• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Характеристика витрат виробництва.

Задача 4.

Задача 3.

Задача 2.

Задача 1.

Тести.

Варіант2.

Визначення заробітної плати за різними формами та системами.

Практичне заняття №5.

Задача 4.

Задача 3.

Задача 2.

Задача 1.

Тести.

Варіант1.

Визначення заробітної плати за різними формами та системами.

Практичне заняття №5.

1. Основними принципами організації оплати праці є:

2. Тарифна система є сукупністю таких взаємопов’язаних елементів:

3. Тарифні сітки являють собою сукупність…

4. Тарифна ставка визначає розмір…

5. Почасова форма оплати праці включає такі три системи…

6. Відрядна форма оплати праці передбачає оплату праці за…

7. Непряму відрядну систему доцільно застосовувати для оплати праці … робітників.

8. Найбільш доцільною серед відомих систем оплати праці є…

9. При відрядно-прогресивній системі оплати праці заробітна плата робітника визначається таким чином:…

10. Пряма відрядна розцінка визначає розмір оплати праці за…

Підсобний робітник обслуговує 3-х основних робітників. Його годинна тарифна ставка 15,7 грн. режим роботи – 8год. на день. Змінна норма виробітку кожного з робітників складає 24 вироби. Фактично ними були виконані норми:

1-м робітником – на 104,2%;

2-м робітником – на 92,7%;

3-м робітником – на 108,3%.

Визначити фактичний денний заробіток підсобного робітника.

Посадовий оклад інженера складає 1210 грн. за місяць. У місяці 22 робочі дні. З них фактично було відпрацьовано інженером 18 днів. Визначити заробіток за місяць за умови, що з фонду матеріального заохочення нараховується премія в розмірі 20% від фактичного заробітку.

Бригадою робітників було виконано акордне завдання за 22 дні замість встановлених 24 днів. Відрядний заробіток бригади був встановлений у розмірі 22000грн. при цьому було зекономлено матеріалів на суму 2500грн. За виконання завдання передбачена премія в розмірі 12%, за кожний процент перевиконання – по 0,6% відрядного заробітку. За економію матеріалів нараховується 30% фактичної економії. Визначити загальний заробіток бригади.

Визначити заробітну плату токаря при відрядно-преміальній системі оплати праці, якщо робітник за місяць виготовив 170 деталей за нормою часу 30хв. на одну деталь та 140 деталей за нормою часу 15хв. на одну деталь. Премія нараховується за ставкою 22%. Годинна тарифна ставка – 12,5 грн.

1. Основними принципами організації оплати праці є:

2. Тарифна система є сукупністю таких взаємопов’язаних елементів:

3. Тарифні сітки являють собою сукупність…

4. Тарифна ставка визначає розмір…

5. Почасова форма оплати праці включає такі три системи…

6. Відрядна форма оплати праці передбачає оплату праці за…

7. Непряму відрядну систему доцільно застосовувати для оплати праці … робітників.

8. Найбільш доцільною серед відомих систем оплати праці є…

9. При відрядно-прогресивній системі оплати праці заробітна плата робітника визначається таким чином:…

10. Пряма відрядна розцінка визначає розмір оплати праці за…

Визначити відрядний заробіток робітника за відрядно-преміальною системою за наведеними даними:

- норма часу на виготовлення одного виробу 0.9 нормо-годин;

- годинна тарифна ставка 15.2 грн.;

- план виробництва продукції 200 шт.;

- фактично виготовлено 215 шт.

За виконання норм виробітку встановлюється премія в розмірі 15% відрядного заробітку, а за кожен відсоток перевиконання – 1% премії.

Слюсар-ремонтник обслуговує чотирьох основних робітників. Його змінна тарифна ставка складає 88 грн. Змінна норма виробітку кожного основного робітника складає 12 виробів. Усього за місяць основними робітниками виготовлено 1200 виробів. Визначити відрядний заробіток слюсаря-ремонтника.

Робітник-почасовик VI розряду відпрацював за місяць 23 дні. Годинна тарифна ставка робітника І розряду – 9,5 грн. Тарифний коефіцієнт VI розряду 1,76. Згідно з діючим на підприємстві “Положенням про преміювання” за виконання місячного завдання нараховується премія в розмірі 8%, а за кожен процент перевиконання завдання – 1,5% заробітку по тарифу. Завдання виконано на 106%. Визначити заробіток робітника при почасово-преміальній системі оплати праці.

