велика матеріальна шкода, інші тяжкі наслідки.

При встановленні матеріальної шкоди, яка заподіюється транс­портними злочинами, необхідно враховувати вартість знищених або пошкоджених транспортних засобів, вантажів, шляхів сполучення, споруд на них тощо.

Своєрідними наслідками, вказаними в деяких статтях, є створен­ня небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслід­ків. Така небезпека створюється внаслідок порушення правил без­пеки руху або експлуатації транспорту, недоброякісного ремонту або пошкодження шляхів сполучення чи транспортних засобів.

Третьою обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочинів з матеріальним складом є причинний зв'язок між діянням і наслідка­ми, що наступили. За справами цієї категорії для його встановлення призначаються експертизи.

Для деяких складів злочину обов’язковими ознаками об’єктивної сторони є і інші її ознаки, як спосіб – насильство (ст. 278, 280, 289), влаштування перешкод, відключення енергопостачання ( ст. 279 ), місце – повітряний простір (ст. 281, 282), відкрите море,територіальні води, інші водні шляхи – річки, озера (ст. 284, 285) , обставини – можливість надати допомогу (ст. 284, 285).

Суб'єктивна сторона транспортних злочинів характеризується залежно від складності її об'єктивної сторони. Злочини з формаль­ним складом вчинюються з прямим умислом. У злочинах є матері­альним складом необхідно встановлювати психічне ставлення особи до діяння і його наслідків, що має важливе значення для кваліфіка­ції та призначення покарання.

Суб'єкт транспортних злочинів є загальний, тобто будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку. Лише за пошкодження шляхів сполучення та транспортних засобів (ст. 277 КК), угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна (ст. 278 КК), а також за незаконне заволодіння транспортним засобом (частини 2 і 3 ст. 289 КК) відповідальність настає з 14-річного віку.

Деякі транспортні злочини можуть вчинятися лише спеціальним суб’єктом, як: працівником транс­порту (ст. 276), особою, що керує транспортним засобом (ст. 286), капітаном судна (ст. 284, 285), пілотом, який не є працівником повітряного транспорту

( ст. 281), особи, відповідальні за певні роботи ( ст. 282).

Транспортні злочини це – пе­редбачені кримінальним законом суспільно небезпечні винні діяння, що посягають на безпеку руху та експлуатації всіх видів механічного транспорту, а також магістрального трубопровідного транспорту.

Види за тяжкістю злочину, а також виду транспорту:

1) злочини, які вчиняються на залізничному, водному чи повітря­ному транспорті (ст. 276 «Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту», 277 «Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів», 278 «Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна», 279 «Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства», 280 «Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов'язків», 281 «Порушення правил повітряних польотів», 282 «Порушення правил використання повітряного простору», 283 «Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда», 284 «Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха», 285 «Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден» КК);

2) злочини, які вчиняються на автомобіль­ному і міському електротранспорті (ст. 286 «Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами», 287 «Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації», 288 «Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються убезпечення дорожнього руху», 289 «Незаконне заволодіння транспортним засобом», 290 «Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу» КК);

3) злочини, що виражаються в порушенні чинних на транспорті правил та в пошкодженні магістральних трубопроводів (ст. 291 «Порушення чинних на транспорті правил» і 292 «Пошкодження об'єктів магістральних або промислових нафто-,газо-,конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів» КК).

Безпосереднім об'єктом першої групи злочинів є відносини, що забезпечують безпеку руху та експлуатації залізничного, водного і повітряного транспорту; другої групи – безпеку руху та експлуата­ції автомобільного і міського електротранспорту; третьої групи – безпечне функціонування всіх видів механічного та магістрального трубопровідного транспорту.

Як уже зазначалося, відповідальність за більшість транспортних злочинів диференційована залежно від тяжкості наслідків, що на­ступили. Враховуються при цьому тяжкість тілесного ушкодження загибель однієї чи кількох осіб, а також розмір матеріальної шкоди. Крім того, у статтях цього розділу законодавець передбачає інші кваліфікуючі обставини, такі як: вчинення злочину: за попередньою змовою групою осіб (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 280. ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК); організованою групою (ч. 3 ст. 278. ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 292 КК); по­єднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. 2 ст. 278, ч. 2 ст. 289 КК); поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого або з погрозою застосування такого насильства (ч. 3 ст. 278, ч. 3 ст. 280, ч. 3 ст. 289 КК); вчинення зло­чину повторно (ч. 2 ст. 280, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 292 КК).

Розглянемо ці обставини. Поняття групи, яка вчинила ці злочи­ни за попередньою змовою або організованою групою, дається в ст. 28 КК.

Якщо така організована група озброєна вогнепальною чи холод­ною зброєю і має за мету напад на транспортні підприємства, уста­нови, організації чи на окремих осіб, то відповідальність наступає за бандитизм (ст. 257 КК).

Під насильством, яке не є небезпечним для життя чи здо­ров'я потерпілого слід розуміти нанесення ударів, побоїв, викручу­вання рук, утримання, зв'язування або позбавлення волі іншим спо­собом, заподіяння легкого тілесного ушкодження, яке не спричини­ло короткочасного розладу здоров'я або незначної втрати працездат­ності. Психічне насильство проявляється в погрозі застосування зазначеного фізичного насильства.

Небезпечним для життя і здоров'я насильством визнається заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, яке спричи­нило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездат­ності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, а та­кож інші насильницькі дії, які не заподіяли вказаних наслідків, але були небезпечними в момент застосування такого насильства. Це насильство, що викликало втрату свідомості, здавлювання шиї, ски­дання з транспортного засобу, що рухається, застосування спеціальних засобів, зброї тощо. Психічне насильство проявляється в погро­зі застосування такого ж фізичного насильства.

Повторністю злочинів відповідно до ч. 1 ст. 32 КК визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою стат­тею або частиною статті Особливої частини КК. Наприклад, повтор­ним вважається заволодіння транспортним засобом якщо йому пе­редувало таке ж заволодіння (ч. 2 ст. 289 КК).

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
3. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
4. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
5. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
6. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
10. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
11. L2.T4. Транспортування рідких, твердих та газоподібних речовин.
12. L2.T4/1.1. Засоби періодичного транспортування штучних матеріалів.

Переглядів: 3297