В яких формах здійснюється торгівля?

Формами оптової торгівлі є: конкурентні торги, закриті торги, аукціонна

торгівля, товарні біржі, фондові біржі, валютні біржі.

Конкурентні торги – це форма організації торгівлі, коли потенційні продавці в письмовому виді повідомляють про усі умови покупки, характеристики товарів (послуг), а покупець вибирає кращі пропозиції. Ці торги характерні для товарів масового споживання. При закритих торгах умови контрактів тримають у секреті. Ця форма використовується при продажу рідких, індивідуальних товарів.

Аукціонна торгівля – це відкрита форма торгівлі особливо цінних товарів(заводів, інформаційних систем та інше) припускає конкуренцію покупців.

Біржова торгівля – це оптова торгівля через посередника. Біржі – товарна, фондова, валютна, універсальна – це фірми-посередники при укладанні угод купівлі-продажу або натурального обміну (бартеру). Їх діяльність полягає в організації оптової торгівлі матеріалами, сировинними ресурсами, продукцією виробничо-технічного призначення, товарами сільськогосподарського виробництва, товарами народного споживання, а також цінними паперами й валютою.

Будучи посередником у торгівлі, біржа не має права проводити угоди купівлі-продажу від свого імені. Вона надає членам біржі та відвідувачам місця торгівлі й обслуговує їх. Важлива функція біржі полягає у виявленні попиту та пропозиції на товари, формування біржових цін (котирувань), публікації біржової інформації та ін. Створюється біржа як товариство з обмеженою відповідальністю, акціонерне товариство або асоціація її членів. Засновники вносять первісний капітал, що необхідний для оплати вартості основних фондів, створення оборотних коштів та резервного фонду. Функціонує біржа в спеціально обладнаному приміщенні, у певні дні та години. Членами біржі можуть бути як окремі громадяни, так і підприємства, що оплатили постійне місце на ній. Для організації біржової торгівлі необхідно визначити перелік біржових товарів, процедури їхньої реалі-

зації, сформувати котирувальні комісії, статус маклерів, брокерів, джобберів, трейдерів. Маклер – це посередник біржових угод, постійний службовець біржі.

Брокер – біржовий службовець, що здійснює угоди від імені клієнтів. Джоббер– (спекулянт) – проводить угоди за свій рахунок. Трейдер – (спекулянт) скуповує контракти за свої кошти та продає їх за іншою ціною. Крім того, біржа повинна мати стандарти на біржові товари, розробити типові контракти, розрахункову плату та інше.

Біржова торгівля має три основні форми:

1. Властиво біржова, коли угоди укладаються через маклера в біржовому залі.

2. Аукціонна, коли угоди укладаються на конкурсній основі в біржовому залі.

3. Ярмаркова торгівля – це торгівля за зразками на основі організованої виставки-продажу.

За принципом організації біржі діляться на публічно-правові та приватно-правові. Перші функціонують під державним контролем. Другі – є акціонерними компаніями з публічною відповідальністю. Залежно від номенклатури біржі можуть бути вузькоспеціалізованими, спеціалізованими та універсальними. За сферою діяльності біржі можуть бути національними й міжнародними.

В Україні діють 70 товарних бірж, які виникли на основі структур Держпостачання, системи торгів, трестів й управліньпо торгівлі колишнього СРСР. В Україні діють дві фондові біржі та значна кількість валютних бірж.

Усі форми оптової торгівлі товарами й цінними паперами виражають еко-

номічні відносини між групами підприємців. Їх головна функція в суспільному

виробництві полягає в тому, щоб довести процес обміну до кінцевого спожива-

ча.

Роздрібна торгівля – замикає ланцюг руху товарів та послуг від виробника до споживача. Поряд з товарами споживчого попиту до цієї форми торгівлі відносяться такі послуги, як пасажирський транспорт, зв'язок та інші, а також підприємства громадського харчування й сервісу.

Форми організації роздрібної торгівлі: незалежні роздрібні торговці, власники магазинів; торгівля на основі оренди торговельних точок; торгівля на паях, що має місце в торговельних кооперативах. Види підприємств роздрібної торгівлі можуть бути представлені магазинами, універсамами (самообслуговування), магазинами за пільговими цінами, магазинами-складами, торгівлею за каталогами, торговельними автоматами, продажем вдома та ін.

За минулий період незалежності України в торгівлі здійснена приватизація; ліквідовані структурні ланки планової торгівлі; у ході комерціалізації торгівлі одержав розвиток малий бізнес.

Особливе місце в комерційній діяльності підприємницьких структур займає зовнішня та міжнародна торгівля.

Зовнішня торгівля – це специфічний спектр економіки держави, суб'єктами якого є підприємницькі структури, пов'язані з реалізацією товарів (послуг) на ринках інших держав, а також закордонних товарів на національному ринку.

Зовнішня торгівля пов'язана з торговельним балансом країни і є об'єктом регулювання з боку держави. В Україні вона здійснюється на основі Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність».Міжнародна торгівля являє собою сферу глобальної економічної інтеграції, що поєднує зовнішньоторговельні сектори різних держав. Вона пов'язана зі світовими ринками й регулюється міжнародними економічними організаціями.

Процес сучасної інтернаціоналізації, що базує на широкому використанні досягнень НТР, супроводжується зростанням конкуренції, посиленням спеціалізації національних виробництв, розширенням міжнародного поділу праці й товарообміну до глобальних масштабів. Одночасно із цим у післявоєнний період одержали розвиток міжнародні виробничі структури у вигляді транснаціональних компаній (ТНК), які прагнуть монополізувати найбільш перспективні технічні досягнення, дефіцитні сировинні ресурси й установити своє економічне панування у світовому господарстві. Досить сказати, що вже на початок 90-х років ХХ століття загальне число ТНК перевищило 35 тисяч, які мали більж ніж 150 тисяч своїх відділень і здійснювали в рік товарообіг на 4,4 трлн. дол., тобто майже у два рази більше, ніж весь світовий експорт. Внаслідок діяльності

ТНК, у багатьох країнах «іноземний компонент» у виробництві, у капіталах, послугах, у загальному числі зайнятих часом досягає 50%, у деяких країнах90%

Міжнародна інтеграція торгівлі в Європі представлена ще однією організацією – Європейською асоціацією вільної торгівлі (ЄАВТ), до якої входить низка країн північної Європи (Фінляндія, Ісландія, Норвегія, Швеція, Швейцарія).

На відміну від ЄС тут за кожною країною зберігається зовнішньоторговельна автономія й власні мита в торгівлі з третіми країнами; єдиного митного тарифу не існує. Рада, до якої входять представники всіх країн-членів ЄАВТ, не є наднаціональним органом і може приймати рішення лише на основі одноголосності. Режим вільного безмитного товарообігу між цими країнами діє тільки відносно промислових товарів і не поширюється на сільськогосподарську продукцію.

Інтеграційну форму міжнародної торгівлі представляє також СНД (Співдружність національних держав), яка виникла на основі угоди між колишніми республіками СРСР – нині суверенними державами. У чинність ще не дозволених протиріч між ними, ця форма торговельної інтеграції перебуває в перехідному стані й носить нестійкий характер.

Поряд з локальними міждержавними торговельними об'єднаннями нині діють Міжнародні торговельні угоди, митні союзи, спеціальні зони вільної торгівлі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Торгівля як комерція. Типи сучасної торгівлі	\|	Служба маркетингу в реалізації товарів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.