Контракт як особлива форма трудового договору

Серед договорів, які безпосередньо впливають на факт виникнення трудових правовідносин, особливе місце займає контракт.Він отримав своє юридичне оформлення у трудовому праві з березня 1991 р., коли було внесено доповнення до ст. 21 КЗпП. У третій частині цієї статті контракт визначається як особлива форма трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Контракт обов'язково укладається у письмовій формі. Контракт спрямований передусім на виявлення ініціативності та самостійності працівника, а одним зі шляхів максимальної віддачі працівником індивідуальних здібностей та професійних навичок є визначення у контракті відповідного рівня оплати праці та матеріального забезпечення із врахуванням складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності роботодавця-підприємця. Контракт може містити положення щодо основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у формі винагороди за підсумками роботи за рік, премій за спеціальними системами і положеннями, компенсацій та інших грошових матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які встановлюються понад нормами, передбаченими згаданими актами). Сторонам надається право визначення порядку встановлення розміру заробітної плати. Для підвищення зацікавленості працівника рекомендується встановлювати не мінімальний розмір майбутньої заробітної плати з наступним її підвищенням, а передбачити середній рівень з визначенням випадків її збільшення або зменшення. У будь-якому разі виплати, що встановлюються контрактом, не повинні бути меншими, ніж це передбачено чинним законодавством, угодами і колективним договором, та залежать від виконання умов контракту.

Строк контракту є однією з його умов, і оскільки контракт - це завжди строковий договір, то лише з огляду на цю обставину його можна вважати угодою, що в основі своїй погіршує правове становище працівника.

Термін контракту визначається за угодою сторін. Тому в самому контракті вони можуть передбачити будь-яку тривалість трудових відносин аж до автоматичноїпролонгації його на наступний строк, якщо жодна зі сторінне виявить бажання припинити контракт за п. 2 ст. 36 КЗпП після закінчення терміну договору.

Сплив строку, на який було укладено контракт, є лише однією із підстав для припинення існуючих на його основі трудових правовідносин. Контракт може бути розірваний достроково й за наявності інших підстав, що визначені чинним законодавством (ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41 КЗпП). У частині третій ст. 21 КЗпП передбачено, що за угодою сторін у самому контракті можуть бути передбачені умови розірвання договору, в тому числі дострокового.

У більшості випадків на практиці з огляду на існуючі нормативні акти, які були прийняті Кабінетом Міністрів для впорядкування контрактної форми найму на роботу, це правило трактується як можливість встановлювати у контракті додаткові, стосовно визначених на законодавчому рівні, підстави дострокового припинення трудових правовідносин.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Види трудового договору	\|	Порядок укладення трудового договору

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.