• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 14. Контроль стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності.

Мета: охарактеризувати внутрішньогосподарський контроль як особливу стадію циклу управління, перерахувати цілі системи внутрішнього контролю, розглянути основні контрольні процедури та стадії перевірки стану обліку та звітності.

План:

1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.

2. Контроль стану обліку.

3. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.

Література:

1. Александров В. Т. Планування, облік, звітність, контроль у бюджетних установах, державне замовлення та державні закупівлі /
В. Т. Александров, О. І. Ворона, П. К. Германчук, О. І. Назарчук,
П. Г. Петрашко, С. М. Рубльова, І. Б. Стефанюк, Н. І. Сушко, О. О. Чечуліна – Київ.: НВП „АВТ”, 2004. – 593 с.

2. Білуха М. Т. Фінансовий контроль: теорія, ревізія, аудит: Підручник / М. Т. Білуха, М. Г. Дмитренко, Т. В. Микитенко За ред. засл. діяча науки і техн. України, д.е.н., проф. М. Т. Білухи.-Вид. друге перероб. і доп. – К.: Українська академія оригінальних ідей. – 2006. – 888 с.

3. Германчук П. К. Державний фінансовий контроль: ревізія та аудит / П. К. Германчук, І. Б. Стефанюк, Н. І. Рубан, В. Т. Александров,
О. І. Назарчук – Київ: НВП „АВТ”, 2004. – 424 с.

4. Мельник М.В., Пантелєєв А.С., Звездін А.Л. Ревізія і контроль: Навчальний посібник / За ред. проф. М.В. Мельник .- М.: ИД ФБК-ПРЕС, 2006. - 520с.

1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.

Метою ревізії стану обліку, внутрішньогосподарського контролю та звітності є перевірка відповідності технології отримання і змісту облікових і звітних показників ревізованого підприємства чинними законодавчим і нормативним актам та засновницьким документам.

Завдання ревізії:

· дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;

· визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків;

· оцінити достовірність звітності підприємства, виявити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи для їхнього усунення.

Для досягнення даної мети і вирішення наведених завдань у робочих планах ревізорів передбачаються такі основні напрями ревізії:

1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

2) перевірка стану внутрішньогосподарського контролю;

3) контроль стану бухгалтерського та податкового обліку;

4) перевірка стану звітної дисципліни і достовірності звітності.

Джерела інформації для ревізії:

1) статут, засновницькі документи, протоколи зборів засновників, реєстри акціонерів, витяги з протоколів зборів акціонерів (засновників);

2) накази про облікову політику, положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи й матеріали з їхнього виконання, методичні розробки бухгалтерії і відділів внутрішнього контролю та інші внутрішні регламенти підприємства;

3) первинні документи, графіки документообігу, порядок проведення інвентаризацій на підприємстві;

4) регістри аналітичного, оперативного, синтетичного та подат­кового обліку;

5) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська).

2. Контроль стану обліку.

Під час перевірки стану бухгалтерського обліку ревізор керується нормативними актами з методики й організації бухгалтерського та податкового обліку на підприємстві. Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку підприємницької діяльності ревізованого підприємства.

Послідовність та напрями контролю:

1. Перевірка правильності застосування чинного Плану рахунків бухгалтерського обліку,

2. Контроль дотримання методики ведення поточних записів у синтетичному обліку та аналітичному обліку.

3. Перевірка правильності відображення в бухгалтерському та податковому обліку результатів попередньої ревізії.

4. Поглиблено вивчається стан бухгалтерського та податкового обліку за окремими розділами облікового процесу: правильність ведення обліку касових операцій, порядок ведення обліку витрат і собівартості продукції, доходів і фінансових результатів діяльності, стан дебіторської і кредиторської заборгованості, стан розрахунків з бюджетом і позабюджетними фондами тощо. Поглиблене вивчення стану обліку за окремими розділами облікового процесу здійснюється за схемою, що охоплює набір прийомів документального контролю, які виконуються в такій послідовності:

1) вивчення основних нормативних документів з бухгалтерського обліку певного об’єкта контролю (розділу облікового процесу);

2) опис альтернативних облікових рішень, наведених у П(С)БО, щодо методів оцінки та бухгалтерського обліку даного об’єкта контролю;

3) перелік первинних документів за розділом облікового процесу;

4) визначення регістрів синтетичного й аналітичного обліку за даним розділом облікового процесу;

5) можливі типові порушення правил оформлення і відображення в бухгалтерському та податковому обліку відповідних господарських операцій;

6) класифікація господарських операцій на типові і нетипові для визначення методів контролю за розділом облікового процесу (суцільного чи вибіркового).

Під час контролю стану первинного обліку перевіряється:

- дотримання правил використання типових форм первинних документів, затверджених в установленому порядку Держкомстатом України, відповідними міністерствами і відомствами (методи обстеження і нормативно-правової перевірки);

- правильність оформлення документів (методи нормативної та візуальної перевірки реквізитів документів);

- дотримання правил внесення виправлень у первинні документи (метод нормативної перевірки);

- перевірка стану обліку, що здійснюється матеріально відповідальними особами (методи обстеження, порівняння з даними бухгалтерії).

3. Перевірка стану внутрішньогосподарського контролю.

