Таблиці і виводи

Таблицею називають текстовий і

цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних колонок, розділених лінійками і завершених заголовковими даними.

Виводи — текстовий і цифровий матеріал, згрупований у вигляді рядків і вертикальних колонок за допомогою пробілів, без застосування лінійок. Лінійка може бути лише у підсумку.

Кожна таблиця складається з трьох основних частин:

— головки, яка містить заголовкові дані всіх граф. В свою
чергу головка може членуватися горизонтальними лінійками
на яруси;

— основного текстового і цифрового матеріалу в рядках
таблиці, які утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці.

У більшості випадків хвостова частина складається з боковика — лівої графи, що містить в собі дані про зміст кожного із рядків таблиці, і прографки, яка складає зміст таблиці.

В окремих випадках у хвостовій частині таблиці міститься підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), в якій подаються сумарні дані кожної колонки. Хвостова і заголовкова частини таблиці розділяються між собою так званою підзаголовковою лінійкою. Кожна таблиця чи вивід мають надзаголовкову частину, яка складається з нумераційного і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, їх набирають безпосередньо за хвостовою частиною. По вертикалі таблицю можна ділити на декілька самостійних частин.

Таблиці, які є складовими частинами книг і журналів, називають книжково-журнальними. Таблиці, які являють собою зразки форм обліку і звітності і складаються тільки із заголовкової і надзаголовкової частини, називають проформами. Таблиці з незаповненою прографкою, яку можна заповнювати вручну, називають пустографками або бланками.

В залежності від характеру заповнення граф, таблиці поділяють на цифрові (всі графи містять тільки цифрові дані і математичні знаки), текстові (всі колонки прографки містять тільки текст), змішані (одна частина колонок текстова, а інша — цифрова), математичні (одна колонка містить математичні або хімічні знаки чи формули) і ілюстраційні (хоч би в одній графі поміщені ілюстрації).

У багатьох випадках застосовують таблиці, в яких лінійки використовують лише в заголовковій частині, або таблиці, які мають тільки горизонтальні лінійки.

Таблиці, обрамлені з чотирьох сторін в рамку з лінійок, називають закритими, з трьох сторін — напівзакритими, якщо лінійка є тільки зверху — відкритими.

Таблиці, які займають усю площу сторінки видання, називають сторінковими, а які займають лише частину сторінки — клаптиковими. Якщо вони розташовані поздовж сторінки і читаються як основний текст, їх називають поздовжніми, а якщо впоперек — поперечними.

За характером розміщення на сторінці видання можна виділити: клаптикові таблиці, заверстані воборку (а); клап-тикові, заверстані врозріз (б—г); клаптикові поперечні завер-стані воборку (д); клаптикові розворотні заверстані врозріз (е, ж);сторінкові поздовжні (з); поперечні (/); поздовжні з клаптиком (к); поперечні з клаптиком (л); розворотні поздовжні (м); поперечні (н) і поперечні з оборкою на парній сторінці (о). Великі за обсягом таблиці можна поміщати на розвороті чи декількох розворотах з переносом або на окремих вклейках.

При наборі і верстанні в одному виданні таблиці і виводи повинні бути подані однотипно за шрифтами, кеглями, товщиною лінійок, розмірами заголовків і граф, оформленням заголовкових і над заголовкових частин, розмірами абзац-

них відступів і втяжок, виключкою колонок в графах, системами рубрикації в боковиках, характером вертикальної розбивки рядків і т. п. Недопустимим є в одному виданні частину таблиць робити закритими, а решта —відкритими чи піввідкритими.

Заголовкова частина таблиці може бути простою і склад-ною, а може складатися з декількох ярусів.

Тексти заголовків, якщо можливо, варто розташовувати горизонтально. При великому заголовку і вузьких графах текст розміщають вертикально, при цьому заголовки всіх решта граф, крім боковика, можна теж розставляти вер-тикально.

У заголовках, які розміщені горизонтально, рядки тексту виключають посередині графи з відбивкою від вертикальних лінійок не менше ніж на 2 п. По висоті заголовки розміщають також посередині. Верхня відбивка від горизонтальних лінійок, як правило, на 2 п. більша, ніж нижня.

Рядки заголовків, розташованих вертикально, завжди починають від однієї горизонтальної лінії. Заголовкову частину таблиць переважно набирають шрифтами того ж кегля, що і хвостову. Однак, щоб уникнути вертикального розташування заголовків, їх можна набирати кеглем на ступінь нижче, ніж кегль шрифту боковика і прографки. В одноярусному заголовку текст кожної графи набирають з прописної літери. В багатоярусному самостійні заголовки набирають теж з прописної літери, а підпорядковані гра-матично заголовки в нижніх ярусах — з рядкових. В кінці заголовка кожної графи знаків пунктуації не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях).

