• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види та організаційно-правові форми підприємництва

Сутність підприємницької діяльності

Підприємництво – це безпосередня, самостійна, систематична, на власн6ий ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому законодавством.

Підприємництво здійснюється на основі (ст.44 Господарського кодексу України):

* вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

* самостійного формування програми діяльності; вибору постачальників і споживачів продукції; залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, встановлення цін на продукцію та послуги;

* вільного найму підприємцем працівників;

* комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

* вільного розпорядження прибутком, що залишається після сплати податків;

Метою підприємницької діяльності завжди є отримання прибутку.

Підприємницьку діяльність можуть здійснювати фізичні та юридичні особи.

Громадянинвизнається суб’єктом підприємництва в разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи.

Юридичною особою визнається організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді (ст. 23 Цивільного кодексу України).

Підприємство – самостійний господарюючий статутний об’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання прибутку.

Основним законодавчим актом, що визначає правовий статус підприємств, в тому числі приватних, є Закон України «Про підприємства в Україні» від 27 березня 1991р. №887-ХІІ зі змінами і доповненнями. Саме цей закон містить положення щодо їх створення, реєстрацію, реорганізацію та ліквідацію.

Підприємства мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи з правом відкриття поточних рахунків.

Філією вважається структурно відокремлена частина юридичної особи, що знаходиться поза межами розташування керівного органу юридичної особи та виконує ту ж діяльність, що і юридична особа. Філія має своє керівництво, що підпорядковане керівництву юридичної особи.

Представництвоє структурно відокремленою частиною юридичної особи, що діє за межами розташування юридичної особи від її імені. Діяльність представництва обмежується винятково представницькими функціями – укладання угод, здавання-приймання продукції, тощо.

Залежно від форм власності,що діють в Україні розрізняють такі види підприємств (ст.63 ГКУ):

* приватні (діють на основі приватної власності громадян);

* колективні (діють на основі колективної власності);

* комунальні (діють на основі комунальної власності територіальної громади);

* державні (діють на основі державної власності).

* підприємства, засновані на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

* інші підприємства.

Залежно від способуутворення розрізняють такі види підприємств (ст.63 ГКУ):

*унітарне (створюється одним засновником);

*корпоративне (створюється кількома засновниками).

Приватні підприємства – це організаційно-правова форма підприємства, що заснована на власності фізичної особи, тобто окремого громадянина, але має права юридичної особи. В цьому випадку власник підприємства одночасно є засновником підприємства та підприємцем. Приватне підприємство є статутним суб’єктом – діє на підставі статуту. Створивши таке підприємство, засновник здійснює господарську діяльність безпосередньо, але може також наймати працівників. Законодавство не визначає розміру мінімального статутного фонду приватного підприємства. Розмір статутного фонду приватного підприємства визначає його власник.

Створивши юридичну особу підприємець несе відповідальність за зобов’язаннями юридичної особи лише у розмірі майна юридичної особи. Приватне підприємство має бути засноване лише однією фізичною особою, інакше воно буде вважатися господарським товариством.

Підприємствами колективної власності є господарські товариства, виробничі кооперативи, підприємства споживчої кооперації.

Господарське товариство – це підприємство (організація) створене на засадах угоди між юридичними та/або фізичними особами, шляхом об’єднання їх майна та здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Господарські товариства завжди є об’єднаннями кількох осіб та юридичними особами. Види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, права і обов’язки їх учасників і засновників в Україні визначає Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991р. № 1576-12 зі змінами і доповненнями .

В Україні існують такі види господарських товариств (організаційно-правові форми підприємництва):

* акціонерні товариства;

* товариства з обмеженою відповідальністю (ТзОВ);

* товариства з додатковою відповідальністю (ТзДВ);

* повні товариства ;

* командитні товариства.

Акціонерне товариство, товариство з обмеженою та товариство з додатковою відповідальністю створюються і діють на підставі установчого договору і статуту, повне і командитне товариство – на підставі установчого договору.

Товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації. Державна реєстрація товариства проводиться у відповідності з Законом України «Про підприємництво» від 07.02.91р. № 698-ХІІ зі змінами і доповненнями та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності» від 25.04.1998р. №740. Товариства, що займаються банківською діяльністю реєструються Національним банком України (НБУ) в порядку, визначеному законодавством про банки і банківську діяльність.

Будь-які зміни, що вносяться до установчих документів товариства підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що і встановлені для державної реєстрації товариства.

Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений в гривнях становить частку учасника а засновника у статутному фонді. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах товариств. Бюджетні кошти, кошти одержані в кредит та під заставу забороняється вносити як вклад до статутного фонду товариства.

Припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) або ліквідації. Товариство ліквідується:

1) після закінчення строку на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його створенні;

2) за рішенням вищого органу товариства;

3) на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням органів, що контролюють діяльність товариства, у разі систематичного або грубого порушення ним законодавства, або у випадку банкрутства.

Ліквідація товариства проводиться призначеною ним ліквідаційною комісією, а у випадку банкрутства та припинення діяльності товариства за рішенням суду – ліквідаційною комісією призначеною цими органами.

Акціонерне товариство – господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

Акція – цінний папір без визначеного часу обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає власнику акції право на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду та на участь у розподілі майна у випадку ліквідації товариства. Акції можуть бути іменними та на пред’явника, привілейованими та простими.

Привілейовані акції дають власникові переважне право на одержання дивідендів та на пріоритетну участь у розподілі майна товариства в разі його ліквідації, але власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством. Привілейовані акції можуть випускатися із фіксованими (у % до їх номінальної вартості) щорічно виплачуваними дивідендами. Виплата дивідендів здійснюється у розмірі, зазначеному в акції незалежно від величин отриманого товариством прибутку. Якщо прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється з резервного фонду.

Акція повинна містити такі реквізити:

* найменування акціонерного товариства та його адресу,

* назву цінного паперу – «Акція»,

* її порядковий номер,

* дату випуску,

* вид акції,

* її номінальну вартість,

* ім’я власника (для іменної),

* розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акції;

* кількість випущених акцій,

* термін виплати дивідендів,

* підпис голови правління акціонерного товариства,

* печатку акціонерного товариства.

Акціонери відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. Загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд товариства; статутний фонд акціонерного товариства не може бути меншим суми, еквівалентної 1250мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення акціонерного товариства.

Бувають відкриті і закриті акціонерні товариства.

Відкрите акціонерне товариство (ВАТ) – це акціонерне товариство; акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої підписки та купівлі продажу на біржах; закриті акціонерні товариства (ЗАТ) – всі акції розподіляються між засновниками і не можуть відкрито купуватися і продаватися. ЗАТ має право випускати лише іменні акції.

Засновники акціонерного товариства укладають між собою договір, що визначає порядок здійснення ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства. Для створення акціонерного товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити акціонерне товариство, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і державну реєстрацію акціонерного товариства.

Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6 місяців. Особи, які бажають придбати акції повинні внести на рахунок засновників не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної кількості акцій. Якщо до кінця підписки не вдалося покрити підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. Особам, які підписалися на акції повертаються внесені ними суми чи майно на протязі 30 днів.

Зареєстрована державними органами акціонерне товариство здійснює емісію (випуск) цінних паперів відповідно до вимог Державної комісії по цінних паперах та фондовому ринку, яка проводить реєстрацію випущених акцій. Не пізніше ніж через 6 місяців після реєстрації випуску акцій акціонерне товариство зобов’язано видати акціонерам акції (сертифікати акцій).

