Виконавці проектів і учасники торгів

Характеристика учасників конкурсних торгів.

Самостійне опрацювання

Як уже зазначалося, більшість інвестиційних проектів передбачає комплексну, складну за структурою закупівельну діяльність: закупівлі машин, устаткування, інших інвестиційних товарів; закупівлі підрядних

робіт; закупівлі консультативних та інших послуг (по підготовці проектної документації, тендерної документації; сприяння закупівельної діяльності; управління проектом; нагляд за реалізацією проекту і т.д.). Відповідно виділяються три основних категорії виконавців проектів і учасників торгів:

а) постачальники інвестиційних товарів;

б) підрядчики;

в) консультанти.

Значною мірою кількість торгів, наявність тих чи інших категорій учасників, кількість запрошуваних до участі фірм залежать від плану закупівель, що є найважливішою частиною документації за проектом.

Якщо план передбачає велику кількість контрактів і виконавців за проектом (іноді їхня кількість складає багато десятків і навіть сотні), присутні всі згадані вище категорії учасників (постачальники, підрядчики,

консультанти). Така децентралізована закупівельна діяльність (закупівля “розсипом”) має свої переваги і недоліки. Основним плюсом її є економія коштів (принцип: “чим більше контрактів, тим більше конкуренція, Тим нижче витрати замовника”). Іноді децентралізація закупівельної діяльності буває обумовлена міркуваннями щодо зниження витрат замовника проекту. У деяких країнах, що розвиваються, при проведенні торгів на створення великих промислових підприємств у державному секторі використовується практика проведення декількох торгів: тендерна документація розбивається при цьому за блочно'предметним чи функціональним принципом. При дробленні великого підряду на декілька середніх і тим більше безліч дрібних підвищується імовірність участі в торгах невеликих місцевих фірм.

Разом з тим, при децентралізованих закупівлях ускладнюєтьсяуправління проектом, підвищується ризик технічної нестиковки окремих елементів проекту, асинхронності окремих видів робіт і постачань і т.д.

Ризики можуть рости по експоненті в міру збільшення кількості контрактів у рамках проекту. Особливо ризикованою при такому варіанті закупівельної діяльності стає реалізація технічно складних проектів.

При централізованій закупівельній діяльності кількість контрактів і виконавців різко скорочується. Межею централізації є укладання одного контракту з генеральним підрядчиком (чи генеральним постачальником).

У цьому разі підвищується, як правило, загальна вартість проекту, Але разом з тим знижуються багато ризиків: технічні і будівельні ризики; ризики відхилення витрат від кошторису (у випадку, якщо контракт із

генпідрядником укладено на умовах твердої ціни); ризики відхилення від специфікації проекту й умов за якістю об’єкта в цілому; ризики затримки пуску об’єкта в експлуатацію і т.д.

Сьогодні у світовій практиці проектного фінансування (і взагалі проектної діяльності) усе більшого поширення набувають централізовані методи закупівель, що обумовлено загальною тенденцією технічного ускладнення проектів і численних негативних прикладів реалізації проектів з використанням закупівель “розсипом”. Подальше удосконалювання методу централізованих закупівель йде сьогодні в руслі модернізації контрактів між замовником проекту і генеральним підрядчиком (генеральним постачальником). Нерідко сьогодні генеральний підрядчик не обмежує коло своїх обов’язків здачею замовнику тих чи інших розрізнених об’єктів і черг у рамках проекту, а відповідає за здачу всього об’єкта “під ключ”.

Хоча замовник може вибирати централізований варіант закупівель (через генпідрядника), він проте може здійснювати більший чи менший контроль за укладанням контрактів субпідрядниками і субпостачальниками. У деяких випадках офферент, що претендує на роль генпідрядника, мусить у своїй тендерній пропозиції подати список своїх субпідрядників і субпостачальників з описом їхньої технічної, організаційно'правової і фінансової характеристик. В інших випадках замовник може вимагати, щоб генпідрядник після присудження йому контракту проводив добір субпідрядників і субпостачальників на конкурсній основі (так звані, вторинні торги); при цьому правила і процедури таких конкурсів повинні узгоджуватися з замовником проекту; умови первинних торгів можуть передбачати участь представника замовника в тендерних комітетах із вторинних торгів і затвердження кандидатур компаній (субпідрядників і субпостачальників), що перемогли, замовником проекту. Якщо замовником проекту є державна організація (компанія) країни, що розвивається, нерідко умови первинних торгів передбачають, щоб генеральний підрядчик при доборі субпідрядників віддавав перевагу місцевим фірмам.

У ряді країн до торгів не допускаються ті іноземні учасники, що не можуть документально підтвердити свої наміри залучити до виконання замовлення місцеві фірми. Ця вимога особливо характерна для країн

Латинської Америки. Закони Болівії, Колумбії, Перу, Уругваю й Еквадору містять вимоги про обов’язкове залучення до виконання замовлень місцевих фірм, причому частка місцевої участі у вартості чи робіт постачань коливається від 30% (Болівія) до 51% (Перу). У 80'і роки ряд країн, що розвиваються, посилили захист інтересів національних промисловців і підрядчиків, що беруть участь у торгах. В Алжиру, наприклад, було введено монопольне право національних будівельних організацій на деякі види робіт, заборонене використання імпортних інвестиційних товарів, виробництво яких налагоджене національною промисловістю, уведене правило потрійного перевищення числа місцевого персоналу над іноземним при будівництві об’єктів національного розвитку.

