• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Собівартість продукції і собівартість окремих виробів.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут.

Собівартість класифікують за такими ознаками:

§ залежно від часу формування витрат: планова, фактична, нормативна, кошторисна.

§ за тривалістю розрахункового періоду: місячна, квартальна, річна.

§ залежно від послідовності формування витрат на виробництво і збут продукції собівартість може бути: цехова, виробнича, повна.

Цехова собівартість включає всі поточні витрати повязані з виробництвом продукції в межах цеху підприємства (сировина, заробітна плата основних робітників, нарахування на заробітну плату основних робітників, амортизація обладнання цеху).

Виробнича собівартість продукції охоплює витрати на виробництво продукції в межах підприємства, тобто прямі виробничі витрати і накладні виробничі витрати (це загальновиробничі витрати, які включають витрати на оплату праці апарату управління дільницями, цехами, витрати на утримання і експлуатацію обладнання, амортизацію будівель виробничого корпусу та ін.).

Повна собівартість продукції підприємства – це сукупність затрат, що становлять виробничу собівартість і позавиробничих витрат підприємства (адміністративних, на збут та інших операційних витрат).

За складом продукції розрізняють:

- собівартість валової продукції

- собівартість товарної продукції

- собівартість реалізованої продукції

Є три способи обчислення собівартості продукції:

Ø на основі кошторису витрат;

Ø підсумовуючи собівартість окремих виробів;

Ø враховуючи вплив факторів на собівартість (обсягу вироб-ництва, витрат і інших).

Однією з істотних відмінностей ведення бухгалтерського обліку після 01. 01. 2000 року є формування собівартості продукції.

На сьогодні виробнича собівартість продукції включає тільки витрати, безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції, зумовлені технологією та організацією виробництва, а в частині витрат на управління – тільки загально виробничі витрати. Адміністративні витрати, витрати на збут, інші витрати операційної діяльності не входять до виробничої собівартості продукції.

Собівартість реалізованої продукції включає:

· виробничу собівартість;

· нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;

· наднормовані виробничі витрати.

Виробнича собівартість включає: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати, загальновиробничі витрати. За новими правилами бухгалтерського обліку до собівартості реалізованої продукції не включають такі види операційних витрат: адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати .

Собівартість окремих виробів – це затрати на виготов-лення одиниці продукції. Її обчислюють на основі калькуляції. Калькуляція буває: планова, фактична, проектно – кошторисна.

На основі калькуляції собівартості розраховують ціну одиниці продукції. При калькулюванні витрати підприємства групують за калькуляційними статтями.. Перелік статей калькуляції витрат може бути різний, що зумовлюється особливостями галузі, до якої належить підприємство. Загалом калькуляція витрат має такий вигляд.

Оосновні статті калькуляції:

1) сировина і матеріали

2) енергія технологічна

3) основна заробітна плата

4) додаткова заробітна плата

5) відрахування на соціальне страхування

6) утримання та експлуатація машин і устаткування

7) загальновиробничі витрати

8) загальногосподарські витрати

9) підготовка та освоєння виробництва

10) комерційні (позавиробничі )витрати.

Сума статей 1- 6 становить цехову собівартість, статей 1– 7 відповідно виробничу собівартість і сума всіх статей – повну собівартість.

Відмінність статей калькуляції від аналогічних елементів витрат кошторису виробництва полягає в тому, що у статтях калькуляції враховуються тільки витрати на одиницю певного виду продукції, а в кошторисі – усі витрати підприємства, пов'язані з його основною діяльністю за певний період.

Розрізняють такі методи калькулювання:

Ø нормативний – передбачає встановлення витрат на одиницю продукції згідно з діючими нормами;

Ø параметричний – базується на визначенні витрат на проектний виріб виходячи із залежності їх рівня від зміни техніко – економічних параметрів виробу;

Ø розрахунково-аналітичний — розподіл прямих витрат на виробництво одиниці продукції за діючими нормами, а непрямих – пропорційно заробітній платі основних робітників.