Послідовність і напрями контролю:

1. Оцінка загального стану внутрішньогосподарського контролю. Перевірці підлягають плани контрольної роботи та переліки працівників підрозділу внутрішнього контролю (ревізійної комісії, відділу внутрішнього аудиту). Ревіроз перевіряє чи інформовані працівники бухгалтерії про порядок передавання та приймання справ на час їхньої відпустки, захворювання тощо. Перевіряючи виконання планів роботи підрозділів внутрішнього контролю, ревізор з’ясовує, чи планувалося працівниками таких підрозділів проведення спеціальних внутрішніх перевірок для контролю виконання рішень, прийнятих за матеріалами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства органами державного фінансового контролю.

2. Перевірка доцільності використання контрольних механізмів, що існують на ревізованому підприємстві. Спочатку з’ясовується, яким чином впливає на стан і організацію внутрішньогос­подарського контролю розподіл функціональних обов’язків між працівниками підприємства. Після цього ревізор перевіряє інструкції, вказівки та внутрішні регламенти підприємства, що стосуються системи внутрішнього контролю, на предмет їхньої повноти, професійної правильності та зрозумілості змісту. Ревізор з’ясовує, які контрольні заходи було вжито працівниками підрозділів внутрішнього контролю за актами попередніх ревізій і тематичних перевірок підприємства та на скільки вони ефективні з погляду усунення виявлених порушень і запобігання можливим зловживанням з боку працівників підприємства.

3. Оцінка ефективності внутрішньогосподарського контролю проводиться для визначення відповідності реального функціонування контрольних механізмів запланованому та виконання зав­дань, які покладено керівництвом на систему внутрішнього контролю. При цьому звертається увага на причини, унаслідок яких ця система може бути визнана неефективною (намагання керівництва знизити витрати на здійснення контрольних заходів, навмисні порушення системи внутрішнього контролю в результаті зловживань з боку адміністрації чи зговору працівників, неправильні міркування чи нерозуміння працівниками інструкцій з бухгалтерського обліку тощо).

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть джерела інформації для перевірки стану обліку на підприємстві.

2. Поясніть етапи проведення перевірки організації та стану обліку на підприємстві.

3. Назвіть основні напрями перевірки стану внутрішньогосподарського контролю.

Термінологічний словник

Акт ревізії (перевірки) - службовий двосторонній документ, який підтверджує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної ревізії (перевірки), відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є носієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за економічною однорідністю недоліки в господарюванні і порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Акт звірки — документ, що офіційно підтверджує наяв­ність заборгованості перед бюджетом (недоїмки по податках, зборах та платежах). Акти звірки розрахунків складаються між резидентом (господарською організацією) та розпорядником коштів державного бюджету (бюджетною установою) за надані послуги. В акті звірки зазначається сума кредиторської забор­гованості на певний період часу та вид послуг.

Аудит - вид незалежного фінансового контролю, перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення їх достовірності, повноти і відповідності чинному законодавству. Здійснюється на комерційній основі аудиторами та аудиторськими фірмами.

Бюджет-сукупність фінансових відносин держави з суб'єктами господарювання, а також населенням стосовно формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для забезпечення функцій держави, передбачених конституцією.

Бюджетне асигнування - повноваження, надане розпорядникові бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення взяти бюджетне зобов'язання та здійснити платежі з конкретною метою у процесі виконання бюджету.

Бюджетна класифікація - єдине систематизоване згрупування доходів, видатків (у тому числі кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетний контроль — складова фінансового контролю, де об'єктив­ною основою виступає контрольна функція фінансів. Це сукупність захо­дів, які проводять державні органи і пов'язані з перевіркою законності, до­цільності та ефективності утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і місцевих органів самоврядування. Розрізняють три форми контролю: попередній, поточний, наступний. І виділяють такі види контро­лю: державний, відомчий, внутрішньогосподарський, незалежний (аудит).

Відомчий контроль – це конроль, який здійснюється відділами міністерств і відомств. Полягає в перевірці ці­льового використання коштів, виділених із бюджету на підприємствах, в організаціях і установах, які підпорядковуються міністерству чи відомству.

Виручка від реалізації-сума коштів, які надійшли на банківський рахунок або у касу підприємства від продажу товарів та надання послуг.

Господарська діяльність– будь-яка діяльність особи, спрямована на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, в разі, коли безпосередня участь даної особи в організації цієї діяльності є регулярною, постійною і суттєвою.

Громадський фінансовий контроль- контроль з боку суспільства за фінансовою діяльністю держави, місцевих органів влади, який здійснюється представниками громадських угруповань на засадах добровільності та безоплатності.

Грошові кошти-гроші підприємства, які перебувають на його рахунках у банках, у касі підприємства та у підзвітних осіб.

Державна установа – організації, які укомплектовані державними службовцями і які одержують більшість доходів з державного бюджету, а не від продажу вироблених товарів.

Державний фінансовий контроль - вид контролю, який здійснюється вищими органами влади разом з функціями управління фінансовою системою. Державний контроль охоплює загальнодержавний та відомчий. На вищому рівні загальнодержавний фінансовий контроль здійснює Верховна Рада України.

Читайте також:

1. D) оснащення виробництва обладнанням, пристроями, інструментом, засобами контролю.
2. III. Контроль знань
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. IV. Питання самоконтролю.
5. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
6. VII Контроль постачальника
7. Автоматизація контролю та діагностування вузлів РЕА
8. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
9. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
10. Аналіз і оцінка стану охорони праці
11. Аналіз показників складу, структури й технічного стану основних фондів.
12. Аналіз ризикованості підприємства на основі показників фінансового стану.

Переглядів: 3312