Акції купуються учасниками при створенні акціонерного товариства на підставі договору з його засновниками. Засновники акціонерного товариства повинні бути держателями акцій на суму не менше ніж 25% статутного фонду товариства. До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадку, коли всі акції розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк зазначений у повідомленні, але не пізніше ніж через 2 місяці з моменту завершення підписки на акції і вважаються правомочними, якщо на них присутні особи, що підписалися більш як на 60% акцій. Голосування на зборах проводиться за принципом: одна акція – один голос. Рішення про створення акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, про обрання ради акціонерного товариства (спостережної ради), виконавчих і контролюючих органів та про надання пільг засновникам за рахунок акціонерного товариства повинні бути більшістю у 3/4 голосів присутніх, інші питання приймають простою більшістю голосів. Установчі збори встановлюють термін повної оплати акціонерами вартості акцій, такий термін не може перевищувати 1 рік від моменту реєстрації товариства.

Вищим органом акціонерного товариства є загальні збори акціонерів. Загальні збори акціонерів скликаються не рідше 1 разу на рік, якщо інше не передбачено статутом товариства і визнаються правомочними, якщо в них беруть участь акціонери, що мають відповідно до статут товариства більш як 60% голосів.

Рішення загальних зборів акціонерів приймається більшістю у 3/4 голосів акціонерів; які беруть участь у зборах з таких питань:

1) зміна статуту товариства;

2) прийняття рішення про припинення діяльності товариства;

3) створення та припинення діяльності дочірніх підприємств, філій та представництв товариства.

З решти питань рішення приймаються простою більшістю голосів акціонерів, які беруть участь у зборах.

Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління, голова і члени якого є акціонерами товариства, обираються загальними зборами акціонерів. Голова правління товариства вправі без довіреності здійснювати дії від імені товариства. Правління підзвітне загальним зборам акціонерів і спостережній раді. Загальні збори обирають і можуть відкликами членів виконавчого органу, спостережної ради і ревізійної комісії.

Спостережна рада товариства створюється з числа акціонерів в цілях контролю за діяльністю правління.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства здійснюється ревізійною комісією; що також створюється з числа акціонерів. Без висновків ревізійної комісії загальні збори акціонерів не вправі затверджувати річний баланс товариства.

Акціонерні товариства є найбільш складною організаційно-правовою формою підприємництва. До недоліків цієї форми відносять складну структуру управлінських та контролюючих структур. Загальні збори акціонерів, що деколи мають велику кількість (декілька тисяч) учасників не в змозі вирішувати питання оперативно; інтереси менеджерів товариства (правління) та його власників (акціонерів) часто відрізняються, що призводить до різноманітних махінацій, інтриг всередині самого товариства та нейтралізує позитивний його розвиток.

Товариство з обмеженою відповідальністю – вид господарського товариства, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства лише в межах їх вкладів. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю повинен бути не менше суми еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

До моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов’язаний внести не менше 30% вказаного в установчих документах вкладу; та повністю внести свій вклад не пізніше 1 року від моменту реєстрації товариства. Учаснику товариства з обмеженою відповідальністю, який повністю вніс свій вклад видається свідоцтво товариства.

При виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства; пропорційна його частці у статутному фонді.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників; які скликаються не рідше 2 разів на рік. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. Збори учасників товариства обирають голову товариства. Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 60% голосів. Одностайність у вищому органі (100% голосів) необхідна при вирішенні таких питань:

1) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів;

2) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

3) виключення учасник з товариства.

Виконавчим органом ТзОВ є дирекція (колегіальний виконавчий орган) або директор (одноособовий виконавчий орган). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства; підзвітна зборам учасників і організовує виконання їх рішень.

Контроль за діяльністю дирекції (директора) здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників з їх числа в кількості не менше 3 осіб; що означає; що мінімальна кількість учасників ТзОВ є 3 особи. Без висновку ревізійної комісії збори учасників не мають права затверджувати річний баланс товариства.

ТзОВ в Україні здебільшого є малими підприємствами. На сьогодні цей вид господарських товариств є найпоширенішим; що пояснюється незначним мінімальним статутним фондом та обмеженням відповідальності за зобов’язаннями товариства – виключно вкладами учасників; тобто лише майном юридичної особи.

