МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
ЛуганськПротокол № __ Лекція № 8 Виконання судових рішень в адміністративних справах Питання: 1. Сутність та правові засади виконавчого провадження 2. Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах 3. Учасники виконавчого провадження
Мета заняття: ознайомлення з положеннями законодавства України, що визначає правові засади та сутність виконавчого провадження, аналіз процесуальних аспектів виконання судових рішень в адміністративних справах, розгляд змісту правового статусу учасників виконавчого провадження, вивчення взаємозв’язку виконавчого провадження та адміністративного судочинства Основні поняття: виконавче провадження, виконавчий лист, процес виконання рішення суду, примирення сторін, поворот рішення адміністративного суду, судовий контроль за виконанням судових рішень, звіт про виконання постанови адміністративного суду Література: Нормативно-правові акти Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141. Закон України „Про судоустрій і статус суддів” від 7 липня 2010 року № 2453 – VI. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446. Кодекс України про адміністративні правопорушення : Введений в дію Постановою Верховної Ради Української РСР від 07.12.1984 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. Закон України „Про державну виконавчу службу” // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 36-37. – Ст. 243. Закон України „Про виконавче провадження” // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 24. – Ст. 207. Наказ Міністерства юстиції України „Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій” // Офіційний вісник України. – 1999. – № 51. – Ст. 102. Навчальна та наукова література Авер'янов В., Лук'янець Д., Педько Ю. Кодекс адміністративного судочинства України: необхідність і шляхи усунення концептуально-понятійних вад // Право України. – 2006. – № 3. – С. 7 – 12. Адміністративна юстиція: європейський досвід і пропозиції для України / Автори-упорядники І. Б. Коліушко, Р. О. Куйбіда. – К: Факт, 2003. – 536 с. Адміністративний процес: Навчальний посібник / За заг. ред. доктора юридичних наук, професора І.П. Голосніченка. – К.: ГАН, 2003. – 256 с. Бандурка О. М, Тищенко О. М. Адміністративний процес: Підручник для вищих навч. закл. – К.: Літера ЛТД, 2002. – 288 с. Бевзенко В. М. Правова природа й особливості співвідношення понять "судовий адміністративний процес" та "адміністративний процес" // Південноукраїнський правничий часопис. – 2007. – № 1. – С. 111 – 116. Кодекс адміністративного судочинства України: Науково-практичний коментар / Ківалов С. В., Харитонова О. І., Пасенюк О. М., Аракелян М. Р. та ін. – X.: ТОВ "Одіссей", 2005. – 552 с. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес України: Навч. посіб. – К.: Прецедент, 2007. – 531 с. Кузьменко О. В. Теоретичні засади адміністративного процесу. – К.: Атіка, 2005. – 351 с. Кузьменко О.В., Гуржій Т.О. Адміністративно-процесуальне право: Підручник / За ред. О.В. Кузьменко. – К.: Атіка, 2007. – 416 с. Основи адміністративного судочинства та адміністративного права: Навч. посіб. / За заг. ред. Р. О. Куйбіди, В. І. Шишкіна. – К.: Старий світ, 2006. – 576 с. Перепелюк В. Г. Адміністративний процес. Загальна частина: Навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – К.: "Центр навчальної літератури". 2004. – 368 с. Стефанюк В.С. Судовий адміністративний процес: Монографія. – Харків: Фірма “Консум”, 2003. – 464 с. 1. Сутність та правові засади виконавчого провадження Сьогодні непоодинокими є випадки невиконання чи неналежного виконання зобов’язуючих положень судового рішення учасниками адміністративного судочинства. Внаслідок цього під загрозу ставиться можливість своєчасного та повного захисту і поновлення оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб, які звернулись до адміністративного суду за захистом. Тому з метою забезпечення належного, повного та своєчасного виконання цими особами судових рішень чинним законодавством запроваджено правовий механізм їх примусової реалізації. Так, нормами КАС, Законів України „Про державну виконавчу службу” від 24 березня 1998 року, „Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 року, Інструкцією про проведення виконавчих дій від 15 грудня 1999 року визначено: умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку; основи організації та діяльності державної виконавчої служби; її завдання; правовий статус працівників органів державної виконавчої служби; процесуальні питання, пов’язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах. Правовий інститут примусового виконання судових рішень, у тому числі постановлених адміністративними судами, крім національного законодавства, знайшов своє обґрунтування в адміністративно- та процесуально-правовій науці, отримавши назву виконавчого провадження. Попри те, що виконавче провадження досить повно урегульовано нормами вітчизняного права, у сучасній правовій науці існують дві відмінні точки зорущодо належності цього виду провадження до конкретної галузі права. Отже, розглянемо два аспекти сутності виконавчого провадження. 