• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виникнення Київської держави

Заснування і розвиток Києва

Теорії походження Руської держави.

План.

Тема 1. Київська Русь

1. Виникнення перших державних утворень у Середньому Подніпров'ї. Союзи племен

1. Виникнення перших державних утворень у Середньому Подніпров'ї. Союзи племен

У середині І тисячоріччя почалося посилення слов'янських племен і одночасне виділення з єдиної слов'янської спільноти східнослов'янських племен.

Вищим ступнем розвитку родо­вого ладу були союзи племен, що у ІУ-УІІІ ст. стали зарод­ками розвитку держави.

Першим етапом зародження державності у східних слов'ян вважають виникнення в VI - першій половині IX ст. протодержавних утворень - полянського племінного союзу з центром у Києві, дулібо-волинського союзу та ін.

Союзи племен посту­пово переростали в утворення більш високого рівня - пле­мінні князівства.

Про розвиток східних слов'ян напередодні утворення держа­ви в IX столітті говориться в початковому руському літопису «Повість минулих років»,основним укладачем якої був чернець Києво-Печерського монастиря Нестор, що жив наприкінці XI — на початку XII ст.

Згідно літопису,

- на правобережжі середньої течії Дніпра жили поляни, племінним центром яких був Київ;

- на північ і захід від полян, між ріками Россю і Прип'яттю, жили древляни з центром у Іскоростені;

- північніше полян і древлян на лівобережжі Прип'яті жили дреговичі;

- на заході від полян, по верхній течії Південного Буга - бужани і волиняни;

- південніше полян у Південному Подніпров'ї - уличі,

- а ще далі на південний захід, у басейні Дністра - тіверці; у За­карпатті -' білі хорвати;

- на лівому березі Дніпра, у ба­сейні рік Сула, Сейм, Десна, доходячи на сході до Сіверського Дінця, жили сіверяни;

- на північ від сіверян, між верх­ньою течією Дніпра і Сожа - радимичі;

- на північ від радимичів, у верхів'ях Волги, Дніпра і Двіни - кривичі, з центром Смоленську; у басейні Західної Двіни по річці Полоті - полочани;

- у районі озера Ільмень - словени;

- нарешті, на самому сході регіону розміщення східних слов'ян жили вятичі, що займали басейн верхньої і середньої течії Оки і Москва-ріки.

Територія кожного з цих східнослов'янських племінних союзів була значною і дорівнювала декільком сучасним облас­тям.

Союзи об'єднували до десятка племен, назви яких до нас не дійшли. Збереглася тільки загальна назва союзу, котра, як вважають дослідники, могла одночасно бути назвою одного з племен, що входили у союз.

Кожне окреме плем'я, у свою чергу, складалося з великої кількості родів.

У союзах племен, які утворювалися, насамперед, для ведення бойових дій, великого значення набував військовий ватажок - князь.

Його оточувала родова знать із глав родів – «нарочиті люди», «лучші мужі». Найважливіші питання в житті союзів племен вирішувалися на народних зборах — вічових сходах.

Під час війни збиралося загальплемінне ополчення - «полк», або «тисяча», розділена на «сотні». На чолі їх стояли тисяцькі і сотські.

Військову силу ополчення складали всі боєздатні чоловіки. Крім цього, частина воїнів складала постійну військову організацію - дружину.

Дружина була спаяною не родовими зв'язками, а спільністю військових і майнових інте­ресів і вірністю своєму ватажкові.

Вона розподілялася на старшу, з якої формувалися посли і князівські управителі, та молодшу. Старших дружинників називали боярами, вони мали свою землю і жили у власних дворах.

Молодших дружин­ників називали гриднями, вони жили при князі й обслугову­вали його двір і господарство.

Ватажок дружини (князь) і його наближені дружинники (бояри) забирали собі більшу і кращу частину військової здобичі.

При цьому, однак, ще довгий час зберігалися первісні демократичні установи — народні збори (віче) і рада старійшин.

Однак військовий ватажок, підтримуваний дружиною, усе частіше нав'язував свою волю народним зборам, здобуваючи усе більший вплив і владу за рахунок інших старійшин.

Військова демократія поступово переростала у військово-ієрархічне правління — княжіння. У княжіннях панування князя вже підтримува­лося за допомогою військової сили його дружини, котра зби­рала данину (полюддя) з рядових членів племінного союзу.

До IX ст. процес розкладу родоплемінного ладу завер­шився.

В устрою цих політичних об'єднань були присутні риси ранньофеодаль­ної державності.

Читайте також:

1. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
2. XVII ст.). Виникнення козацтва.
3. Автомобільний пасажирський транспорт – важлива складова єдиної транспортної системи держави
4. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
5. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
6. Адміністративно-політичний устрій Української козацької держави середини XVII ст. Зміни в соціально-економічних відносинах
7. Антиінфляційна політика держави
8. Антимонопольна діяльність держави
9. Антимонопольна діяльність держави.
10. Антимонопольна політика держави.
11. Античні міста-держави на півдні України, їх культурні традиції.
12. Античні міста-держави Північного Причорномор'я

Переглядів: 1330