• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Учасники виконавчого провадження

У зв’язку із примусовим виконанням рішень адміністративних судів виникають численні і різні за змістом процесуальні та матеріальні правовідносини. Такі правовідносини, як і будь-які інші суспільні зв’язки, урегульовані нормами права, склада­ються із трьох основних елементів: учасників (суб’єкта), об’­єкта та змісту.

Повноваження та види учасників виконавчого провадження закріплені у нормах КАС, Законів України „Про дер­жавну виконавчу службу”, „Про виконавче провадження”, Ін­струкції про проведення виконавчих дій. Визначені цими нор­мативно-правовими актами учасники виконавчого провадження виконують різні процесуальні функції та завдання, відрізняються один від одного метою, якої вони намагаються досягти, всту­паючи у правовідносини, пов’язані із примусовим виконанням рішень адміністративних судів. Безперечно, що учасники вико­навчого провадження, про яких мова йтиме нижче, відіграють різну (неоднакову) роль у виконавчому провадженні. Однак завдяки здійсненню своїх повноважень у сукупності з іншими учасниками виконавчого провадження вони певним чином об­умовлюють настання конкретних правовідносин, пов’язаних із примусовим виконанням адміністративних судів.

Отже, учасниками виконавчого провадження єадміністра­тивний суд, державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб’єкти оціночної діяльності-суб’єкти господарювання, поняті, працівники орга­нів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклуван­ня, інших органів і установ.

Залежно від процесуальної мети, статусу та наявності юри­дичної зацікавленості учасники виконавчого провадження мо­жуть бути класифіковані у три групи:

1) учасники виконавчого провадження, на яких покладається обов’язок організації та проведення виконавчих дій;

2) учасники, які вступають у виконавче провадження з метою відновлення, визнання чи захисту власних юридичних інте­ресів або інтересів інших осіб;

3) учасники, які своїми діями сприяють проведенню виконав­чих дій.

1. Учасники виконавчого провадження, на яких поклада­ється обов’язок організації та проведення виконавчих дій

По-перше, таким учасником слід визнати адміністративний суд, який, згідно із ст. 258 КАС, за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, видає один виконав­чий лист, що є підставою відкриття виконавчого провадження.

По-друге, до цієї групи, безумовно, належить державний виконавець.

Відповідно до ст. 4 Закону України „Про державну вико­навчу службу”, державними виконавцямиє:

- начальник відділу примусового виконання рішень;

- заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

- начальники відділів примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, їх заступники;

- головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці відділів примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі;

- заступник начальника районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного управління юстиції - начальник відділу державної виконавчої служби;

- заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, районного в місті, міського (міста обласного значення), міськрайонного відділу державної виконавчої служби відповідного управління юстиції (ч. 1 ст. 4 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2716-IV від 23.06.2005; в редакції Законів № 521-V від 22.12.2006, № 2677-VI від 04.11.2010).

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, пе­редбаченому Законом „Про виконавче провадження”.

2. Учасники, які вступають у виконавче провадження з метою відновлення, визнання чи захисту власних юридичних інте­ресів або інтересів інших осіб

Своєю чергою ця група учасників виконавчого проваджен­ня поділяється на два підвиди. Перший підвид – учасники, які вступають у виконавче про­вадження з метою відновлення, визнання чи захисту власних юридичних інтересів. До цієї групи учасників виконавчого провадження належать такі особи як сторони(ст. 8 Закону України „Про виконавче провадження”). Відповідно до вказаної норми права, сторона­ми у виконавчому провадженні є стягувач і боржник.

Стягувачемє фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ.Боржникомє фізична або юридична особа, яка зобов’язана за рішенням вчи­нити певні дії (передати майно, виконати інші обов’язки, пе­редбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення.

У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостій­но або може доручити участь у виконавчому провадженні од­ному зі співучасників.

