• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Малі, середні,великі підприємства.

Орендне підприємство.

У комунальних підприємств – комунальна.

У державних підприємств:

- казенні;

- державні.

У підприємств, заснованих на змішаній формі власності:

- акціонерні товариства;

- інші особові товариства.

Інші види підприємств:

- іноземне (ст..117 ГК);

- підприємство з іноземними інвестиціями (ст..116 ГК);

Категорія підприємств – це класифікація підприємств залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік, розрізняють:

Малими (незалежно від форми власності) визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік не перевищує п'ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п'ятистам тисячам євроза середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну п'яти мільйонам євроза середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

Усі інші підприємства визнаються середніми.

2. Казенні підприємства.

Казенні підприємства створюються у галузях народного господарства, в яких ( ст. 76 ГК):

законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним підприємствам;

основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів;

переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Міністрів України. У рішенні про створення казенного підприємства визначаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створюється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог цього Кодексу за рішенням органу, до компетенції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємства.

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні рахунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, затверджує статут підприємства, призначає його керівника, дає дозвіл на здійснення казенним підприємством господарської діяльності, визначає види продукції (робіт, послуг), на виробництво та реалізацію якої поширюється зазначений дозвіл.

Найменування казенного підприємства повинно містити слова "казенне підприємство".

Казенне підприємство здійснює господарську діяльність відповідно до виробничих завдань органу, до сфери управління якого воно входить.

Казенне підприємство самостійно організовує виробництво продукції (робіт, послуг) і реалізує її за цінами (тарифами), що визначаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і має право вилучити у казенного підприємства майно, яке не використовується або використовується не за призначенням, та розпорядитися ним у межах своїх повноважень.

Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим способом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до основних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Джерелами формування майна казенного підприємства є:

державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, послуг) підприємства;

цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

кредити банків;

частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом;

інші джерела, не заборонені законом.

Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого входить підприємство.

Казенне підприємство відповідає за своїми зобов'язаннями лише коштами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності зазначених коштів держава, в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями казенного підприємства.

Порядок розподілу та використання прибутку казенного підприємства визначається його статутом відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Інші особливості господарської та соціальної діяльності казенних підприємств визначаються цим Кодексом, законом про державні підприємства та іншими законодавчими актами.

Засновницькі документи підприємства.

Засновницькими документами підприємства називається комплект документів, встановленої законом форми, згідно з якими підприємство виникає і діє як суб’єкт господарювання.

З точки зору правової природи, засновницькі документи є локальними нормативними актами. Тобто актами які набувають юридичної сили внаслідок затвердження їх одним або кількома засновниками підприємства.

Форму і зміст засновницьких документів визначає ст.57ГК:

засновницькими документами підприємства є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках,передбачених законом, статут (положення) підприємства.

Засновницькі документи повинні містити обовязкові дані про підприємство, без яких вони вважаються такими,що не відповідають вимогам ГК.

В засновницьких документах повинні бути зазначені:

- найменування та місцезнаходження підприємства,

- мета і предмет господарської діяльності,

- склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень,

- порядок формування майна, розподілу прибутків та збитків,

- умови його реорганізації та ліквідації, якщо інше не передбачено законом.

У засновницькому договорі засновники -зобов'язуються утворити підприємство,

визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення,

умови передачі йому свого майна,

порядок розподілу прибутків і збитків,

управління діяльністю підприємства та участі в ньому засновників,

порядок вибуття та входження нових засновників,

інші умови діяльності підприємства, які передбачені законом,

а також порядок його реорганізації та ліквідації відповідно до закону.

Фондом державного майна України затверджено типові форми засновницьких договорів:

- Про створення товариства з обмеженою відповідальністю, затверджений ФДМ України 12.02.1993р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1993, №3, ст. 31).

- Про створення закритого акціонерного товариства, затверджений ФДМ України 12.02.1993р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1993, №3, ст. 43).

- Зразковий договір оренди, затверджений ФДМ України 12.10.1992р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1992, №3, №4. ст.12-15).

Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів,порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми підприємства, передбачені законодавством.

При розробці проектів засновницьких документів підприємств необхідно керуватись також типовими нормативними актами. Діють, зокрема, статути:

- Типовий Статут державного підприємства, затверджений Мінекономіки, Мінфіном, Мінпраці та ФДМ України 10.05.1993р.(Підприємництво і ринок України, 1993-№7, ст.134-136).

- Типовий Статут відкритого акціонерного товариства, затверджений Мінекономіки, ФДМ України, Мінюстом 31.08.1993р (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1993,№11, ст. 28-39).

- Статут закритого акціонерного товариства, затверджений ФДМ України 12.02.1993р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1993, №3, ст. 46-54).

- Статут товариства з обмеженою відповідальністю, затверджений ФДМ України 12.02.1993р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1993, №3, ст. 46-54).

- Статут орендного підприємства, затверджений ФДМ України 16.10.1992р. (Державний інформаційний бюллетень про приватизацію, 1992, №3, №4 ст. 22-30).

Статут може містити й інші відомості, що не суперечат законодавству. Ці відомості, повязані з особливостями діяльності підприємства: про трудові відносини, засновані на членстві; про раду підприємства, інші органи, які реалізують повноваження трудового колективу.

Положеннямвизначається господарська компетенція органів державної влади, органів місцевого самоврядування чи інших суб'єктів у випадках, визначених законом.

Статут (положення) затверджується власником майна (засновником) підприємства чи його представниками, органами або іншими суб'єктами відповідно до закону.

Припинення діяльності підприємств

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється (ст.59 ГК) шляхом його реорганізації(злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи

уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - за рішенням суду.

У разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до цього останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання.

У разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується:

за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті;

у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про

припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню реєструючим органом у спеціальному додатку

до газети "Урядовий кур'єр" та/або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів з

дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом.

Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня

оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у

письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів,

з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу,

який призначив ліквідаційну комісію.

Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому

законодавством порядку.

1. Поняття та ознаки об¢єднання підприємства.

Обєднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань – ст.118 ГК.

Обєднання підприємств утворюється підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які мають право утворювати обєднання підприємств. В обєднання підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав, а підприємства України можуть входити в обєднання підприємств, утворені на території інших держав.

Обєднання підприємств має свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють його від підприємства:

1). підприємства об’єднуються на основі певних матеріальних інтересів;

Матеріальні інтереси визначаються засновниками в Установчому договорі або Статуті як мета, завдання та функції об’єднання.

2). об’єднання має майно юридично відособлене від майна членів об’єднання;

Майно об’єднання:

- основні фонди і оборотні кошти, передані членами об’єднання на його баланс згідно з договором чи Статутом.

- набуте об’єднанням в результаті господарської діяльності;

- майно підприємств, створених об’єднанням.

Майно об’єднання є колективною власністю, право на частки належить членам об’єднання. Об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, а останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного, але договором чи Статутом можуть бути винятки з цього правила.

3). централізація в руках об’єднання функцій і повноважень його членів, це організаційно-правова ознака.

Склад функцій, які централізує об’єднання, визначають його засновники у договорі або Статуті, це можуть бути виробничо-господарські, науково-технічні, комерційні та інші функції.

4). організаційна структура об’єднання, членами об’єднання можуть бути лише підприємства - юридичні особи, кожне з них при входженні до об’єднання зберігає права юридичної особи і діє на підставі ГК та ЦК України. Цим об’єднання відрізняється від підприємства, яке не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Читайте також:

1. L2.T4/1.Переміщення твердих речовин по території хімічного підприємства.
2. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
3. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації
4. Амортизація основних фондів підприємства. Методи нарахування амортизації.
5. Аналіз грошових активів підприємства.
6. Аналіз інвестиційної діяльності підприємства.
7. Аналіз кредиторської заборгованості підприємства.
8. Аналіз ліквідності і платоспроможності підприємства.
9. Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.
10. Аналіз майна підприємства.
11. Аналіз майна підприємства.
12. Аналіз пасивів підприємства.

Переглядів: 1419