Рекультивація порушених земель

У багатьох країнах світу в зв’язку з інтенсифікацією промислового виробництва зростає ступінь індустріального впливу на природні ландшафти. Мільйони гектарів землі зазнають безпосереднього впливу промислових розробок, в результаті яких порушуються створені біогеоцентричні зв’язки, змінюється рельєф земної поверхні, повністю знищується рослинний і ґрунтовий покрив.

Сучасні масштаби і способи використання природних багатств такі, що ми добуваючи одні природні ресурси, одночасно, в багатьох випадках, губимо інші, порушуємо природну рівновагу, приводимо природу в такий стан, що вона втрачає свою основну властивість — самовідновлення.

Особливо сильне руйнування літосфери проходить в індустріальне розвинутих країнах. Так, в США, загальна площа земель, які порушені добуванням корисних копалин та зайнятих промисловими відходами за розрахунками спеціалістів до 2000 року складатиме до 12 млн. га. В Англії дана площа складає понад 70 тис. га, Румунії — 30 тис. га, Польщі — понад 30 тис. га. Значна площа порушених земель і на Україні, яка сягає понад 270 тис. га.

Що таке рекультивація?

Рекультивація земель — порівняно новий науково-технічний напрям як в теоретичному, так і в практичному відношеннях.

Рекультивація (від латинського Rе — відновлення, або повторні дії чи явища та cultus — обробка, введення в дію) дослівно означає введення у використання, повторне використання чи обробка чого-небудь, наприклад, закинутих сільськогосподарських земель, земель використаних добувною промисловістю, пустирів тощо.

Рекультивація земель — це комплекс інженерних, гірничотехнічних, меліоративних, біологічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів спрямованих на відновлення продуктивності порушення промисловістю територій та повернення їх у різні види післяпромислового використання.

Сам термін рекультивація отримав широке розповсюдження з розвитком відкритого способу добування корисних копалин і на даний час використовується в офіційних документах та науково-технічній літературі.

Проте досить часто в літературних джерелах зустрічаються такі терміни як рекультивація земель тимчасова, рекультивація земель постійна та рекультивація ландшафтів. Суть даних термінів полягає в наступному:

— рекультивація тимчасова — це рекультивація, яка проводиться на землях, де в перспективі планується зміна їх використання: повторна переробка корисних копалин, будівництво і т. д. Дана рекультивація зводиться, як правило, до озеленювальних робіт для закріплення поверхні і дотримання санітарно-гігієнічних норм;

— рекультивація постійна — це рекультивація, яка проводиться на землях, де не передбачається зміна цільового використання, передбаченого проектом;

— рекультивація ландшафтів — це рекультивація земель, яка не обмежується локальними мірами з приведенням в порядок окремих порушених ділянок. Вона передбачає комплексне перетворення порушених земель в загальній системі міроприємств із оптимізації техногенних ландшафтів.

На сучасному етапі розвитку продуктивних сил суспільства багато вітчизняних та зарубіжних вчених рекультивацію порушених земель розглядають як комплексну проблему відновлення продуктивності і реконструкції порушених промисловістю ландшафтів, створення на місці "промислових пустинь" нових культурних ландшафтів.

Порушені земліможна підрозділити на три основні категорії:

— фактично порушені — землі, які в даний час, згідно офіційного визначення, класифікуються як порушені;

— потенціальна порушені — землі, котрі після припинення їх використання перейдуть в категорію порушених, якщо на них не будуть проведені відновлювальні роботи;

— частково порушені, які, в свою чергу, поділяються на регресивний та трансгресивний варіанти:

1) регресивний варіант — землі, які були порушені і хоч ніколи не рекультивувались набули, тим не менше, нову форму використання;

2) трансгресивний варіант — землі, які порушуються і будуть Дійсно порушеними, якщо на них не будуть проведені відновлювальні роботи.

Об’єктами рекультивації є сильнозмінеиі, порушені умови місцезростання. Даними об’єктами, насамперед, є: кар’єри з добування рудних і нерудних корисних копалин, породні відвали кар’єрів і шахт, вироблені торфові поля, відвали підходів електростанцій, збагачувальних фабрик, металургійних і інших підприємств, ділянки з порушеним рельєфом і ґрунтовим покривом вздовж трас, каналів, доріг, трубопроводів.

Як народногосподарська проблема рекультивація земель складається з наступних напрямків:

— відновлення земель, які втратили землекористувачів: це землі ліквідованих підприємств. Серед добувних галузей до них відносяться, перш за все, вироблені торф’яники, кар’єри будівельної, мінеральної сировини;

— відновлення земель на діючих підприємствах де землі, порушуються в даний час і будуть порушуватися в перспективі. Проектування рекультивації здійснюється в складі проекту підприємства.

Як активна форма охорони природи рекультивація включає в себе:

— охорону і відтворення природних ресурсів, в тому числі, і насамперед, ґрунтових;

— створення нових природно-техногенних ландшафтів, які естетично цінні, оздоровлюють середовище і мають продуктивні біогеоценози.

Як бачимо, головною метою процесу рекультивації порушених територій є повернення використаної землі в народногосподарське використання, поліпшення умов навколишнього середовищ.

Процес рекультивації порушених земель здійснюється поетапним. Враховуючи досвід в організації і здійсненні робіт з рекультивації, розрізняютьтри головні етапи:

Перший етап — підготовчий. Включає в себе обстеження в" порушених і порушуваних земель, складання техніко-економічні обґрунтувань і технічних робочих проектів із рекультивації.

Другий етап — гірничотехнічний. Підготовка територій до різного виду цільового використання в народному господарстві.

Третій етап — біологічна рекультивація. Проводить заходи з повного відновлення родючості і продуктивності порушених земель.

Поряд з етапністю розрізняють напрями або види рекультивації, які характеризуються своїми специфічними прийомами або методами, і залежать від кінцевого, цільового використання територій, що рекультивуються.

У більшості країн світу найбільше розповсюдження отримали такі напрями рекультивації техногенних ландшафтів в залежності від їх цільового використання:

— сільськогосподарський — створення на порушених землях орних площ, пасовищ, садів, ягідників, луків;

— лісогосподарський — створення лісонасаджень цільового призначення;

— водогосподарський — створення різного роду водоймищ, плавальних басейнів;

— рекреаційний — створення зеленої зони поблизу крупних населених пунктів;

— профілактичний або санітарно-гігієнічний — озеленення і консервація відвалів, озеленення промислових площ;

— будівничий — приведення порушених земель в стан, придатний для промислового і житлового будівництва.

Найпоширенішими є перші два напрямки — сільськогосподарський та лісогосподарський.

Знання характеру порушення земель і основних прийомів їх рекультивації дозволять удосконалити виробничий процес, розробити такі технологічні цикли і ланки, порушення земель при яких викликало б найменші виробничі затрати на рекультивацію та досягнути максимально доступної продуктивності рекультивованих земель.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми використання та охорони ґрунтів	\|	Забруднення та їх класифікація

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.