Біомеханіка суглобів

У організмі живої людини суглоби відіграють потрійну роль: 1) вони сприяють збереженню положення тіла; 2) приймають участь у переміщенні частин тіла по відношенню одна до іншої і 3) є органами локомоції (переміщення) тіла у просторі.

Так як в процесі еволюції умови для м’язової діяльності були різними, то і отримали зчленування різної форми і функції. За формою суглобової поверхні можуть розглядатись як відрізки геометричних тіл обертання: циліндра, який обертається навколо однієї осі; еліпса, який обертається навколо двох осей, і кулі – навкруг трьох і більше осей.

В суглобах рухи здійснюються навколо трьох головних осей.

Розрізняють наступні види рухів у суглобах:

1. Рух навколо фронтальної (горизонтальної) осі – згинання, flexio, зменшення кута між кістками, які зчленовуються і розгинання (extensio) – збільшення цього кута.

2. Рух навколо сагітальної (горизонтальної) осі – приведення (adductio), наближення до серединної площини, і відведення (abductio), віддалення від серединної площини

3. Рухи навколо вертикальної осі, обертання (rotatio), обертання всередину, (pronatio), обертання зовні (supinatio).

4. Коловий рух (circumductio), при якому здійснюється перехід з одної осі на іншу, причому один кінець кістки робить коло, а вся кістка – фігуру конусу.

Можливі і ковзаючі рухи суглобових поверхонь, а також віддалення їх одна від іншої, як це, наприклад, спостерігається при розтягуванні пальців.

Характер руху у суглобах обумовлюється формою суглобових поверхонь. Об’єм рухів у суглобах залежить від різниці в розмірах поверхонь, які зчленовуються. Якщо, наприклад, суглобова ямка являє за своєю протяжністю дугу в 140 градусів, а головка в 210 градусів, то дуга рухів буде дорівнювати 70 градусам. Чім більша різниця площ суглобових поверхонь, тим більша дуга (об’єм) рухів, і навпаки. Рухи в суглобах обмежуються іще різного роду гальмами, роль яких виконують деякі зв’язки, м’язи, кісткові виступи. Так як посилене фізичне (силове) навантаження, яка викликає робочу гіпертрофію кісток, зв’язок і м’язів, приводить до розростання цих утворень і обмеженню рухливості, то у різних спортсменів відмічається різна гнучкість у суглобах в залежності від виду спорту. Наприклад, плечовий суглоб має великий об’єм рухів у легкоатлетів і менший у важкоатлетів. Якщо гальмуючі пристосування в суглобах розвинені особливо сильно, то рухи в таких суглобах різко обмежені. Такі суглоби називають тугими.

На амплітуду рухів впливають і внутрішньосуглобові хрящі, які збільшують різноманітність рухів. Так, у скронево – нижньощелепному суглобі, який за формою суглобових поверхонь відноситься до двоосних суглобів, завдяки присутності внутрішньосуглобового диску можливі троякого виду рухи.

Закономірності розташування зв’язок. Скріплюючою частиною суглобу є зв’язки, ligamenta, які направляють у підтримують роботу суглобів, звідси їх поділяють на направляючі і підтримуючі. Число зв’язок у тілі людини велике, тому, щоб краще вивчити і запам’ятати, необхідно знати загальні закони їх розміщення.

1. Зв’язки направляють рух суглобових поверхонь навколо визначеної осі обертання даного суглобу і тому розподіляються в кожному суглобі в залежності від числа і положення його осей.

2. Зв’язки розміщуються : а) перпендикулярно даній осі обертання і б) переважно на її кінцях.

3. Вони лежать у даній площині руху суглобу.

Так, у міжфаланговому суглобі з одною фронтальною віссю обертання направляючі зв’язки розміщуються з її боків (ligamentum collateralia) і вертикально. В ліктьовому двоосному суглобі бокові зв’язки також ідуть вертикально, перпендикулярно фронтальній осі, по її кінцям, а кільцева зв’язка розміщується горизонтально, перпендикулярно вертикальній осі. Нарешті, в багатоосьовому кульшовому суглобі зв’язки розміщуються в різних напрямках.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Перервні з’єднання. Суглоби. Діартрози	\|	Класифікація суглобів і їх загальна характеристика

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.