• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вартісна оцінка основних засобів здійснюється за первісною або переоціненою вартістю.

Облік і оцінка необоротних активів здійснюється у натуральній і у вартісній (грошовій) формах.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісна вартість – фактичні витрати на придбання (створення) необоротних активів.

Первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних з поліпшенням (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), або зменшується у зв'язку з частковою ліквідацією об'єкта основних засобів.

Підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його ринкової вартості на дату балансу. Переоцінена первісна вартість (суми зносу) об'єкта основних засобів визначається множенням відповідно первісної вартості (суми зносу) об'єкта основних засобів на індекс переоцінки.

Індекс переоцінки визначається діленням справедливої (ринкової) вартості об'єкта, який переоцінюється, на його залишкову вартість.

Крім первісної та справедливої вартості необоротних активів виділяється ліквідаційну та балансову (залишкову) вартість основних засобів.

Ліквідаційна вартість -сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання, за вирахуванням пов’язаних із цим витрат.

Балансова (залишкова) вартість –вартість основних засобів, яка відображена у балансі підприємства на початок звітного періоду.

3. Відтворення основних засобів.

Основні засоби за час свого функц­іонування зазнають фізичного та морального зношування.

Фізичне зношення– втрата основними засобами своїх первісних техніко-експлуатаційних характеристик (спо­живної вартості), що призводить до зменшення їхньої реальної вар­тості.

Ступінь фізичного спрацювання окремої одиниці основних засобів можна визначити двома розрахунковими методами:

1) за терміном її експлуатації (через зіставлення фактичної та нормативної величин з урахуванням ліквідаційної вартості);

2) за даними обстежень технічного стану.

Приклад: про стан автомобіля свідчить рік його випуску та його фактичний стан.

На швидкість і розміри фізич­ного зношення основних засобів впливають:

• їхня надійність та довговічність;
• спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне);
• особливості технологічних процесів;
• якість технічного догляду й ремонтного обслуговування;
• кваліфікація робітників;
• інші організа­ційно-технічні фактори.

Фізичне зношення основних засобів умовно можна поділити на: усувне (яке періо­дично можна усувати проведенням ремонтів) і неусувне (коли настає момент повного фізичного зношення та ліквідації основних засобів).

Моральне зношення— це процес зне­цінення основних засобів до настання моменту їх повного фізичного спра­цювання під впливом науково-технічного прогресу.

Читайте також:

1. Cтруктура апаратних засобів ІВС
2. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
3. Амортизація основних засобів
4. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
5. Амортизація основних засобів.
6. Амортизація основних фондів
7. Амортизація основних фондів
8. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
9. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
10. Амортизація основних фондів, методи її нарахування.
11. Аналіз виявлених проблем і їхня оцінка
12. Аналіз ефективності використання основних засобів.

Переглядів: 1493