Незалежно від національної приналежності фірм'підрядчиків, відповідно до законодавства багатьох країн генеральний підрядчик зобов’язаний гарантувати залучення до проведення робіт місцевої робочої сили; іноді така вимога змушує генерального підрядчика (й іноземних субпідрядників) проводити навчання місцевих робітників з метою забезпечення гарантованої якості робіт.

У деяких випадках компанії'підрядчики з промислово розвинутих країн не тільки співпрацюють з місцевими фірмами через згадані вище вимоги національного законодавства, але і є ініціативними центрами по формуванню консорціумів за участю національних підрядчиків і постачальників; це підвищує шанси іноземних підрядчиків на перемогу в торгах.

Крім контрактів на будівництво об’єкта на умовах “під ключ”, з’явилися контракти на будівництво об’єкта на умовах “під готову продукцію” (“товар у руки”): вони, крім усього іншого, передбачають підготовку персоналу, організацію менеджменту, керування об’єктом аж до досягнення їм проектної потужності. У такому випадку дія контракту не обмежується інвестиційною (будівельною) фазою проектного циклу, але частково також захоплює і виробничу (операційну) фазу. Іноді застосовуються навіть контракти на умовах “ринок у руки”, коли підрядчик повинен не тільки побудувати об’єкт і вивести його на проектну потужність, але і забезпечити збут проектного продукту. В останньому випадку підрядчик бере на себе не тільки будівельні, виробничі, а також і комерційні ризики. Зрозуміло, що ціна такою контракту помітно вища, ніж ціна вже досить звичного контракту на умовах “під ключ”. До таких контрактів (“ринок у руки”) можуть вдаватися замовники проектів (як приватні, так і державні структури) із країн, що розвиваються, для яких реалізація проектного продукту часто є “найвужчимим місцем”.

У 80'90'і роки ХХ століття велике поширення в усьому світі й особливо в країнах, що розвиваються, одержали різні варіанти так званих концесійних контрактів, один з їхніх різновидів – контракти ВОТ (Build, Орегаtе, Тгаnsfer). Згідно з цими контрактами, підрядчик будує об’єкт (Build), забезпечує протягом визначеного періоду (терміну концесії) експлуатацію цього об’єкта (Орегаtе) і потім передає його державному замовнику (Тгаnsfer). Термін контракту (термін концесії) визначається таким чином, щоб підрядчик (він же концесіонер) зміг відшкодувати свої витрати на будівництво об’єкта і отримати запланований прибуток. Підвищення вимог до виконавців проектів з боку замовників (у зв’язку з ускладненням контрактів і розширенням кола завдань, розв’язуваних виконавцями), а також у зв’язку з загостренням конку' рентної боротьби компаній на ринку товарів, робіт і послуг, пов’язаних зі творенням об’єктів капітального будівництва, викликають тенденцію до об’єднання багатьох окремих компаній у консорціуми. Дане об’єднання є тимчасовим, створюваним для участі в торгах. Учасники консорціуму одержують перевагу в конкурентній боротьбі, одержують можливість обмінюватися на взаємній основі технологією (і ноу'хау). Згідно зі статистичними даними, у середньому з десяти учасників торгів, проведених у країнах, що розвиваються, три являють собою консорціуми за участю фірм промислово розвинутих країн. Для великих проектів цей показник значно вище.

У реальному житті, крім офіційних об’єднань компаній для участі в торгах (консорціуми), нерідко мають місце об’єднання таємні ' у виді картелів. Мета таких таємних угод – збити ціну і звести конкуренцію до мінімуму або навіть цілком її уникнути (в тому випадку, якщо всі оференти є учасниками цієї угоди). Залучення організаторами торгів консультантів – фахівців, здатних зробити приблизні розрахунки собівартості будівельно'підрядних робіт та інвестиційних товарів дозволяє виявити явні завищення цін усіма учасниками. У цьому випадку торги можуть бути оголошені недійсними і призначені повторні торги.

Особливо варто сказати про таких учасників (виконавців) інвестиційних проектів, як інженерно'консультативні фірми (ІКФ). Вони роблять інженерно'консультативні послуги (ІКП), а саме: складання техніко'економічних обґрунтувань (ТЕО) проектів; розробка технічних проектів; підготовка тендерної документації і проведення конкурсних торгів; супровід контрактів; нагляд за реалізацією проекту і т.д. Конкурентна боротьба за одержання контрактів на надання ІКП у рамках проектної діяльності надзвичайно гостра. Це не випадково: ІКФ при підготовці проектної, а потім і тендерної документації нерідко складають специфікації закуповуваних товарів і робіт і готують плани закупівель таким чином, що перевагу одержують ті постачальники і підрядчики, з якими ці консультанти так чи інакше пов’язані. У деяких випадках у тендерній документації прямо вказується на необхідність використання технології тієї чи іншої конкретної фірми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура типового договору	\|	ЛЕКЦІЯ №3. ЕТНОНАЦІОНАЛЬНІ РЕЛІГІЇ.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.032 сек.