Статті 1–5 калькуляції відносять до прямих витрат, а статті 6–9 є непрямими (тобто накладними, комплексними). Порядок розподілу непрямих витрат такий:

Витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування є комплексними, так як охоплюють витрати на енергію, пальне, стиснуте повітря, що безпосередньо необхідні для експлуатації об­ладнання, амортизаційні відрахування за машинами і устаткуван­ням, оплату праці та відрахування на соціальні потреби робітників, які обслуговують машини, на ремонт устаткування тощо. Оскільки такі витрати неможливо обчислити безпосередньо на одиницю про­дукції, тобто вони є накладними виробничими витратами, їх розпо­діляють за вибраною базою розподілу. Найчастіше за таку базу беруть основну заробітну плату виробничих робітників.

Загальповиробничі витрати так само комплексні. Вони охоплюють витрати на такі потреби, як управління, виробниче та господарське обслуговування в межах виробництва, а також витрати на заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи працівників управління цеху, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, охорону праці, амортизацію будівель і споруд виробничого призначення тощо.

До комплексних належать також загальногосподарські витрати. Вони містять витрати на управління підприємством загалом, а також витрати на заробітну плату з відрахуваннями на соціальні заходи ад­міністративно-управлінського персоналу, послуги зв'язку, утриман­ня будівлі адміністративного корпусу, амортизаційні відрахування за основними фондами загально-господарського призначення, послу­ги юридичних і аудитор-ських фірм, страхування майна, дослідження, випробування, винахідництво тощо.

Загальновиробничі та загальногосподарські витрати є накладни­ми витратами підприємства і розподіляються на одиницю продукції аналогічно витратам на утримання машин і устаткування

Стаття „Комерційні ( позавиробничі ) витрати ” містить витрати на вивчення ринку, на рекламу та інші витрати, пов’язані зі збутом продукції. Деякі з цих витрат є прямими, і їх можна обчислити безпосередньо для окремих виробів (витрати на тару, пакування, рекламу, транспортування). Непрямі витрати (на аналіз ринку, комісійні виплати організаціям збуту, проведення ярмарків тощо) розподіляються між виробами пропорційно їхній виробничій собівартості.

Перелік і склад статей калькуляції виробничої собівартості продукції встановлюється підприємством самостійно і затверджуються в наказі про облікову політику підприємства.

Основними показниками собівартості продукції є:

Ø затрати на одну гривню товарної продукції:

де С_ТП – собівартість усієї товарної продукції підприємства грн.

Q_ТП – обсяг товарної продукції підприємства, грн

Ø процент зниження затрат на одну гривню товарної продукції в плановому періоді порівняно з базовим (γ):

де В _{1 грн. ТП пл} і В _{1 грн. ТП б} – витрати на одну гривню товарної продукції відповідно в плановому і базовому періодах.

Зниження витрат виробництва та собівартості продукції є однією з основних умов збільшення прибутку підприємства підвищення рентабельності та ефективності його діяльності.

До основних джерел зниження собівартості продукції належать:

ü раціональне використання матеріальних ресурсів та енергоносіїв;

ü скорочення неоправданих (нераціональних) витрат і втрат;

ü вдосконалення технології виробництва;

ü підвищення рівня технічного оснащення виробництва;

ü ріст продуктивності праці;

ü вдосконалення обліку витрат і контроль за витрачанням коштів.

Зниження собівартості продукції досягається скороченням витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі, зокрема, під впливом таких факторів, як:

· підвищення технічного рівня підприємства

· вдосконалення організації виробництва і праці

· зміна обсяу та структури виробництва.

Читайте також:

1. I визначення впливу окремих факторів
2. А. Структурно-функціональна класифікація нирок залежно від ступеню злиття окремих нирочок у компактний орган.
3. АДАПТОВАНА ДО РИНКУ СИСТЕМА ФОРМУВАННЯ (НАБОРУ) ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ. ВІДБІР ТА НАЙМАННЯ НА РОБОТУ ПРАЦІВНИКІВ ФІРМИ
4. Аналіз асортименту й структури випуску продукції.
5. АНАЛІЗ ВИРОБНИЦТВА ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ
6. Аналіз витрат на 1 грн. вартості продукції
7. Аналіз витрат на гривню товарної продукції
8. Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції.
9. Аналіз обсягу виробництва продукції в натуральному й вартісному вираженні.
10. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції
11. Аналіз рентабельності продукції
12. Аналіз рентабельності продукції.

Переглядів: 3734