Перервні з’єднання. Суглоби. Діартрози

Суглоб являє собою перервне, порожнинне, рухоме з’єднання, або зчленування, articulatio synovialis. В кожному суглобі розрізняють суглобові поверхні кісток, які зчленовуються; суглобову капсулу, яка оточує у формі муфти зчленовані кінці кісток, і суглобову порожнину, яка знаходиться всередині капсули між кістками.

1. Суглобові поверхні, facies articulares, покриті суглобовим хрящем, cartilago articularis, гіаліновим, інколи – волокнистим, товщиною 0,2 – 0,5 мм. Внаслідок постійного тертя суглобовий хрящ набуває гладкість, яка полегшує ковзання суглобових поверхонь, а внаслідок еластичності хряща він зм’якшує поштовхи і слугує буфером. Суглобові поверхні зазвичай відповідають одна іншій (конгруентні). Так, якщо суглобова поверхня однієї кістки випукла (так звана суглобова головка), то суглобова поверхня іншої кістки ввігнута (суглобова западина).

2. Суглобова капсула, capsula articularis, оточуючи герметично суглобову порожнину, приростає до кісток, які зчленовуються по краю їх суглобової поверхні або трішки відступивши від них. Вона складається із зовнішньої фіброзної мембрани, membrana fibrosa, і внутрішньої синовіальної, membrana synovialis. Синовіальна мембрана покрита на боці, зверненому до суглобової порожнини, шаром ендотеліальних клітин, внаслідок чого має гладкий і блискучий вигляд. Вона виділяє в порожнину суглобу прозору синовіальну рідину – синовію, synovia, наявність якої зменшує тертя суглобових поверхонь. Синовіальна мембрана закінчується по краю суглобових хрящів. Вона часто утворює невеликі відростки, які іменуються синовіальними ворсинками, villi synovialis. Крім того, вона утворює то більшого, то меншого розміру синовіальні складки, plicae sinoviales, які вдвигаються в порожнину суглобу. Інколи синовіальні складки містять значну кількість вростаючого в них ззовні жиру, тоді отримуються так звані жирові складки, прикладом яких можуть слугувати крилоподібні складки колінного суглобу.

Інколи в стоншених місцях капсули утворюються мішкоподібні випинання або завороти синовіальної мембрани – синовіальні сумки, які розміщуються навколо сухожилків або під м’язами, які лежать поблизу суглобу. Будучи наповненими синовією, ці синовіальні сумки зменшують тертя сухожилків і м’язів при рухах.

3. Суглобова порожнина, cavitas articularis, являє собою герметично закритий щілиноподібний простір, відмежований суглобовими поверхнями і синовіальною мембраною. В нормі воно не є вільною порожниною, а виповнене синовіальною рідиною, яка зволожує і змащує суглобові поверхні, зменшуючи тертя між ними. Крім того, синовія відіграє роль в обміні рідин і укріплення суглобу завдяки зчепленню поверхонь. Вона слугує також буфером, який помягшує здавлення і поштовхи суглобових поверхонь, так як рух в суглобах – це не тільки ковзання, але і розходження суглобових поверхонь. Між суглобовими поверхнями є від’ємний тиск (менше атмосферного). Тому їх розходженню перешкоджає атмосферний тиск. (Цим пояснюється чутливість суглобів до коливань атмосферного тиску при деяких захворюваннях, із – за чого такі хворі можуть передбачати погіршення погоди).

При ушкодженні суглобової капсули повітря попадає в порожнину суглобу, внаслідок чого суглобові поверхні розходяться. В звичайних умовах розходженню суглобових поверхонь, крім негативного тиску в порожнині, перешкоджають також зв’язки (внутрішньосуглобові і поза суглобові) і м’язи з закладеними в товщині їх сухожилків сезамоподібними кістками. Зв’язки і сухожилки м’язів складають допоміжний скріплюючий апарат суглобів.

У низці випадків зустрічаються додаткові пристосування, доповнюючі суглобові поверхні, – внутрішньосуглобові хрящі; вони складаються із волокнистої хрящової тканини і мають вигляд суцільних хрящових платівок – дисків, або несуцільних, вигнутих у формі півмісяця утворень і тому називаються менісками (meniscus, латинська – півмісяць) або у вигляді хрящових обідків – суглобових губ.

Всі ці внутрішньосуглобові хрящі по своїй окружності зростаються з суглобовою капсулою. Вони виникають в результаті нових функціональних вимог як реакція на ускладнення і збільшення статичного і динамічного навантаження. Вони розвиваються із хрящів первинних безперервних з’єднань і поєднують у собі міцність і еластичність, виявляючи спротив поштовхам і сприяючи руху у суглобах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Безперервні з’єднання – сінартрози	\|	Біомеханіка суглобів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.