Товариство з додатковою відповідальністю – це товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. За своєю сутністю товариство з додатковою відповідальністю повністю ідентичне ТзОВ; але його учасники відповідають за борги товариства своїми внесками до статутного фонду; а при недостатності цих сум – своїм особистим майном; але лише в певному, вказаному в установчих документах обсязі.

Повне товариство – товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Ведення справ повного товариства здійснюється за загальною згодою всіх учасників. Ведення справ товариства може здійснюватися всіма учасниками, або одним чи кількома з них, які виступають від імені товариства В останньому випадку обсяг повноважень учасників визначається дорученням, яке повинно бути підписаним рештою учасників товариства.

Передача учасником повного товариства своєї частки іншим учасникам цього товариства або третім особам може бути здійснена лише за згодою всіх учасників.

З передачею частки (чи її частини) третій особі здійснюється одночасно перехід усієї сукупності прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

При реорганізації юридичної особи, учасника повного товариства, або смерті громадянина, учасника повного товариства, правонаступник (спадкоємець) має переважне право вступу до товариства і несе відповідальність за борги учасника; що виникли під час діяльності товариства перед товариством, борги товариства перед третіми особами. У разі відмови правонаступника від вступу до повного товариства йому виплачують вартість частки, що належить реорганізованій юридичній особі.

Якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що майна не вистачає для сплати боргів; за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасника всім своїм майном. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Командитне товариство – це товариство, в якому разом з одним або більше учасниками; які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майні товариства (вкладників).

Вкладник може вступити до командитного товариства шляхом внесення грошових або матеріальних вкладів. Сукупний розмір часток вкладників не повинен перевищувати 50% майна товариства, зазначеного в установчому договорі.

Управління справами командитного товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю. Вкладники не вправі перешкоджати діям учасників з повною відповідальністю по управлінню справами командитного товариства.

Наявні у командитного товариства грошові кошти, включаючи виручку від продажу його майна при ліквідації, після розрахунків по оплаті праці найманих працівників товариства і виконання обов’язків перед банками, бюджетом, іншими кредиторами у першу чергу розподіляються між вкладниками для повернення їм їх вкладів, а потім між учасниками з повною відповідальністю.

Іншими видами підприємств колективної форми власності; але не організаційно-правовими формами господарювання є: виробничі кооперативи, споживча кооперація, підприємства об’єднання громадян, релігійних організацій.

Виробничим кооперативом визнається добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілу доходу між членами кооперативу відповідно до їх участі у його діяльності. Діє на основі статуту, має статус юридичної особи. Найменування виробничого кооперативу повинно містити слова «виробничий кооператив» або «кооперативне підприємство».

Споживча кооперація – система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств і їх спілок), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Діє на основі статуту, має статус юридичної особи. Основною метою діяльності є здійснення статутних цілей товариств, спілок і об’єднань, що входять до складу споживчої кооперації, а не отримання прибутку, тому не може вважатися суб’єктом підприємництва.

Релігійні організації мають право засновувати видавничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-будівельні і сільськогосподарські та інші підприємства, необхідні для забезпечення діяльності цих організацій. Підприємство об’єднання громадян, релігійної організації засноване на власності громадян або релігійної організації для здійснення господарської діяльності з метою виконання їх статутних завдань. Діє на основі статуту, має статус юридичної особи. Основною метою діяльності є здійснення статутних цілей організації, а не отримання прибутку, тому не може вважатися суб’єктом підприємництва.

Читайте також:

1. А/. Форми здійснення народовладдя та види виборчих систем.
2. Автоматизовані форми та системи обліку.
3. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
4. Акредитив та його форми
5. Активні форми участі територіальної громади у вирішенні питань ММС
6. Банківський контроль та нагляд: форми та мета здійснення. Пруденційний нагляд: поняття, органи та мета проведення.
7. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
8. Безособові дієслівні форми на –но, -то
9. Безробіття: суть, причини, форми та соціально-економічні наслідки
10. Білінійні і квадратичні форми в евклідовому просторі
11. Бланки, форми і штампи
12. Бюджетне фінансування видатків, його принципи, форми і методи

Переглядів: 2460