У разі вибуття однієї зі сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінте­ресована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов’язкові тією мірою, в якій вони були б обов’язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Другий підвид– учасники, які вступають у виконавче про­вадження з метою відновлення, визнання чи захисту інтересів інших осіб.

До учасників, які вступають у виконавче провадження з ме­тою відновлення, визнання чи захисту інтересів інших осіб на­лежать представники сторін. Особливості здійснення представницьких функцій у виконавчому провадженні урегульовані ст.ст. 9, 10 Закону України „Про виконавче провадження”. Зазначеними. нормами права закріплено, що сторони мо­жуть реалізовувати свої права і обов’язки у виконавчому про­вадженні самостійно або через представників. Особиста участь громадянина у виконавчому провадженні не позбавляє його права мати представника, за винятком випадку, коли боржник зобов’язаний, згідно з рішенням, вчинити певні дії особисто.

Неповнолітні та особи, визнані судом недієздатними, здійс­нюють свої права та виконують обов’язки у виконавчому про­вадженні, відповідно до вимог закону.

Якщо стороною виконавчого провадження є особа, визнана судом безвісно відсутньою, державний виконавець своєю по­становою залучає до участі у виконавчому провадженні особу, яка є опікуном ії майна.

Участь юридичних осіб у виконавчому провадженні здійс­нюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють в межах повноважень, наданих їм законом, або через представників юридичної особи.

Повноваження представника мають бути підтверджені дові­реністю, виданою і оформленою відповідно до вимог закону.

Як бачимо, за аналогією із адміністративним процесом, у виконавчому провадженні можуть мати різні види представ­ництва,а саме: а) договірне (факультативне) представництво та б) законне (обов’язкове) представництво.

У ст. 10 Закону України „Про виконавче провадження” за­конодавець також закріпив обмеження щодо особи представ­ника у виконавчому провадженні. Так, у виконавчому прова­дженні представниками не можуть бути чотири групи осіб.

1. Особи, які не досягли 18 років, крім випадків, передба­чених законом. Справді, за загальними положеннями повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімна­дцяти років (повноліття) (ст. 34 Цивільного кодексу України).

Однак у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не до­сягла повноліття, вона набуває повної цивільної дієздатності з моменту реєстрації шлюбу. Крім того, згідно зі ст. 35 Цивіль­ного кодексу України повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і працює за трудовим договором, а також неповнолітній особі, яка запи­сана матір’ю або батьком дитини. Повна цивільна дієздатність може бути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцяти років і яка бажає займатися підприємницькою діяльністю.

2. Особи, над якими встановлено опіку чи піклування.

3. Судді, слідчі, прокурори, державні виконавці, крім ви­падків, коли вони діють як законні представники або як упов­новажені особи відповідного органу, що є стороною виконав­чого провадження.

4. Інші особи, які відповідно до закону не можуть здійсню­вати представництво.

3. Учасники, які сприяють здійсненню виконавчого про­вадження

Такими учасниками є експерт, спеціаліст, суб’єкти оціноч­ної діяльності — суб’єкти господарювання, перекладач, поняті (ст. ст. 13-15 Закону України „Про виконавче провадження”).

Отже, для з’ясування та роз’яснення питань, що виникають при здійсненні виконавчого провадження і потребують спе­ціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста,а при необхідності – кількох спеціалістів або ек­спертів для оцінки майна – суб’єктів оціночної діяльності-суб’єктів господарювання.Як експерт або спеціаліст може бути запрошено будь-яку дієздатну особу, яка має необхідні знання, кваліфікацію, до­свід роботи у відповідній галузі.

Експерт або спеціаліст зобов’язаний дати письмовий висно­вок з питань, що поставлені йому державним виконавцем у постанові, а також давати усні рекомендації щодо дій, які ви­конують в його присутності.

Експерт, спеціаліст та суб’єкт оціночної діяльності-суб’єкт господарювання мають право на винагороду за надані ним послуги. Розмір винагороди за послуги експерта або спеціаліс­та визначається в порядку, що встановлюється Кабінетом Мі­ністрів України. Ця винагорода та інші витрати на проведення експертизи належать до витрат, пов’язаних із проваджен­ням виконавчих дій.

