• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Органи спеціальної компетенції в механізмі забезпечення національної безпеки України.

Одразу ж зауважимо, що свого часу як у КНБ, так і у нинішньо­му Законі України «Про основи національної безпеки України» вживається термін «воєнна організація держави». Згідно з КНБ воєнна організація держави включала в себе Збройні сили України, Службу безпеки України, внутрішні війська, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Прикордонні війська Ук­раїни, військові підрозділи Міністерства України з питань надзви­чайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чор­нобильської катастрофи, інші військові формування, утворені відпо­відно до Конституції України, які мали забезпечити оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності її кордонів; протидію зовнішнім і внутрішнім загрозам воєнного характеру; боротися з організованою злочинністю; забезпечувати захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Водночас у нинішньому Законі України «Про основи національ­ної безпеки України», окрім воєнної організації держави, серед суб'єктів забезпечення національної безпеки окремо виділені пра­воохоронні органи. Тому, відповідно до ст. 1 даного закону воєнна організація — сукупність органів державної влади, військових формувань, утворених відповідно до законів України, діяльність яких перебуває під демократичним цивільним контролем з боку суспільства і безпосередньо спрямована на захист національних інте­ресів України від зовнішніх загроз, а правоохоронні органи — органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

Тобто, виходячи із суті Закону України «Про основи національної без­пеки України», в ньому йдеться про ті органи, які забезпечувати­муть національну безпеку, отже вони не обмежуються лише воєн­ними формуваннями Міністерства оборони України.

Зокрема, В.А. Ліпкан, пропо­нує замість терміну «воєнна організація держави» вживати термін «сили забезпечення національної безпеки».

Аргументи на користь пропонованої позиції можна висунути наступні.

Пo-перше, перераховані вище органи, міністерства та відом­ства метою свого функціонування мають забезпечення національної безпеки у тій чи іншій сфері суспільного буття, із зосереджен­ням уваги на конкретних напрямах. Прикладом, Служба безпеки України — державний правоохоронний орган спеціального призна­чення, який забезпечує державну безпеку України. Міліція в Ук­раїні — державний озброєний орган виконавчої влади, який захи­щає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природ­не середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

По-друге, для реалізації покладених на них державою функцій дані органи мають право застосовувати силу, тобто саме силовий фактор визначає і відокремлює дані органи. І це є вагомим з огляду на ту обставину, що відокремлює, прикладом, МВС від судів, СБУ від Прокуратури. Силовий фактор у даному випадку є визначаль­ною ознакою для угрупування даних органів до єдиної системи. Саме він визначає ці органи, надає можливість казати окремо про Президента України, Кабінет Міністрів України тощо, тобто про тих суб'єктів, які не наділені правом застосування сили.

По-третє, в системі забезпечення національної безпеки Украї­ни виділяють суб'єктів загальної і спеціальної компетенції, кри­терієм розподілу яких є можливість застосування сили. Органи внутрішніх справ належать до державних органів виконавчої влади спеціальної компетенції, діяльність яких, з урахуванням змісту та характерних особливостей їх діяльності, максимально набли­жена до розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням націо­нальної безпеки і спрямована на практичне вирішення завдань по забезпеченню національних інтересів у сфері внутрішньої без­пеки.

По-четверте, основними елементами Воєнної організації дер­жави є: військові формування — Збройні сили України, внутрішні війська МВС, Державна прикордонна служба України; спеціалізовані військові формування — війська Цивільної оборони, Військо­ва служба правопорядку у Збройних силах України; державні пра­воохоронні органи — Служба безпеки України, органи та підрозді­ли Міністерства внутрішніх справ України. Отже, Воєнна організа­ція складається не лише з військових формувань різних міністерств і відомств, а й з правоохоронних органів, що ще раз доводить не­точність застосування даного терміну. При чому, закон даний пробіл не усунув, тому що, хоча окремо і зазначив на правоохоронні орга­ни, виокремив з їх кола СБУ. Але про це йтиметься нижче.

По-п'яте, при визначенні завдань та функцій воєнної органі­зації зазначено, що вона протидіє лише загрозам; про небезпеки чомусь зовсім не згадується, тим більше зазначається на загрози лише воєнного характеру і лише зовнішні. Це є суттєвим обмежен­ням кола завдань, а також самого призначення даної системи, яка фактично перетворюється на філіал Збройних сил України. Це є невірним, і не лише через те, що система забезпечення національ­ної безпеки створюється для забезпечення реалізації національних інтересів в усіх сферах життєдіяльності, а не лише у воєнній і у внутрішній, а й через ігнорування сучасних тенденцій глобалізації, формування інформаційного суспільства. Таким чином звуження сфери дії сил забезпечення національної безпеки лише до загроз воєнного характеру є невиправданим і не відповідає початковій меті створення даної системи.

Таким чином сили забезпечення націо­нальної безпекивключають в себе Службу безпеки України, Збройні сили України, органи і підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Державну прикордонну службу України, військові підроз­діли Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастро­фи, Державну митну службу України, Управління державної охо­рони України, Державну податкову службу України, інші військові формування, утворені відповідно до Конституції України, які:

• забезпечують національну безпеку України, захист її держав­ного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності дер­жавних кордонів;

• здійснюють безпосередній управлінський вплив на зовнішні і внутрішні загрози та небезпеки, а також сприяють у формуванні передумов для здійснення ефективного управління ними;

• здійснюють боротьбу зі злочинністю, пріоритетними напряма­ми якої є: боротьба з нелегальною міграцією, торгівлею людьми, тероризмом та іншими формами екстремізму, контрабандою, кіберзлочинністю, відмиванням надходжень, одержаних злочинним шляхом;

• забезпечує захист населення в разі катастроф, стихійних лих, небезпечних соціальних конфліктів, епідемій тощо.

Розглянемо більш детально основні функції дея­ких складових елементів сил забезпечення національної безпеки: Міністерство внутрішніх справ України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба, Державна митна служба України, Міністерство оборони України, Управління державної охорони, війська цивільної оборони

Читайте також:

1. Cистеми безпеки торговельних підприємств
2. I. Введення в розробку програмного забезпечення
3. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
4. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
5. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
6. II.1 Програмне забезпечення
7. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
8. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
9. III. Етапи розробки програмного забезпечення
10. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
11. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
12. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях

Переглядів: 785