Сучасні проблеми соціальної політики України в ринкових умовах.

Тема 2. Становлення ринкової економіки в Україні і зміни в соціальній політиці

Інструменти соціальної політики

Об'єкти та суб'єкти соціальної політики

Об'єкти соціальної політики – соціально-трудові відносини, соціальна інфраструктура та система соціального захисту.

Суб'єкти соціальної політики – органи державної влади та місцевого самоврядування, громадські організації, роботодавці та особа.

1. Оподаткування.Податкова (фіскальна) політика визначає платників, умови і періодичність платежів. Податки є основним джерелом формування фондів соціальної політики.

2. Фінансові.Трансферти - прямі виплати особам, які їх потребують. У Європі трансферти по соціальних програмах охоплюють значну кількість сімей і фізичний осіб, а їх об'єм складає 15-20% валового національного продукту. Прямі бюджетні трансферти бувають трьох видів: бюджетні дотації, субсидії і субвенції. Також використовуються спеціальні обмеженнявживання алкоголю або куріння шляхом накладення митних зборів, штрафів або додаткових податків, ліцензування діяльності, пов'язаної з виробництвом і реалізацією цих товарів.

3. Правові.Виконання правових обов'язків держави по відношенню до об'єкту соціальної політики. Наприклад, заборона дискримінації при прийомі на роботу, регулювання умов праці, надання працівникові має рацію відмовитися від роботи, якщо її виконання небезпечне для нього і що оточують.

4. Не фінансові.Заміна фінансових трансфертів прямим або непрямим наданням специфічних послуг є одній з форм активної соціальної політики (виплати на перепідготовку і перекваліфікацію, пільгові кредити для відкриття власного підприємства, доступ до матеріально-технічного забезпечення, "концесійні" картки для отримання товарів і послуг з понижених цін, "картки на живлення" — ваучери для придбання продуктів; безкоштовне живлення дітей в учбових закладах і тому подібне).

5. Інформаційні.Повідомлення про програми соціальної політики, гарантіях і наслідках для здоров'я тих або інших дій, консультації, рекомендації.

2.1. Сучасні проблеми соціальної політики України в ринкових умовах.

2.2. Розбудова України як соціальної держави

2.3. Сутність та механізми оцінки рівня) життя населення.

Загальними причинами, які перешкоджають формуванню ефективної соціальної політики, є низький рівень соціального управління, виконавчої дисципліни, недодержання правопорядку та криміналізація суспільства в усіх сферах, у тому числі в соціальній. Всі причини, що ускладнюють проведення ефективної соціальної політики на сучасному етапі, виділяються за окремими сферами:

1. В політичній сфері це: відсутність національної моделі розвитку громадянського суспільства, втрата властивих українському народові соціальних цінностей; незбалансованість функціонального розподілу повноважень між органами влади різних рівнів; намагання використати в політичних цілях продекларовані соціальні норми, без їх фактичної реалізації.

2. В правовій сфері це: невідповідність законодавчо визначених прав соціальним гарантіям і можливостям їх реалізації; орієнтація вітчизняного законодавства на міжнародні стандарти без необхідного врахування можливостей їх використання та специфіки їх дії в Україні; відсутність у законодавстві критеріїв оцінки діяльності органів державної влади, пов’язаних із рівнем добробуту народу, та відповідальності за зниження рівня життя громадян; недосконалість структури, розмірів і умов надання національних соціальних, економічних, правових, екологічних та інших норм і нормативів (стандартів); закріплення у суспільстві стереотипів орієнтації на неправову поведінку.

3. В соціальній сфері це: відсутність необхідних умов для забезпечення відтворення та розвитку людського, трудового та інтелектуального потенціалу суспільства; незахищеність значної частини населення від соціально-економічних загроз безпечній життєдіяльності; погіршення якості, доступності освіти для різних верств населення України; несприятливі, небезпечні умови праці, високий рівень виробничого травматизму і професійної захворюваності; незадовільна організація системи державного та колективно-договірного регулювання оплати та охорони праці, низька ефективність соціального партнерства; поглиблення диференціації доходів, розшарування населення за рівнем матеріального забезпечення, поширення бідності, зокрема серед працюючого населення; відсутність умов формування середнього класу в Україні; професійно-кваліфікаційна незбалансованість попиту та пропозиції робочої сили; постаріння населення; значні трудові міграції кваліфікованої робочої сили, у тому числі нелегальні; погіршення стану здоров’я населення; відсутність профілактичної спрямованості охорони здоров’я; несформованість мотивації населення до здорового способу життя, низький рівень культури самозбереження; моральна та духовна деградація суспільства, погіршення криміногенної ситуації в суспільстві; недостатня моральність, духовність та етичне виховання населення.

4. В економічній сфері це: зростання економічних злочинів, тіньової економіки, криміналізація економічних відносин, корупція; структурно-технологічна деформованість економіки; неконтрольоване і нелегальне вивезення за межі України матеріальних, фінансових ресурсів; незбалансований соціально-економічний розвиток регіонів; низький рівень інвестиційної та інноваційної діяльності суб’єктів господарювання; значна залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, обмеженість доступу до них, низькі темпи розширення внутрішнього ринку; неефективність валютно-фінансового регулювання; високий рівень державного внутрішнього і зовнішнього боргу України; недостатність фінансування науково-технічного прогресу, соціальної політики України, недосконалість бюджетної, податкової, грошово-кредитної систем, політики ціноутворення.

5. В екологічній сфері це: значний антропогенний і техногенний вплив на людину, висока ймовірність виникнення надзвичайних екологічних ситуацій, техногенних аварій і катастроф; переважне ігнорування екологічних факторів при проведенні господарської діяльності, забруднення навколишнього середовища; нераціональне використання природних ресурсів; нерозвиненість екологічного державного контролю; неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин, матеріалів; низький рівень екологічної освіченості, відповідальності людини за результати своєї діяльності.

В інших сферах державного управління (науково-технологічній, інформаційній, військовій тощо) також виникають загрози та причини, які перешкоджають функціонуванню ефективної соціальної політики, але вони носять опосередкований характер, у зв’язку з чим не аналізуються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Мета, функції, принципи та завдання соціальної політики	\|	Соціальна держава

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.