Тема: ЛІТЕРАТУРНИЙ ОБРАЗ

Лекція № 6.

Зміст:

Поняття „образ”, „характер”, „тип”.
Проблема типовості в художній літературі.
Засоби творення образів. Прийоми типізації.
Художній образ як втілення ідеї.

Аналіз образів — центральне питання вивчення творів літератури. Образом називають конкретно-чуттєве художнє змалювання людської особи (образи-персонажі), предмета (образи-речі), явища природи (образи-пейзажі). На відміну від науки, яка відображає дійсність у формі законів, логічних понять, мистецтво становить відображення життя в конкретно-чуттєвій формі, у формі художніх образів, картин людського життя, картин природи.

Проте не всяке конкретне відображення дійсності є художнім образом. Наприклад, звичайна фотографія людини чи предмета — теж конкретне відображення дійсності, але це не художній образ. Фотографія — це копія окремого явища, вона не становить узагальнення, не розкриває ніяких закономірностей і не є твором мистецтва. Навіть більше, не всяке зображення загального становить твір мистецтва. Наприклад, у підручнику анатомії знаходимо малюнок людини. Цей малюнок є зображенням загального, як, скажімо, і портрет людини на вивісці в перукарні чи зображення фруктів, овочів на вивісці в продуктовій крамниці, але ці зображення не можна назвати творами мистецтва. А ось картину митця, на якій змальовано натюрморт, ті самі фрукти й овочі, вважаємо твором мистецтва. Чому? Малюнок у підручнику, на вивісці становить собою ілюстрацію, а натюрморт дає образ, художнє зображення дійсності з певних естетичних позицій. Неодмінними ознаками художнього образу є: а) те, що він дає художнє пізнання життя, і б) те, що він справляє емоційний вплив на людей.

Оскільки література — це людинознавство, найбільше місце в творах літератури займають образи людей (образи-персонажі). Художні образи людей в літературному творі розкриваються в життєвих ситуаціях і картинах, у дії. В літературному творі постає перед нами кусок життя, але не будь-який, не випадковий, а творчо осмислений. У ньому письменний відбив певні істотні сторони життя, певні важливі його закономірності. Це й є творче відображення дійсності.

Творче відображення дійсності становлять і змальовані в художніх творах пейзажі і картини обстановки, в якій відбувається дія. Згадаймо для прикладу пейзаж, яким закінчується перша частина повісті «Fata morgana» М. Коцюбинського:

Ідуть дощі. Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси. Пливе у сірі безвісті нудьга, пливе безнадія, і стиха хлипає сум. Плачуть голі дерева, плачуть солом'яні стріхи, вмивається сльозами убога земля і не знає, коли осміхнеться. Сірі дні зміняють темнії ночі» і т. д.

Опис осінньої негоди дано в загальних рисах без докладної деталізації. Тут вказано лише ті ознаки явища, які зв'язані з дальшим описом повернення додому заробітчан, похилених, мокрих, нещасних, і з настроєм Андрія й Маланки. І ті, й другі охоплені сумом, безнадією, не бачать просвітку в майбутньому. Творче змалювання письменником картини осені полягає у виділенні тих рис, які відповідають людським настроям і переживанням, і у відтворенні відповідно до цих настроїв.

Те саме можна сказати і про змалювання речей, деталей у художніх творах. Великий реаліст Бальзак так охарактеризував суть творчого відображення деталей: „Завдання мистецтва не в тому, щоб копіювати природу, а – щоб її виражати... Інакше скульптор виконав би свою роботу, знявши гіпсову форму з жінки. Що ж! Спробуй, зніми гіпсову форму з руки своєї коханої і поклади її перед собою, - ти побачиш жахливий труп без найменшої подібності, і тобі доведеться шукати різець і митця, які, не даючи точної копії, передадуть рух життя. Нам потрібно схоплювати розум, смисл, образ речей і істот».

Отже, літературний образ — це творче відображення дійсності, в якому є художнє узагальнення.