1. Виконавче провадження є видом неюрисдикційної процедури. Певною мірою цей аспект розуміння виконавчого провадження відстоюють, зокрема, О. М. Бандурка, М. М. Тищенко, В. Г. Перепелюк, В. І. Тертишников, на думку яких, виконавче провадження– комплексна діяльність, що являє собою предмет регулювання самостійної комплексної галузі права; це самостійний, особливий вид провадження, загальною метою якого є примусове здійснення спеціальними органами держави підтверджених судом чи іншим компетентним органом суб’єктивних прав фізичних і юридичних осіб, встановленим в законі способом і у встановленому законом порядку. 2. Виконавче провадження – це заключна стадія судового процесу. Так, згідно із ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження”, виконавче провадження,як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у Законі України „Про виконавче провадження”, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, вказаним Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Закону „Про виконавче провадження” та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню. З викладеного випливають деякі висновки, які характеризують юридичну природу виконавчого провадження. 1. Виконавче провадження виникає у зв’язку із необхідністю примусового виконання судових рішень, від добровільної реалізації положень якого відмовляється особа, зобов’язана виконувати це рішення. 2. Мета провадження двояка: по-перше, це забезпечення дотримання чи виконання приписів, закріплених судовим рішенням, по-друге, забезпечення захисту, поновлення чи визнання законних прав, свобод, інтересів фізичних та юридичних осіб, які виступають учасниками правового спору. 3. Виконавче провадження становить міжгалузевий правовий інститут, урегульований різними нормами права: цивільного, адміністративного, цивільно-процесуального, господарсько-процесуального, кримінально-процесуального, адміністративного процесуального права. Однак невиправданим слід вважати визнання виконавчого провадження; а) суто судово-процесуальною категорією та б) стадією судового процесу. В якості аргументів того, що виконавче провадження не можна віднести винятково до судово-процесуальної діяльності та визнати його стадією судового процесу, наведемо такі три ознаки виконавчого провадження. 4. Виконавче провадження здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади – Державною виконавчою службою, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. 5. Виконавче провадження здійснюється у позасудовому порядку за правилами, визначеними нормами законодавства про виконавче провадження. 6. Виконання судових рішень органами виконавчої служби здійснюється у примусовому порядку, тобто всупереч волі осіб, на яких рішенням суду покладено виконання чи дотримання певних обов’язків. Адміністративно-примусова діяльність є невід’ємною ознакою виконавчого провадження, оскільки без застосування примусу судове рішення неможливо було б виконати. Відкриття виконавчого провадження обумовлене необхідністю застосування примусу щодо окремих осіб-учасників публічно-правового спору. 7. Отже, виконавче провадження, яке реалізується через підзаконну, організаційну, розпорядчу та виконавчу діяльності органів виконавчої влади є зовнішнім проявом здійснення цими органами своєї компетенції. Відтак виконавче провадження є видом процедурної діяльності суб’єктів публічного управління, який має неюрисдикційний характер. Неюрисдикційні процедури спрямовані на вирішення справ щодо відносин так званого позитивного характеру, що виникають у ході виконавчо-розпорядчої діяльності державних органів. Крім виконавчого провадження, до неюрисдикційних процедур належать також такі види процедур з підготовки і ухвалення правових актів управління: з укладання адміністративних договорів; з розгляду пропозицій та заяв громадян; реєстраційні і дозвільні; установчі; з реалізації контрольно-наглядових повноважень тощо. 8. Виходячи із належності виконавчого провадження до інституту адміністративної процедури, цілком закономірно, що це провадження утворене зі сукупності стадій, що послідовно змінюють одна одну. У теорії інституту адміністративної процедури її стадія визначена науковцями, як відносно відокремлена частина адміністративної процедури, що має власні особливості та завдання. У структурі як виконавчої процедури, так і інших адміністративних процедур, загалом виділяється відмежована, виділена у часі й логічно пов’язана сукупність процесуальних дій, спрямованих на досягнення визначених цілей і розв’язання відповідних завдань, яка функціонально погоджується з ними, відрізняється колом суб’єктів і закріплюється у відповідних процесуальних актах. Ця сукупність процесуальних дій також визначається вченими (О.М.Бандурка, М.М.Тищенко) як процесуальна стадія. Водночас слід мати на увазі, що окремі вчені не погоджуються з неюрисдикційним характером виконавчого провадження та відносять його до системи юрисдикційних (конфліктних) адміністративних проваджень.
