Глибинні складки

Процеси утворення глибинної складчастості значно менше вивчені. Вони розвинені переважно в докембрійських і менше в нижньопалеозойських товщах. У середньо- і верхньопалеозойських, а також у мезозойських породах розвинені лише тоді, коли ті були занурені на значні глибини. Основну роль у перекристалізації порід на великих глибинах, крім тиску, відіграє стрес, який викликає переміщення речовини. Під впливом стресу в умовах пластичного стану гірських порід при високій температурі і високому всесторонньому тиску розвивається глибинна складчастість, яку можна розглядати як складчастість витікання.

Сили, які викликають утворення глибинної складчастості, можуть діяти переважно в горизонтальному чи вертикальному напрямку. Горизонтальні сили зумовлюють формування складчастості вертикального витікання, вертикальні сили – складчастості горизонтального витікання.

Складки вертикальної течії головним чином пов’язані з переміщенням великих сегментів земної кори (і підкорової речовини) вздовж глибинних розломів, розташованих під кутом до поверхні Землі; внаслідок цього при горизонтальному стискуванні величезні клини витискаються догори. Складки вертикального витікання характеризуються різко вираженою лінійністю, гострими замками, крутими крилами, інтенсивно розвинутою сланцюватістю, паралельною до осьових поверхонь, кліважем, слабонахиленими шарнірами.

Складки горизонтальної течії виникають внаслідок дії вертикальних сил при загальних підняттях. Викликаються також переміщенням магматичних мас у верхні частини земної кори; такі складки зустрічаються найбільше в докембрійських товщах і гранітогнейсах. Характеризуються плавними окресленнями, крутонахиленими шарнірами, крутим або вертикальним падінням порід на крилах. Добре помітні в плані поблизу границь крупних інтрузивних масивів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Постседиментаційна складчастість	\|	Екзогенна складчастість

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.