• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика робочих поз людини

Організація праці на робочому місці

Організація праці на робочому місці- це комплекс заходів, що забезпечують трудовий процес та ефективне використання знарядь виробництва і предметів праці.

Організація праці на робочому місці полягає у виборі робочої пози та системи робочих рухів, визначення розмірів робочої зони та розміщення у ній органів керування, інструментів, заготовок, матеріалів, пристроїв і та ін., а також у виборі оптимального режиму праці та відпочинку.

Робоча поза.Правильно вибрана робоча поза сприяє зменшенню втоми та збереженню працездатності працівника. Робоча поза може бути вільною або заданою (табл. 2.3).

Вільна поза роботи означає можливість працювати поперемінно сидячи і стоячи. Це найбільш зручна поза, бо дозволяє чергувати завантаження м'язів та зменшує загальну втому.

Задані робочі пози - сидячи або стоячи. Робоча поза «сидячи» най­більш зручна, вона може застосовуватись для робіт з невеликими фізичними зусиллями, з помірним темпом, потребуючих великої точності. Поза «стоячи» є найбільш тяжкою, бо вимагає витрачати енергію і на виконання роботи і на підтримку тіла у вертикальному чи похилому положенні, що зумовлює швидке стомлення.

Система робочих рухів.Основним принципом при виборі системи робочих рухів є принцип «економії рухів», який сприяє підвищенню продуктивності праці і, в той же час, зменшенню стомлюваності, кіль­кості помилок і травматизму.

Принципи «економії рухів» полягають у наступних положеннях: обидві руки повинні починати і закінчувати рух одночасно; руки не повинні бути бездіяльними, окрім періодів відпочинку; рухи рук повинні виконуватись одночасно у протилежних і симетричних напрямках; найкращою є така послідовність дій, яка вміщує наймен­ше число елементарних рухів; руки слід звільняти від усякої роботи, яка може успішно виконуватись ногами чи іншими частинами тіла; при можливості об'єкт праці має закріплюватись за допомогою спеціальних пристроїв, щоб руки були вільні для виконання операцій.

Робота має організовуватись так, щоб ритм робочих операцій був, за можливості, чітким та природнім, а послідовність рухів такою, щоб один рух легко переходив у інші. Рух менш стомлюючий, якщо він відбувається у напрямку, що співпадає з напрямком сили тяжіння. Різкі коливання швидкості та невеликі перерви у русі мають бути виключені.

Таблиця 4.1.

Слід також враховувати ряд положень щодо швидкості руху рук людини:

© там, де вимагається швидка реакція, слід використовувати рух «до себе»;

© швидкість руху зліва направо для правої руки більша, ніж у зворотному напрямі;

© обертові рухи у 1,5 рази швидше, ніж поступальні;

© плавні криволінійні рухи рук швидші, ніж прямолінійні з миттєвою зміною напрямку;

© рухи з великим розмахом швидші;

© рухи, орієнтовані механізмами, швидші, ніж рухи, орієнтовані «на око»;

© рухи слід обмежувати обмежувачами скрізь, де це можливо.

Також слід уникати рухів, метою яких є точне встановлення вручну, наприклад, збіг двох рисок мікрометра; вільні ненапружені рухи виконуються швидше, легше і точніше, ніж вимушені рухи, що визначаються певними обмежувачами; точні рухи краще виконувати сидячи, ніж стоячи. Максимальна частота рухів руки (при згинанні та розгинанні) - біля 80; ноги - 45, корпуса - 3О раз на хвилину, а пальця - 6 раз і долоні - 3 рази на секунду.

Робоче місце працівника (особливо, оператора) характеризує два поля: інформаційне поле (простір із засобами відображення інформації) і моторне поле (простір з органами управління та об'єктом праці).

В інформаційному полі зорового спостереження (рис. 7.1) виділяють три зони: в зоні 1 розміщують засоби відображення інформації, які використовуються дуже часто і вимагають точного та швидкого зчитування інформації; в зоні 2 - засоби інформації, які використовуються часто і вимагають менш точного і швидкого зчитування інформації; в зоні 3 - засоби відображення інформації, які використовуються рідко.

В моторному полі (рис. 7.2) теж виділяють три зони: 1 - зона оптимальної досяжності, в якій розміщують дуже важливі і дуже часто використовувані (більше 2 раз за хвилину) органи управління; 2 -зона легкої досяжності, в якій розміщують часто використовувані (2рази за хвилину) органи управління; 3 - зона досяжності, в якій розміщують рідко використовувані (менше 2 раз за хвилину) органи управління. Зони в моторному полі при виконанні робочих операції! при робочій позі «стоячи» наведені на рис. 2.3.

Рис. 4.2. Зона в моторному полі при виконанні ручних операцій та розміщення органів управління при робочій позі «сидячи»: 1 - зона оптимальної досяжності; 2 - зона легкої досяжності; 3 - зона досяжності

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
4. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
5. V Такі негативні особистісні утворення, як самовпевненість і нерозвиненість автономії та ініціативи, обумовлюють неадаптивне старіння людини.
6. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
7. А. Це наявність в однієї людини кількох ліній клітин з різним набором хромосом.
8. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
9. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
10. Автокореляційна характеристика системи
11. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.
12. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини

Переглядів: 1658