/1/ - Романова Н. В. Загальна та неорганічна хімія. – К.: Ірпінь, ВТФ
«Перун», 2002. – 480 с. (Розділ 4. § 4.1-4.13).
/2/ - Глинка Н. Л. Общая химия. – Л.: Химия, 1987. – 704 с. (Глава ІV.
§ 38-47).
Теорія будови атома крім властивостей елементів пояснила процес утворення молекул, а також природу хімічного зв'язку. Під хімічним зв'язком слід розуміти силу, яка діє між атомами і забезпечує сполучення їх у молекулу або кристал. У разі зближення двох атомів між їхніми електронними оболонками та ядрами починають діяти певні сили, які зумовлюють взаємовплив останніх. Взаємодія зарядів є причиною виникнення сил, які залежно від ряду чинників призводять до притягання або відштовхування атомів, але в усіх випадках зміна відстані між атомами пов'язана із зміною потенціальної енергії системи.
Сучасна наука розглядає утворення хімічного зв'язку як процес, внаслідок перебігу якого загальна енергія системи електронів і ядер атомів, шо взаємодіють, зменшується.
Зменшення енергії зумовлене тим, що електрони одночасно притягуються до двох ядер. Внаслідок перекривання електронних хмар у разі зближення атомів у просторі між ядрами цих атомів виникає ділянка підвищеної густини негативного електричного заряду. Позитивно заряджені ядра притягуються в напрямку цієї ділянки перекривання електронних хмар, що й забезпечує стійкість молекули.
Отже, хімічний зв 'язок — це наслідок взаємодії електронів і ядер атомів, що приводить до зменшення енергії системи.
Відомо кілька типів хімічного зв'язку. Основними є ковалентний та йонний. Всі типи хімічних зв'язків мають електронну природу. Сполучення атомів різних елементів у молекулу зумовлене їх прагненням до утворення енергетично найстійкіших електронних систем — завершених зовнішніх електронних шарів.
Вивчення природи хімічного зв'язку найдоцільніше починати з розгляду механізму утворення найбільш універсального ковалентного зв'язку.