Джерела (форми) права

Поняття й ознаки права

Право – це система загальнообов'язкових формально визначених правил поведінки, які встановлюються, гарантуються і оберігаються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Ознаками права є:

Нормативність	Право складається із норм, загальних правил.
Всезагальність	Єдиний для всіх суб'єктів права порядок регулювання відносин.
Системність	Норми права тісно пов'язані між собою, діють в єдності, складають галузі та інститути права.
Формальна визначеність	Правові норми, їх зміст закріплюється у вигляді закону або іншого нормативно-правового акту.
Забезпеченість права державою	Держава забезпечує виконання правових норм, при необхідності застосовуючи засоби примусу.

Право особливий вид соціальних норм

Термін "норма" з грецької мови означає "правило поведінки". Усі норми можна поділити на дві групи:

• технічні, що регулюють правила експлуатації техніки і технологію виробництва;

• соціальні, що регулюють суспільні відносини між людьми та їх організаціями.

Соціальні норми - це історично зумовлені правила поведінки загально-соціального характеру, що регулюють різні сфери суспільних відносин.

Усі соціальні норми, залежно від їх ролі і місця в системі соціального регулювання поділяються на:

♦ Правові або юридичні.

♦ Моральні.

♦ Естетичні.

♦ Релігійні.

♦ Корпоративні.

♦ Звичаї і традиції.

Важливе місце серед соціальних норм належить нормам моралі. Мораль - це правила поведінки людей, які виражають уявлення, що склалися в суспільстві про справедливість, добро, гідність, честь і совість.

Правові норми займають особливе місце в системі соціальних норм, тому щ вони регулюють найважливіші економічні, політичні, моральні та інші соціальні відносини.

Джерела (форми) права - це акти компетентних органів держави, які встановлюють і санкціонують норми права, зовнішні форми вираження правотворчої діяльності держави, за допомогою яких воля законодавця стає обов'язковою для виконання.

Основні джерела права:

Санкціоновані правові звичаї	Санкціоноване державою правило поведінки, що набуває загальнообов'язкового значення
Релігійно-правові норми	Релігійні канони та інші релігійні звичаї яким надається загальнообов'язковий характер
Правовий прецедент	Судове чи адміністративне рішення конкретної справи, що має обов'язкове значення під час розгляду інших аналогічних подій
Нормативно-правовий акт	Офіційний письмовий документ держави, який приймається компетентними державними органами і встановлює, змінює або відміняє норми права
Нормативно-правовий договір	Спільний документ кількох суб'єктів, який містить норми права, що встановлюються за їхньою взаємною домовленістю, і забезпечуються державою
Міжнародно-правові акти	Документи міжнародної співдружності, що із санкції держави поширюються на її території

Основне джерело право України - нормативно-правовий акт. Він має свою певну форму: закони, укази, постанови, інструкції та ін.

Нормативно-правовий акт є результатом правотворчості, яка складається з кількох етапів:

1) Підготовчий - здійснюється підготовка проекту нормативно-правового акту.

2) Прийняття нормативно-правового акту.

3) Введення нормативно-правового акту в дію.

Правові відносини. Поняття правосуб'єктності.

Правовідносини - це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, учасники яких (фізичні чи юридичні особи) виступають одночасно як носії юридичних прав і юридичних обов'язків, що забезпечується державою. Правові відносини виникають, змінюються або припиняються тільки на підставі правових норм.

Склад правовідносин:

Суб'єкти - особи, що беруть участь у правовідносинах (не менше двох). Суб'єктами правовідносин можуть бути фізичні особи (громадяни) та юридичні особи (державні органи, підприємства, установи, організації).
Об'єкт-матеріальні и нематеріальні блага з приводу яких особи виступають у правовідносини.
Зміст - суб'єктивні права і юридичні обов'язки їх учасників, які сформульовані в нормах права. Суб'єктивне право - це закріплені нормами права певні юридичні можливості особи.
Юридичний факт - підстава виникнення, зміни і припинення правовідносин.

Правосуб'єктність - це передбачена нормами права здатність бути учасниками правовідносин.

Правосуб'єктність включає:

♦ Правоздатність - передбачена нормами права здатність (можливість) індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.

♦ Дієздатність - передбачена нормами права здатність особи здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права і обов'язки. Повна дієздатність настає з 18 років. Неповна (відносна) дієздатність: 15-18 (за діючим законодавством). Мінімальна дієздатність: до 15 років (по чинному законодавству). Дієздатність особи може бути обмежена (за рішенням суду внаслідок зловживання спиртними напоями чи наркотичними засобами). Абсолютна недієздатність встановлена для осіб, визначних недієздатними рішенням суду внаслідок душевної хвороби чи слабоумства. Ніхто не може бути обмежений у дієздатності інакше як за рішенням суду й у відповідності з законом.

♦ Деліктоздатність - здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. До кримінальної відповідальності притягуються особи, яким на день скоєння злочину виповнилось 16 років, а за деякі види злочинів - 14 річні.

3. Систематизація українського законодавства

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття форми держави.	\|	Поняття законодавства, його система

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.