За відмову або ухилення від дачі висновку чи за дачу заві­домо неправдивого висновку експерт несе кримінальну відпо­відальність, про що його має попередити державний викона­вець. Збитки, завдані сторонам неправдивим висновком ек­сперта або спеціаліста, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом. Суб’єкт оціночної діяльності-суб’єкт господарювання несе відповідальність за недостовірність чи необ’єктивність оцінки майна у порядку, встановленому зако­ном.

Копія постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта або спеціаліста у триден­ний строк з дня її винесення надсилається сторонам. Заявлен­ий сторонами відвід експерту або спеціалісту вирішується в порядку, передбаченому ст. 16 Закону України „Про виконав­че провадження”.

У разі необхідності під час провадження виконавчих дій державний виконавець або сторони (їх представники) можуть запросити перекладача.Перекладачем може бути будь-яка діє­здатна особа, що володіє мовами, знання яких необхідні для перекладу. Особі, якій потрібні послуги перекладача, держав­ний виконавець надає строк для його запрошення, який не може перевищувати 10 днів. У випадку, коли зазначена особа не забезпечить участі перекладача у визначений строк, його може призначити своєю постановою державний виконавець (ст. 14 Закону України „Про виконавче провадження”).

Перекладач має право на винагороду за виконану роботу, що належить до витрат, пов’язаних із провадженням виконав­чих дій. Розмір винагороди за послуги перекладача визначає­ться в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів Ук­раїни.

У разі завідомо неправильного перекладу, а також за відмо­ву виконати обов’язки перекладача особа несе кримінальну відповідальність, про що вона має бути попереджена держав­ним виконавцем.

Виконавчі дії можуть провадитися у присутності понятих(ст. 15 Закону України „Про виконавче провадження”).

Присутність понятих обов’язковапри вчиненні виконав­чих дій, пов’язаних із примусовим входженням до нежилих приміщень і сховищ, в яких зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути по­вернено йому в натурі; примусовим входженням до жилих бу­динків, квартир для забезпечення примусового виселення та вселення в них; примусовим входженням до будинків, квартир та інших приміщень, в яких знаходиться дитина, яка має бути передана іншим особам відповідно до рішення суду; при про­веденні огляду, арешту, вилучення і передачі майна.

Понятими можуть бути будь-які дієздатні громадяни, які не мають особистої заінтересованості в провадженні виконавчих дій і не пов’язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв’язками, підлеглістю чи підконтрольністю. Кількість понятих при вчиненні виконавчих дій не мо­же бути менше двох.

Понятий має право знати, для участі в провадженні яких виконавчих дій його запрошено, на підставі якого виконавчого документа вони здійснюються, а також робити зауваження з приводу вчинення виконавчих дій. Зауваження понятого підля­гають занесенню до акта відповідної виконавчої дії. Понятий зобов’язаний засвідчити факт, зміст і результати виконавчих дій, під час провадження яких він був присутній. Перед почат­ком виконавчих дій, в яких беруть участь поняті, державний виконавець роз’яснює їх права і обов’язки. Поняті мають пра­во на компенсацію витрат, пов’язаних із виконанням обов’яз­ків понятих. Зазначені витрати належать до витрат на прове­дення виконавчих дій.

З метою можливості вільного захисту власних прав, свобод та інтересів сторони та інші учасники виконавчого проваджен­ня чинним законодавством наділені певним обсягом повнова­жень (ст. 12 Закону „Про виконавче провадження”).

Залежно від правового статусу конкретної особи можна ви­ділити загальні та спеціальні повноваження учасників вико­навчого провадження.

Загальні повноваження учасників виконавчого провадження однаковою мірою використовуються та мають дотримуватись усіма учасниками виконавчого провадження.

