Інститут працевлаштування та забезпечення зайнятості

Правове регулювання забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності та система гарантій права на працю

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ 9. Правова організація працевлаштування

9.1. Правове регулювання забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності та система гарантій права на працю.

9.2. Інститут працевлаштування та забезпечення зайнятості.

9.3.Права безробітного.

9.4. Обов’язки осіб, які шукають роботу, та безробітних.

9.5. Порядок виплати допомоги з безробіття.

Правове забезпечення залучення громадян України у сферу трудової діяльності здійснюється за допомогою системи норм відповідних нормативно-правових актів, до яких належить Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про зайнятість населення", Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Положення про державну службу зайнятості, Положення про порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, виплати допомоги у зв'язку з безробіттям, а також умови надання матеріальної допомоги в період професійної підготовки та перепідготовки, Положення про інспекцію по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення та інші правові акти.

Демократичність конституційних норм про працю забезпечується можливістю вибору професії і роду трудової діяльності та забороною примусової праці (ст. 43 Конституції України).

Законодавство передбачає систему гарантій забезпечення права громадян на працю. Так, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

ü вільний вибір виду діяльності;

ü безплатне сприяння державних служб зайнятості в наданні відповідної роботи й упрацевлаштуванні згідно з покликанням, здібностями, професійною підготовкою, освітою з урахуванням суспільних потреб, у наданні підприємствами, установами, організаціями роботи за фахом випускникам державних вищих навчальних, професійно-технічних закладів за попередньо поданими заявами;

ü безплатне навчання безробітних громадян новим професіям, їхню перепідготовку в навчальних закладах або в системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

ü компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв'язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

ü правовий захист від необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу та незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Працевлаштування- це передумова зайнятості та її гарантія. Це процес підшукування необхідної роботи, підготовки до неї та влаштування на цю роботу. Розрізняють працевлаштування в широкому й вузькому розумінні.

У широкому розумінні працевлаштування - це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомогою служби зайнятості. Сюди входить й переведення працівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації.

У вузькому розумінні працевлаштування - це діяльність відповідних державних органів, що здійснюють сприяння громадянам України у пошуку потрібної роботи й улаштуванні на неї, включаючи й процеси професійної підготовки, перепідготовки тощо.

Зайнятість- це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі. Це визначення вказує на фактичну реалізацію права на працю без будь-якого примусу, оскільки незайнятість не може бути підставою для правової відповідальності.

Правовий інститут забезпечення зайнятості включає комплекс юридичних та соціально-економічних гарантій, спрямованих на боротьбу з безробіттям, реалізацію всіма бажаючими права на працю, допомогу у працевлаштуванні.

Основні принципи державної політики зайнятості населення – це головні напрями такої політики, в яких відображається сутність законодавства щодо забезпечення зайнятості населення України. Вони знаходять своє закріплення в ст. З Закону України "Про зайнятість населення".

Основні принципи державної політики зайнятості населення:

üпринцип забезпечення всім громадянам рівних можливостей у реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підготовки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб незалежно від походження, майнового стану, національності, статі, віку, політичних переконань, ставлення до релігії;

üпринцип сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобіганню безробіттю;

üпринцип створення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

üпринцип координації діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами економічної та соціальної політики на основі державної і регіональних програм зайнятості;

üпринцип співробітництва професійних спілок, асоціацій, підприємств тощо з органами державного управління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

üпринцип міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зайнятості населення, у тому числі й праця громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Закон України "Про зайнятість населення" надає підприємствам, що активно сприяють зайнятості, пільги щодо податків та інших платежів до бюджету (ст. 20).

Практична допомога у працевлаштуванні громадян надається державною службою зайнятості, до складу якої входять Державний центр зайнятості Міністерства праці і соціальної політики України, Республіканський (Автономної Республіки Крим) центр зайнятості, обласні, районні, міжрайонні, міські та районні в містах центри зайнятості.

Безробітні - працездатні громадяни працездатного віку (жінки від 16 до 55 років, чоловіки від 16 до 60 років), котрі через відсутність роботи не мають заробітку або інших, передбачених чинним законодавством, доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що дійсно шукають роботу, готові та здатні виконувати прийнятну роботу.

Громадяни, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, котрі шукають роботу, мають право на одержання допомоги у працевлаштуванні упродовж семи календарних днів від дня реєстрації, а працівники служби допомагатимуть їм знайти прийнятне місце праці. У разі відсутності прийнятної роботи рішення про надання громадянину статусу безробітного за його особистою заявою приймається директором центру зайнятості з восьмого дня після реєстрації громадянина у центрі зайнятості за місцем проживання (реєстрації) як особи, котра шукає роботу.

Не можуть бути визнані безробітними незайняті громадяни:

üвіком до 16років, за винятком тих, котрі працювали і були вивільнені у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, реорганізацією, перепрофілюванням і ліквідацією підприємства, установи чи організації або скороченням чисельності (штату);

üкотрі вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), в тому числі випускники загальноосвітніх шкіл, у разі їхньої відмови від проходження професійної підготовки або від оплачуваної роботи, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки;

üкотрі відмовились від двох пропозицій прийнятної роботи з моменту реєстрації їх у службі зайнятості як осіб, котрі шукають роботу;

üкотрі мають право на пенсію відповідно до законодавства України (крім осіб, котрі не бажають використати своє право на достроковий вихід на пенсію за півтора року до встановленого законодавством терміну згідно з пунктом І "г" ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення").

Прийнятною вважається робота, що відповідає освіті, професії (спеціальності), кваліфікації працівника і надається в тій місцевості, де він проживає. Заробітна плата повинна відповідати рівню, який особа мала за попередньою роботою, з урахуванням її середнього рівня, що склався в галузі області за минулий місяць. Під час пропонування прийнятної роботи враховується:

ü трудовий стаж громадянина за професією (спеціальністю);

ü його попередня діяльність;

ü вік;

ü досвід;

ü ситуація на ринку праці;

ü тривалість періоду безробіття.

Для громадян, котрі вперше шукають роботу і не мають професії (спеціальності), прийнятною вважається робота, яка потребує попередньої професійної підготовки, або оплачувана робота, включаючи роботу тимчасового характеру, яка не потребує професійної підготовки, а для громадян, котрі бажають відновити трудову діяльність після перерви понад 6 місяців, робота за професією (спеціальністю), що потребує попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації, а в разі неможливості її надання - інша оплачувана робота за спорідненою професією (спеціальністю). Для громадян, котрі працювали не за професією (спеціальністю) понад 6 місяців, прийнятною вважається робота, яку вони виконували за останнім місцем праці, а робота за основною професією (спеціальністю) може бути прийнятною за умови попередньої перепідготовки чи підвищення кваліфікації з урахуванням потреб ринку праці у цій професії (спеціальності). У разі неможливості надання громадянинові роботи за професією (спеціальністю) упродовж 6 місяців безробіття прийнятною вважається робота, яка потребує зміни професії (спеціальності) з урахуванням здібностей, здоров'я громадянина і раніше набутого досвіду, доступних для нього видів навчання та потреб ринку праці у цій професії (спеціальності).

Реєстрація та облікгромадян, котрі звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем проживання (реєстрації) за умови подання паспорта і трудової книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Право на отримання соціальних послуг та матеріального забезпечення на випадок безробіття мають:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правове регулювання проведення страйків	\|	Права безробітного

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.