Порушення правил лікарського контролю і його недоліки.

- Обов'язкове проведення попереднього лікарського контролю. При огляді лікарі лікувально-профілактичних закладів та спортивних товариств повинні виявляти фізичний стан обстежуваних і давати рекомендації до занять тим чи іншим видом спорту;

- Проведення повторних (не рідше 1 разу на рік) медичних оглядів спортсменів для внесення відповідних корективів в план тренувальних занять, особливо при виявленні будь-яких відхилень у стані їх здоров'я, а також необхідна перевірка виконання рекомендацій, які були дані лікарем при первинному огляді;

Неухильне виконання тренерами, педагогами н самими особами, які займаються правил медичного контролю. Для профілактики травм і повторних травм, що виникають через передчасне відновлення тренувальних занять після перенесеного захворювання або пошкодження, необхідно стежити за поступовим збільшенням спортивного навантаження, щоб уникнути можливості отримання нової травми, пов'язаної з втратою координаційних навичок;

- Заборона допуску малопідготованих спортсменів, особливо на початку спортивного сезону, до змагань, що вимагають максимальної напруги.
Причини травматизму, обумовлені індивідуальними особливостями спортсмена.
Причини, пов'язані з невідповідністю рівня, фізичної, технічної, загальної, спеціальної, психоемоційної і вольової підготовленості спортсмена і ступеня складності поставленого перед ним завдання, що часто буває після тривалої перерви, перенесених травм, захворювань та ін. Хоча все це має відношення до недоліків організаційно-методичного характеру, виділяємо їх в самостійну групу, вважаючи, що безпосередня причина травми закладена в самому виконавця (спортсмена).

Закономірно, що найбільша кількість травм ОДА з причини техніко-тактичного недосконалості спостерігається в наступних групах видів спорту: єдиноборства-41, 6%, складно-координаційні - 35,7%, технічні - 35,3%, ігрові - 34,3%.

Слід підкреслити, що в цих видах спорту найбільші показники травматизму відзначені при виконанні спеціальних вправ і прийомів. Ці показники мають індивідуальні відмінності і коливаються в межах від 53,1 (у швидкісно-силових видах) до 91,1% (в складно-координаційних). При виконанні неспеціальних спортивно-допоміжних вправ кількість травм значно менше: показники травматизму коливаються в межах від 8,8 (складно-координаційні види) до 46,9% (у швидкісно-силові). Заслуговують певної уваги порівняно високі цифри травматизму при виконанні підвідних і загально-розвиваючих вправ в циклічних і ігрових видах спорту, що відповідно становить 29,1 і 20,5% всіх травм. Таким чином, у спортсменів майже не зареєстровані так звані випадкові (по К. Франке, 1978) травми.
Як показують дані досліджень, всі травми обумовлені або вже зазначеними об'єктивними причинами, або помилками технічного характеру при виконанні складних спеціальних прийомів і вправ, що відносяться до категорії опосередкованих і стали результатом неправильного навчання в процесі багаторічної підготовки спортсмена.