2. Процесуальні аспекти виконання судових рішень в адміністративних справах Аналіз відповідних положень розділу V КАС дозволяє дійти висновку, що цим кодексом урегульовані такі питання, пов’язані із виконанням судових рішень: 1) підстави негайного виконання судових рішень та перелік цих рішень; 2) порядок виконання судових рішень в адміністративних справах; 3) оформлення виконавчого листа; 4) зміни у процесі виконання судового рішення адміністративного суду; 5) поворот виконання судових рішень; 6) судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах. 1. Підстави негайного виконання судових рішень та перелік цих рішень За загальним правилом судове рішення, постановлене адміністративним судом за результатами розгляду публічно-правових спорів, якщо інше не встановлено КАС, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано (увага – ч. 1 ст. 254 в редакції Закону № 3422-VI від 19.05.2011, а ч. 2 ст. 254 виключено на підставі Закону № 3422-VI від 19.05.2011!!). Однак з метою якнайшвидшого поновлення прав, визнання свобод осіб, які постраждали від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, належного здійснення завдань адміністративного судочинства у нормах КАС передбачено негайне виконання рішень адміністративних судів. У КАС визначено всього дві групипостанов адміністративного суду, які виконуються негайно (ч.ч. 1, 2 ст. 256). Перша група – це постанови адміністративного суду, які в обов’язковому порядкупідлягають негайному виконанню: - присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; - присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; - поновлення на посаді у відносинах публічної служби; - припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; - уточнення списку виборців; - обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання; - усунення обмежень у реалізації права на мирні зібрання; - накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них (ч. 1 ст. 256 доповнено п. 8 згідно із Законом № 3266-VI від 21.04.2011); - примусове видворення іноземця чи особи без громадянства в частині затримання (ч. 1 ст. 256 доповнено п. 9 згідно із Законом № 3796-VI від 22.09.2011). Негайно також виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження у адміністративних справах, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини першої ст. 183-2 цього Кодексу (ч. 1 ст. 256 доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом № 2453-VI від 07.07.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011). Друга група – постанови адміністративного суду (а також ухвали в порядку письмового провадження), які можуть бути виконані негайноу разі подання заяви осіб, які беруть участь у справі, або з ініціативи цього ж суду: - у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів та при присудженні виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби; - про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об’єднання громадян; про примусовий розпуск (ліквідацію) об’єднання громадян; - (п. 3 ч. 2 ст. 256 виключено на підставі Закону № 3796-VI від 22.09.2011); - прийняту у справах, визначених ст. 183-3 цього Кодексу (ч. 2 ст. 256 доповнено пунктом 4згідно із Законом № 4054-VI від 17.11.2011). У разі подання заяви про звернення постанови до негайного виконання суд розглядає таку заяву в триденний строк у судовому засіданні з повідомленням про це осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає судовому розгляду. Ухвалу суду за результатами розгляду заяви про звернення постанови до негайного виконання може бути оскаржено в загальному порядку. 2. Порядок виконання судових рішень в адміністративних справахурегульований ст. 257 КАС У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб’єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. У разі поновлення судом апеляційної інстанції строку апеляційного оскарження одночасно вирішується питання про зупинення виконання постанови або ухвали. Виконання постанови або ухвали може бути зупинено також в інших випадках, встановлених КАС. Читайте також:
|
||||||||
|