Закони можна поділити на правові і не правові /рис. 14/. Правовий закон найбільш наближений до сутності права, а не правовий – не відповідає якомусь з її елементів. Хоча цей поділ досить відносний, бо у житті буває так, що краще мати не правовий закон, ніж не мати його зовсім. Тому що без закону існуватиме хаос і свавілля, що приводитиме до масових порушень свободи особистості.
Рис. 14. Види законів
Окрім того, усі закони можна розділити по галузях діяльності суспільства. Серед останніх можна виділити загальнодержавні і локально державні. Загальнодержавніу свою чергу, поділяються на конституційні і органічні. До конституційних законів відносять конституцію, як основний закон держави, що має найвищу юридичну силу, а також закони, які вносять зміни чи доповнення до неї. Органічні закони займають друге місце за юридичною силою після конституційних. Це такі закони, які конкретизують найважливіші положення конституції, або випливають з її змісту. Конституційні і органічні закони приймаються конституційною більшістю законодавчого органу держави. Локально державні закони можна поділити на поточні або звичайні (приймаються за звичайних обставин і регулюють інші важливі суспільні відносини) і надзвичайні (приймаються в необхідних випадках, передбачених конституцією і надзвичайними ситуаціями).