Годинна тарифна ставка робітника складає 18,2грн. норма часу на виготовлення однієї деталі – 0,8 нормо-годин. Планове завдання встановлено в розмірі 200 деталей. Фактично було виготовлено 230 деталей. Визначити заробіток робітника за відрядно-прогресивною системою.

Лекція 9. Витрати виробництва. Собівартість продукції.

9.1. Характеристика витрат виробництва.

9.2. Кошторис витрат. Групування витрат за економічними елементами.

9.3. Калькуляція собівартості.

У процесі формування та використання ресурсів для досягнення певної мети утворюються витрати. Вони мають різне спрямування, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні (операційні) витрати, пов'язані з безпосереднім виконанням підприємством своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).

Поточні витрати чинників виробництва бувають циклічними та безперервними. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту (витрати на матеріали, заробітну плату виробничників, інструмент та ін.), другі існують постійно і незалежно від виробництва (утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).

Витрати мають натуральну та грошову форми. Планування й облік витрат факторів виробництва в натуральній формі (кількість, маса, об'єм, довжина тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки вона виражає вартість продукції (послуг).

Загалом, витрати виробництва – це затрати живої та уречевленої праці на виготовлення продукції чи виконання робіт та їх реалізацію.

Розрізняють витрати:

- загальні – це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Їхня сума залежить від тривалості періоду й кількості виготовленої продукції;

- на одиницю продукції – обчислюються як середні за певний період, якщо продукція виготовляється постійно або серіями. В одиничному виробництві витрати на виріб формуються як індивідуальні.

Витрати класифікуються за певними ознаками:

1) За ступенем однорідності:

- Елементні витрати однорідні за складом, мають єдиний економічний зміст і є первинними. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати.

- Комплексні витратирізнорідні за складом, охоплюють кілька елементів витрат, їх групують за економічним призначенням у процесі калькулювання та організації внутрішнього економічного управління. Наприклад, витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі, загальногосподарські витрати, утрати від браку та ін.

2) За способом обчислення на окремі різновиди продукції:

- Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням певного різновиду продукції і можуть бути прямо обчислені на її одиницю.

- Непрямі витрати не можна безпосередньо обчислити для окремих різновидів продукції, бо вони пов'язані не з виготовленням конкретних виробів, а з процесом виробництва в цілому: зарплата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація будівель, споруд, машин тощо.

3) На підставі зв'язку з обсягом виробництва:

- Постійні витрати – їхня загальна сума не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Лише за істотних змін обсягу виробництва, наслідком яких є зміни виробничої та організаційної структури підприємства, стрибкоподібно міняється величина постійних витрат, після чого вона знову залишається постійною. До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва, управління.

- Змінні витрати – це витрати, загальна сума яких за певний час залежить від обсягу виготовленої продукції (витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну зарплату робітників).

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим ліпше працює підприємство (інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), тим нижчою є собівартість продукції. Тому собівартість є одним із важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з її ціною. Це виявляється в тім, що собівартість є базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва (ніхто не випускатиме продукції, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).

До собівартості продукції включають витрати на: дослідження ринку та виявлення потреби в продукції; підготовку й освоєння нової продукції; виробництво, включаючи витрати на сировину, матеріали, енергію, амортизацію основних фондів і нематеріальних активів, оплату праці персоналу; обслуговування виробничого процесу та управління ним; збут продукції (пакування, транспортування, реклама, комісійні витрати і т.п.); розвідку, використання й охорону природних ресурсів (витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного, водного басейнів); набір і підготовку кадрів; поточну раціоналізацію виробництва (удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції).

Непродуктивні витрати підприємства, пов'язані з виробничою діяльністю (втрати від браку, недостач і псування матеріалів, від простоїв тощо), у межах встановлених норм включаються до фактичної собівартості продукції, а втрати від порушення вимог (умов) договорів з іншими підприємствами та організаціями (штрафні санкції) відшкодовуються за рахунок прибутку.

Склад витрат, які включаються до собівартості продукції (послуг), може дещо змінюватися з різних практичних міркувань. Але загальною тенденцією таких змін має бути якомога повніше відображення в собівартості дійсних витрат на виробництво продукції.