Так, сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого прова­дження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додат­кові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у прова­дженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених За­коном України „Про виконавче провадження”, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зо­бов’язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення вико­навчих дій.

Спеціальні повноваження,тобто сукупністьправ та обо­в’язків закріплених у чинному законодавстві, які є доступними та обов’язковими лише для обмеженого кола учасників вико­навчого провадження. Відповідно до цього виду повноважень, стягувач має правоподати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред’явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення вико­навчого документа.

Сторони мають правоукласти мирову угоду про закінчен­ня виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорюва­ти належність майна і його оцінку, подавати письмові запере­чення проти розрахунку державного виконавця щодо розпо­ділу коштів між стягувачами.

За виконавчим документом про стягнення коштів за пого­дженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в ра­хунок повного або часткового погашення боргу власне майно.

Сторони зобов'язаніписьмово повідомляти державного ви­конавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'яз­кове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнахо­дження, а боржник-фізична особа — про зміну місця роботи.

Боржник зобов’язанийу строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових устано­вах, своєчасно з’явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, які належать боржникові від інших осіб.

Статтею 16 Закону України „Про виконавче провадження” закріплено правовий механізм забезпечення об’єктивності здій­снення окремими учасниками виконавчого провадження про­цесуальних дій. Якщо є підстави вважати, що окремий учас­ник виконавчого провадження зацікавлений у результатах цьо­го провадження, то йому може бути заявлено відвід.

Згідно із вказаною нормою, державний виконавець, експерт, спеціаліст, суб’єкт оціночної діяльності-суб’єкт господарюван­ня, перекладач не можуть брати участі у виконавчому прова­дженні і підлягають відводу, якщо вони є близькими родичами сторін, їх представників або інших осіб, що беруть участь у виконавчому провадженні, або заінтересовані в результаті ви­конання рішення, або є інші обставини, що викликають сумнів у їх неупередженості.

За наявності обставин для відводу зазначені особи зобов’я­зані заявити самовідвід.З тих же підстав відвід цим особам може бути заявлений стягувачем, боржником або їх представ­никами. Відвід має бути вмотивованим, викладеним у пись­мовій формі і заявленим у будь-який час до закінчення виконавчого провадження.

Питання про відвід державного виконавцявирішується на­чальником відповідного органу державної виконавчої служби, про що виноситься постанова.

Питання про відвід, самовідвід начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу вирішується керівником відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня. Постанова про задоволення чи відмову у задоволенні відводу, самовідводу начальника відділу або всіх державних виконавців зазначеного відділу може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом (ч. 4 ст. 10).

Питання про відвід експерта, спеціаліста, суб’єкта оціноч­ної діяльності-суб’єкта господарювання чи перекладача ви­рішується вмотивованою постановою державного виконавця.

У разі відводу державного виконавця виконавчий документ передається у встановленому порядку іншому державному ви­конавцеві або до іншого органу Державної виконавчої служби.

Відмова у задоволенні відводу державного виконавця може бути оскаржена до відповідного суду у 10-денний строк, а відводу експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності-суб’єкта господарювання, перекладача – у той же строк на­чальнику відповідного органу державної виконавчої служби, а у разі його відмови – до суду.

Посадові особи, що мають право на розгляд питання про відвід державного виконавця, експерта, спеціаліста, суб’єкта оціночної діяльності-суб’єкта господарювання чи перекладача, а також суд, зобов’язані розглянути заяву про відвід або само­відвід у строк до п’яти робочих днів.

Читайте також:

1. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
2. X Впровадження Зростання Зрілість Спад Час
3. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
4. АПЕЛЯЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ
5. Банки як учасники ринку цінних паперів
6. Бюджетний процес в Україні та його учасники
7. Бюджетний процес та його учасники
8. Бюджетний процес та його учасники.
9. Бюджетний процес та його учасники.
10. Види та учасники збройних конфліктів.
11. Виконавці проектів і учасники торгів
12. Виконавче провадження Російської Федерації

Переглядів: 1736