У виводах вертикальних заголовків робити не можна; горизонтальні рядки заголовків розміщують точно посере-дині відповідної колонки.

Надзаголовкову частину таблиці, яка містить нумерацій-ний заголовок і тематичний заголовок, оформляють згідно зі всією рубрикацією видання. Найчастіше нумераційний заголовок набирають окремим рядком з виключкою в правий край, а тематичний — з виключкою «окремим рядком» з змістовою розбивкою по рядках. Між нумераційним і тематичним заголовками відбивки не роблять. Допускаються й інші композиційні варіанти оформлення заголовків.

Рис. 35. Варіанти верстання таблиць

Надзаголовкову частину таблиці відбивають від верхньої лінійки обрамлення на 2—6 п. У виводах надзаголовкову частину відбивають від перших рядків на 2—4 п.

Текстові і цифрові елементи боковиків в таблицях ви-ключають переважно в лівий край. При наявності лівої лінійки обрамлення текст відбивають від неї на півкегля основного шрифту, яким набраний боковик, а цифрові дані, наприклад, в логарифмічних таблицях, виключають на сере-дину. Багаторядкові елементи набирають з абзаци им відступом першого рядка і втяжкою наступних. Кінцеві неповні рядки тексту боковиків можна доповнювати до формату колонкрапками. Крапки не можна застосовувати, якщо боковик складається тільки з цифрових даних.

У простих боковиків всі елементи починаються з про-писних літер, в складних — всі самостійні чи нумеровані елементи завжди починаються з прописних літер, а підпоряд-ковані елементи — з рядкових. В кінці елементів боковика знаки пунктуації не застосовують, за винятком — у потрібно-му місці — двокрапки.

Цифрові дані в колонках таблиць і виводів необхідно, якщо можливо, розміщувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями, десятки під десятками і т.д. Таке розміщення є обов'язковим, коли в таблиці наявна підсумкова частина. Найбільше число виключають посередині графи з відбивками не менше ніж 2 п. За відсутності даних в окремих рядках замість слова «ні» ставлять тире, за відсутності відомостей — трикрапку. Ці знаки завжди виключають «окремим рядком».

Формат складання текстових даних в колонках повинен бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не менше 2 п. з кожного боку, а відстань між колонками у виводі — 8 п. Текст кожного елемента графи завжди набирають з прописної літери, знаки орфографії і пунктуації всередині тексту набирають згідно із правилами. В кінці кожного елемента знаків пунктуації не ставлять. Спосіб виключки тексту повинен бути єдиним для окремої таблиці і бажано для таблиць усього видання. Якщо в суміжних однорядкових елементах текстової графи повторюються однакові слова, то їх можна замінити лапками. Якщо повторюються багаторядкові елементи, тоді при першому повторенні їх замінюють

словом «те ж», а при наступних — однією лапкою, розміщеною посередині цих слів. Заборонено замінювати лапками числа, марки машин, символи і т. п.

При наявності підсумкової частини таблиці підсумкова лінійка повинна перекривати слово «Разом» на 12 п. Ці слова в таблицях набирають часто із зміною шрифту, застосуванням розрядки — так, щоб після них було 3—5 крапок. Підсумковий рядок, як правило, заключають по висоті в 24 п. з відбивкою від підсумкової лінійки на 8 п.

У виводах підсумкову лінійку відбивають від тексту виводу і від підсумкового рядка на півкегельну висоту.

Примітки чи зноски до таблиці набирають шрифтами тієї ж гарнітури, що і хвостову частину таблиці, але меншого кегля. Зноски від тексту відділяють тонкою лінійкою форматом 3/4 — 1 кв. з виключкою в лівий край.

Лінійки, які служать в побудові таблиць для обрамлення, побудови прографки і горизонтального членування, повинні бути цільними, без розривів.

Відбивка таблиць від попереднього і наступного текстів повинна складати один-два рядки основного шрифту, яким набране видання. Пробіл між заголовком і таблицею повинен бути меншим за пробіл між заголовком і попереднім текстом і повинен складати 4—6 пунктів.

При багатоколонному наборі таблиці бажано заверстувати на формат однієї колонки. Якщо це не можливо, то таблиці при такому наборі можуть бути набрані на формат двох чи декількох колонок. Не можна верстати таблиці в такому наборі на проміжні формати, наприклад, на 1,5 колонки з оборкою. Таблиця не повинна розрізати текст сторінки, тобто текст в кожній колонці переходить через таблицю зверху донизу.

Відбивку текстів, рубрик, цифр проводять при таком у наборі так само, як і при одноко-

лонному наборі.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І підрисункові підписи	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.