Управління в галузі кредитування і страхування

Основні доходи держави становлять надходження від платежів і зборів. Але цих коштів не вистачає для раціонального забезпечення всіх функцій держави. Тому активно використовується мобілізація коштів юридичних і фізичних осіб, заснована на принципах добровільності, зворотності, відплатності і строковості — у формі державного кредиту.

Правовідносини в галузі державного кредиту виникають лише з приводу формування, функціонування і погашення державного боргу, частини фінансових ресурсів, що позичена державою у фізичних і юридичних осіб. Одним із суб'єктів правовідносин з приводу державного кредиту виступає держава, найчастіше в особі уряду як одержувача позикових коштів і суб'єкта, на якого покладено обов'язок щодо повернення боргу та сплати відсотків за ним.

Управління державним внутрішнім боргом належить державі. Виключно законами визначаються порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу, порядок випуску і обігу цінних паперів, їх види і типи. До виключних повноважень Верховної Ради України належать також затвердження рішень про надання та одержання Україною позик і економічної допомоги, здійснення контролю за їх використанням. Кабінет Міністрів України здійснює безпосереднє керівництво використанням позичкових ресурсів, які залучаються державою. Суб'єктами правовідносин у галузі державного кредиту виступають також Міністерство фінансів України і Національний банк України.

Найбільш поширеними формами державного кредиту в Україні є насамперед державні та казначейські позики. Державні позикизастосовуються шляхом випуску та реалізації облігацій і казначейських зобов'язань, інших видів державних цінних паперів. Казначейські позики є формою фінансової допомоги, що надається підприємствам і організаціям органами виконавчої влади за рахунок бюджетних коштів. В окремих випадках можуть застосовуватися і гарантовані позики, які надають нижчі органи влади під гарантію уряду.

Державне кредитування слід відрізняти від банківського. Незважаючи на те що в обох випадках йдеться про залучення та використання тимчасово вільних коштів, характер їх відносин різний. При банківському кредитуванні позичковий фонд використовується банківськими установами для кредитування підприємств, установ і організацій, фізичних осіб.

Особливості банківського кредитування регулюються низкою законодавчих актів, але найбільш значним серед них є закони України "Про Національний банк України" та "Про банки і банківську діяльність". Керівництво в галузі банківського кредитування здійснюється державою через Національний банк України, нормативні акти якого є обов'язковими для державних органів та органів місцевого самоврядування. Національний банк України виступає своєрідним посередником між державою і комерційними банками. Він має особливі повноваження, за допомогою яких реалізує державні функції в банківській системі, здійснює нагляд за комерційними банками, не втручаючись в їх оперативну діяльність. Національний банк України ліцензує діяльність комерційних банків, реєструє їх статути.

Окреме місце в державних надходженнях посідають специфічні, децентралізовані джерела. За їх допомогою державою утворюється централізований страховий фонд, який складають обов'язкові фіксовані страхові платежі. Вони необхідні для відшкодування матеріальної шкоди чи надання грошової допомоги у випадках, що стосуються суспільних інтересів. В Україні введено соціальне страхування, страхування майна сільськогосподарських підприємств, страхування будівель і деяких тварин у громадян, страхування окремих категорій службовців як обов'язкові.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Управління системою оподаткування	\|	Управління грошовим обігом і системою валютного регулювання

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.024 сек.