Поняття законодавства, його система

Законодавство - це сукупність усіх офіційних письмових документів, які видаються компетентними органами держави і які встановлюють, змінюють або скоюють загальнообов'язкові правила поведінки, що забезпечуються державним примусом. Іншими словами законодавство - сукупність усіх нормативно-правових актів.

Усі нормативно-правові акти поділяються на закони та підзаконні акти.

Система законодавства - це сукупність усіх упорядкованих певним чином нормативно-правових актів, що являють собою зовнішній вираз системи права.

Першим елементом законодавства є нормативний припис - положення, прямо сформульоване в тексті нормативно-правового акту, що містить обов'язкове рішення державної влади. Елементом припису є норма права. Нормативні приписи викладаються у вигляді окремої статті, пункту, параграфу. Стаття нормативно-правового акту і норма права збігаються, якщо всі структурні елементи норми права (гіпотеза, диспозиція, санкція) відображені у статті. Проте у ній не завжди викладаються всі елементи норми права. Залежно від цього розрізняють прямий, відсильний чи бланкетний способи викладання норм у статті. Прямий - всі елементи норми права містяться у статті нормативно-правового акту. Відсильний - робиться посилання на іншу статтю чи статті. Бланкетний - це стаття відсилає до іншого нормативно-правового акту.

Наступним елементом системи законодавства є нормативний інститут – це система взаємопов'язаних за своїм змістом та взаємодіючих нормативних приписів, які регулюють певний вид суспільних відносин.

Галузь законодавства - це сукупність нормативних актів і нормативних приписів, які регулюють певну сферу суспільних відносин. Розрізняють такі галузі законодавства, як конституційне, адміністративне, фінансове, цивільне тощо.

Мета і форми систематизації нормативно-правових актів

Система законодавства будь-якої країни складається з величезної кількості нормативно-правових актів, а тому час від часу виникає потреба в їх систематизації. .

Мета систематизації:

♦ полегшує користування нормативно-правовими актами; призводить до полегшення і зручності у проваджені конкретних юридичних справ;

♦ робить чинне законодавство держави доступним для всіх;

♦ дає змогу виявляти і усувати прогалини у справі;

♦ дає змогу встановити й усунути дефекти законодавства;

♦ дає змогу не допустити дублювання юридичних норм, усунути наявні суперечності між ними;

♦ полегшує науковий аналіз і вивчення законодавства у державі.

Розрізняють дві основні форми систематизації законодавства:

Кодифікація - це така систематизація нормативно-правових актів, згідно з якою змістовно переробляють діючи норми. Вона завжди має офіційний правотворчій характер. Під час кодифікації застарілі норми усуваються або змінюються новими. Результатом кодифікації є єдиний нормативно-правовий акт, що регулює певну групу суспільних відносин.

Розрізняються такі види кодифікації:

- за обсягом (галузева, міжгалузева, спеціальна);

- за формою вираження (основи законодавства, кодекси, статути, закони, положення).

Найбільш відомим кодифікаційним актом є кодекс.

Інкорпорація - спосіб систематизації нормативних актів в одному збірнику за певним критерієм (хронологією, алфавітом тощо). Вона може бути офіційною і неофіційною. Розрізняють таки, види інкорпорації:

- за обсягом (загальну, галузеву, міжгалузеву та спеціальну);

- за критерієм об'єднання: предметну (за предметом регулювання), хронологічну (за датою прийняття), суб'єктивну (відповідно до органу, який видав). С/

Як вид інкорпорації виступає консолідація - більш глибока обробка нормативного матеріалу, коли розрізненні акти, що стосуються одного й того ж об'єднуються в єдиний акт.

Поняття закону. Види законів України

Закон - нормативно-правовий акт прийнятий найвищим представницьким органом державної влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення народу (референдум), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства країни. Основним законом кожної держави є Конституція.

Види законів:

Конституційний	Надзвичайні	Звичайний
Нормативний акт вищої юридичної сили, що містить юридичні норми, які регулюють найважливіші питання організації політичної системи суспільства і правового становища особистості в ній	Приймаються у певних, передбачених Конституцією, випадках	Нормативний акт вищої юридичної сили, що містить юридичні норми, які регулюють певні сфери суспільних відносин

Норми звичайних законів не можуть суперечити нормам конституційних законів.

Юридична сила закону означає що:

- в ієрархії правових актів йому належить провідне місце; жоден орган не в змозі скасувати закон або зупинити його дію, крім Верховної Ради;

- всі акти повинні відповідати закону, видаватися на його основі, тобто бути підзаконними;

- зміна закону тягне за собою обов'язкову зміну підзаконних актів; він є визначальною умовою законності в країні.

Поняття та структура підзаконних нормативно-правових актів в Україні.

Підзаконний нормативно-правовий акт – це нормативний акт компетентних органів держави, що видається на підставі закону, відповідно до закону, і з метою його виконання.

Підзаконні нормативно-правові акти поділяються на:

Загальні	Розповсюджуються на всю територію і населення (Указ Президента, розпорядження Кабінету Міністрів України, постанова ВРУ, розпорядження Президента)
Відомчі	Розповсюджуються на певну сферу суспільних відносин (накази, інструкції та розпорядження міністерств і відомств, державних комітетів та інших органів.)
Місцеві	Мають владу на території певної адміністративної одинці (рішення місцевих рад: сільської, міської, районної, обласної; рішення районних, обласних Рад)
Локальні	Державних адміністрацій та державної адміністрації міста Києва та Севастополя регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій накази та розпорядження директора, Генерального директора, начальника, командира)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Джерела (форми) права	\|	Поняття системи права

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.