Художнє узагальнення відмінне від наукового, воно має свою специфіку. Наукове узагальнення полягає у виведенні понять, у відкиданні окремих особливостей або конкретних ознак. Наприклад, історик, вивчаючи Коліївщину, приходить до висновку, що основною рушійною силою цього повстання було бідняцьке селянство. Це є загальний логічний, науковий висновок. Шевченко ж в поемі „Гайдамаки”, описуючи Коліївщину як митець, дає конкретно-чуттєві образи учасників повстання, малює картини його. Центральним образом поеми він виводить наймита Ярему, особу не історичну, месника за кривди, особисті й людські. Поет показує, як виросла ненависть Яреми до панів, непримиренність у боротьбі і заперечує погляди польських шляхетських письменників, які змальовували гайдамаків розбійниками, грабіжниками. Цей герой у Шевченка — втілення народного гніву проти гнобителів; він мстить за кривду, яку йому заподіяли пани, і за кривди, яких вони завдали іншим. Багато уваги приділено в поемі змалюванню мас, характеристиці Коліївщини як масового народного руху. У зв'язках з масами зображено й історичних осіб, керівників повстання Залізняка й Гонту. Читаючи поему «Гайдамаки», ми бачимо, що провідну роль у повстанні відігравало найбідніше, найбільш гноблене селянство, - про це нам говорить образ Яреми, але говорить живою картиною історії свого життя.

Отже, письменник на відміну від ученого дає узагальнення явищ дійсності, не відкидаючи певних конкретних їх ознак, а в конкретно-чуттєвій формі окремої події, явища, образу. Змальовані письменником катини дійсності, художній образ розраховані на чуттєве сприймання, від якого вже читач має прийти до певного загального висновку.

Образ у художньому творі змальовується багатог ставлення до інших людей, до життя. На підставі їх можна зробити висновок про поведінку людини не тільки в тих життєвих обставинах, в яких вона виступає в творі, а і в інших.

Образ художнього твору ширший за характер. Образ включає ряд рис, які стосуються не тільки характеру. Візьмімо образ Давида Мотузки з роману «Бур'ян» Головка. Характер Давида Мотузки включає риси, які визначають його поведінку: любов до батьківщини, непримиренність у боротьбі з ворогами, прямоту, чесність, сильну волю, принциповість і т. п. А образ включає й риси зовнішності (смуглявий, з темними очима і т. д.), які не визначають його поведінки. Образ дає людину не тільки в істотних її рисах.

Найголовнішим в образах те, що за їх допомогою письменник розкриває ті чи-інші закономірності життя. Це розкриття життєвих закономірностей найповніше виявляється в типових образах. Що ж таке тип? Тип— це образ, який становить собою узагальнення. В образі однієї людини, в індивідуальному характері письменник дає узагальнення рис, характерних для певної групи людей. Створені письменником типові образи показують глибину проникнення його в життя. Саме в типових образах найбільшою мірою виявляється сила художніх узагальнень.

Поняття типового введено в літературу і літературознавство вже давно. Теоретично питання типовості вже розробляв Бєлінський. Він, наприклад, зазначав: «У типі виявляється торжество органічного злиття двох крайностей—загального й окремого. Типова особа є представником цілого роду осіб, загальним іменем багатьох предметів, що виражається, проте, власним ім'ям».

Розглядаючи повість Квітки «Маруся» в зіставленні з повістями Гоголя, зокрема з повістю «Ніс», Бєлінський підкреслював, що герой останньої майор Ковальов—це, власне, майори Ковальови, це ціла група відповідних людей; на підставі цього образу можна судити про життя багатьох інших подібних людей. Отже, давно наука спостерегла, що типовий образ становить таке художнє узагальнення, яке дає можливість пізнати життя певної групи людей. У типовому образі спостерігається єдність загального й поодинокого, окремого.

Не менш важливим є питання про типовість тих персонажів, у поведінці й долі яких є щось надзвичайне, що в житті трапляється не часто. Такими, наприклад, є образи Павла Корчагіна («Як гартувалась сталь» М. Островського), Мересьєва («Повість про справжню людину» Б. Полевого). Деякі критики заперечували типовість подібних образів; це, мовляв, виняткові характери, наділені рисами, не властивими масам; у них, мовляв, не відбивається правда життя мас. Таке протиставлення цих героїв масам не можна вважати правомірним. У цих образах втілені кращі властивості народу; їх героїзм має коріння в житті мас. Надзвичайні вчинки цих героїв зумовлені високими моральними рисами мас, характерними рисами народу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: ТЕМА ТА ІДЕЯ ХУДОЖНЬОГО ТВОРУ	\|	Тема: КОМПОЗИЦІЯ І СЮЖЕТ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.018 сек.