• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види об’єднань підприємств, їх організаційно-правові форми.

Поняття об’єднання підприємств (ст. 118 ГК) - об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Об’єднання підприємств утворюються на невизначений строк або як тимчасові об’єднання.

Об’єднання підприємств є юридичною особою.Вид об’єднань підприємств – це класифікація залежно від порядку заснування об’єднання.

Об’єднання підприємств можуть утворюватися (ст.119 ГК):

- як господарські об’єднання (об’єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об’єднали свою господарську діяльність – договірні, діють на основі установчого договору);

- як державні чи комунальні господарські об’єднання - утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об’єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування – статутні, діють на основі статуту, який затверджується органом, що прийняв рішення про утворення об’єднання.

організаційно-правові форми об’єднання підприємств:

- асоціація;

- корпорація;

- концерн;

- консорціум;

- конгломерат;

- холдінг;

- комерційна концесія;

- промислово-фінансова група.

Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями – п.2. ст.120 ГК.

Асоціація створюється за галузевою, територіальною або іншою ознакою з метою забезпечення спільних інтересів учасників на регіональному, національному або міжнародному ринку.

Асоціація:

- централізує лише одну із кількох виробничо-господарських та управлінських функцій;

- представляє інтереси своїх членів у відносинах з державними та недержавними організаціями;

- розробляє економічні та юридичні прогнози, узагальнює та розповсюджує передовий досвід підприємств.

Головним в діяльності асоціації є функції виробничого характеру (функції координації виробничої діяльності між членами асоціації; поглиблення між ними науково-технічного співробітництва; здійснення спільних підприємницьких проектів).

Корпорація - договірне об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації– п.3. ст.120 ГК.

Корпорація має більш жорстку організаційну структуру порівняно із асоціацією.

Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо, коли проект перевищує фінансові можливості одного банку) - п.4. ст.120 ГК .

Створюються консорціуми на строк виконання проектів, замовлень. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність, або реорганізується в постійне господарське об’єднання.

Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники ( у вигляді паїв), централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми (виділяє держава), а також кошти, що надходять з інших джерел (інші ресурси, в т.ч. позиково-фінансові засоби), в порядку, визначеному його статутом.

Розподіл обов’язків між учасниками консорціуму здійснюється по принципу найбільшої компетенції, надбання найбільшого підприємницького досвіду у вирішенні проблем певних сегментів програми чи проекту.

Діяльність консорціуму охоплює стикові проблеми кількох галузей чи відомств.

Учасники консорціуму можуть бути членами кількох консорціумів одночасно.

Концерн - статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну п.5. ст.120 ГК.

Утворення концернів викликане необхідністю переміщення капіталу з менш перспективних галузей промисловості в більш перспективні, а також для реалізації значних фінансових проектів.

Об’єднання капіталу і зосередження адміністративних функцій дає змогу концерну ефективно реалізовувати значні фінансові проекти і оперативно реагувати на зміну ринкової кон’юнктури.

Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання (комбінат, трест тощо).

Конгломерат – статутне об’єднання підприємств, які здійснюють спільну діяльність на основі добровільної централізації функцій виробництва, науково-технічної, інвестиційної, фінансової діяльності, а також для організації комерційного обслуговування.

Конгломерат схожий з вертикальним концерном і утворюється із підприємств технологічно взаємозв’язаних процесом виробництва.

Основна відмінність конгломерату від концерну:

- учасники конгломерату користуються широкою економічною автономією;

- учасникам дозволений більший маневр щодо своїх капіталів;

- учасники можуть інвестувати багатообіцяючий проект без отримання згоди на це інших учасників конгломерату.

Холдинг– добровільне об’єднання підприємств з метою управління іншими компаніями за допомогою володіння контрольними пакетами їх акцій.

Розрізняють два види холдингу:

а). чистий (виконує зазнечену вище функцію);

б).змішаний (виконує зазнечену вище функцію та здійснює підприємницьку діяльність в промисловості, кредитно-банківській, торговельній, транспортній та інших сферах).

Комерційна концесія (франчайзинг) –правоволоділець надає юридичній особі, суб’єкту підприємницької діяльності (користувачу) право на виробництво продукції, торгівлю товарами або надання послуг під торговельною маркою даної компанії на обмеженій території, на термін і умовах, які визначені Договором комерційної концесії.

Предметом договору є право на використання обєктів права інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації – ст.1116 ЦК.

Підприємство користувача виникає за ніч, воно є копією усіх підприємств даної компанії, а використання торговельної марки значно знижує ризики.

Постійна підтримка і контроль з бокуправоволодільця дає можливість користувачу навчитися ефективним методам управління бізнесом, підвищити свій професіоналізм і компетентність.

Користувач отримує безперебійне постачання продукції, сировини, матеріалів, які повністю забезпечують потреби підприємства. У деяких випадках асортимент чітко регламентований умовами договору, користувач не має права його порушувати, продаючи інші товари або послуги.

Підприємницька ініціатива користувача обмежена, правоволоділець втручається у всі сфери діяльності користавача (підприємства).

Правоволоділець приймає важливі рішення, не враховуючи думки користувача.

Правоволоділець:

- передає інструкції по бізнесу;

- організовує навчання та консультації;

- постачає обладнання, товари та ін.;

- допомагає у фінансуванні, прогнозуванні, тощо;

- здійснює контроль;

- інформаційне забезпечення;

- реклама.

Права користувача:

- організовує бізнес під маркою правоволодільця;

- самостійно приймає рішення, за виключенням змін у концепції бізнесу;

- прогнозує діяльність підприємства;

- здійснює підбір персоналу;

- організовує бухгалтерський облік та ін.

Обов’язки користувача:

- нерозголошення комерційної таємниці;

- внесення плати за договором (одноразової і поточної);

- подання звітів про діяльність підприємства;

- чітке виконання норм, правил та обмежень згідно концепції бізнесу;

- проводити відрахування у загальний рекламний бюджет, тощо.

Підприємства, які працюють за договором комерційної концесії, не дивлячись на юридичну самостійність, є по суті своїй частиною єдиної системи. Підприємства уникають цілий ряд перешкод, пов’язаних з функціонуванням незалежного малого бізнесу, а з іншого боку, підприємства породжують проблеми, які притаманні будь-якій корпоративній структурі.

Читайте також:

1. Або продукція підприємств, що знаходяться за кордоном.
2. Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, їх об’єднань, селищ, міст (у тому числі районів у містах)(ч.3 ст.5 БК України).
3. Важливо також правильно обрати: цінні папери яких підприємств, якого виду і в якій кількості слід купувати для поповнення своїх активів. Зупинимося на цьому більш детально.
4. Взаємодія культур і національна самобутність народів. Тенденції культурної універсалізації та її форми.
5. Види станів фінансової безпеки підприємств, які визначаються з фінансової стійкості підприємств.
6. Види та організаційно-правові форми підприємництва
7. Види та організаційно-правові форми підприємств
8. Види та організаційно-правові форми підприємств.
9. Віковий підхід і взаємодія різних рівнів соціального досвіду в діяльності різновікових дитячих об’єднань. Функції різновікової групи.
10. Власність як економічна категорія. Структура власності, її типи, види і форми.
11. Генезис форм господарювання. Натуральне виробництво: сутність і риси. Товарне виробництво: сутність, умови виникнення, розвиток та форми. Суперечності товарного виробництва.

Переглядів: 10522