В залежності від складу затрат розрізняють собівартість:

1. Технологічну – це сума затрат на здійснення технологічного процесу виготовлення продукції, за виключенням затрат на покупні деталі та вузли;

2. Цехову – включає затрати цеху, пов’язані з виготовленням продукції, тобто, технологічну собівартість, вартість нарпівфабрикатів та послуг інших підрозділів, а також на покупні комплектуючі вироби;

3. Виробничу – охоплює витрати виробництва в цілому;

4. Повну – характеризує затрати не лише на виробництво, але й на реалізацію продукції, а саме на доставку продукції до пункту відправки, на завантаження, на рекламу тощо.

Витрати плануються і враховуються за двома напрямками:

1) економічними елементами, тобто економічно однорідними видами витрат (наприклад, матеріали, зарплата, амортизація та ін.) - кошторис витрат;

2) калькуляційними статтями, тобто залежно від місця (сфер виробничої діяльності) виникнення витрат, - калькуляція.

Кошторис витрат. Групування витрат за економічними елементами

Кошторисом витратназивається повне зведення витрат на виробництво і реалізацію продукції, згруповане за економічно однорідними елементами. Кошторис витрат використовується для контролю загальних витрат підприємства або цеху за економічно однорідними елементами. Це необхідно при здійсненні платежів постачальникам відповідних видів ресурсів або при аналізі поелементних складових виробничих витрат, зокрема матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції, що випускається.

Групування за первинними економічними елементами здійснюється таким чином:

1. Матеріальні витрати, куди відносять:

• сировину та матеріали, що були придбані в сторонніх підприємств та організацій і входять до складу продукції, що виробляється, створюючи її основу, або є необхідними компонентами для виготовлення продукції (робіт, послуг);

• покупні матеріали, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також запасні частини для ремонту обладнання; спрацювання інструментів, приладів, інвентарю, приборів лабораторного обладнання та інших засобів та предметів праці, які не відносять до основних виробничих фондів; знос спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту, мило та інші миючі засоби, знешкоджувальні засоби, молоко та лікувально-профілактичне харчування;

• покупні комплектуючі вироби та напівфабрикати, що підлягають монтажу чи додатковій обробці на даному підприємстві;

• роботи і послуги виробничого характеру, які виконуються сторонніми підприємствами або структурними підрозділами підприємства, що не стосуються до основного виду його діяльності. До робіт і послуг виробничого характеру належать: здійснення окремих операцій з виготовлення продукції, обробка сировини та матеріалів, що використовуються, проведення випробувань з метою визначення якості матеріалів, транспортні послуги сторонніх організацій з перевезення вантажу на території підприємства (переміщення сировини, матеріалів, інструментів, деталей, заготовок, інших видів вантажу з базового (центрального) складу в цехи (відділи) та доставка готової продукції на склади збереження):

• витрати, пов'язані з використанням природної сировини: відрахування на покриття витрат на геологорозвідку та пошуки корисних копалин, на рекультивацію земель, плата за лісові ресурси та за воду, що забирається з водогосподарських систем в межах затверджених лімітів, відшкодування у межах нормативу втрат сільськогосподарського виробництва при вилученні угідь для розширення добування мінеральної сировини, а також платежі за використання інших природних ресурсів;

• пальне (зі сторони);

• енергія (зі сторони);

• втрати внаслідок нестачі матеріальних цінностей у межах норм природного зменшення;

• тара;

• зворотні відходи і цілеспрямоване використання ресурсів (вираховуються).

Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін їх купівлі (без урахування ПДВ), включаючи націнки та комісійні витрати постачальних і зовнішньоторговельних організацій, брокерські послуги, витрати на зберігання.

2. Витрати на оплату праці:

• основна і додаткова заробітна плата;

• витрати на підготовку та перепідготовку кадрів;

• виплати вихідної допомоги звільненим працівникам.

3. Відрахування на соціальні заходи:

• відрахування на державне (обов'язкове) соціальне страхування, включаючи обов'язкове медичне, також страхування нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які призвели до втрати працездатності;

• відрахування на державне (обов'язкове) пенсійне страхування (Пенсійний фонд);

• відрахування у Фонд надання допомоги безробітним.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
5. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
6. Автокореляційна характеристика системи
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Альтернативна вартість і незворотні витрати
10. Амплітудно-частотна характеристика, смуга пропускання і загасання
11. Аналіз витрат за центрами відповідальності.
12. Аналіз витрат звичайної діяльності

Переглядів: 904