Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник






Основні категорії економічного аналізу.

Зміст питання. Ресурси, фактори (чинники), резерви виробництва, їх класифікація. Використання в економічному аналізі системи показників. Оцінка результатів господарської діяльності. Сприяння управлінню й контролю виробництва. Пошук та виявлення резервів, заходи для їх реалі­зації з метою підвищення ефективності виробництва.

 

 

Об’єкти господарської діяльності знаходять своє відображення в системі показників (плану, обліку, звітності). Кожне економічне явище характеризується комплексом взаємопов’язаних показників. Показники підрозділяються на:

· кількісні та якісні;

· загальні та специфічні

· узагальнюючі, часткові, допоміжні

· абсолютні та відносні

· факторні та результативні.

Комплексне вивчення економіки підприємств передбачає систематизацію показників, тому що сукупність показників, якої повною вона не була б, без урахування взаємозв’язків не може надати дійсне уявлення про ефективність господарської діяльності. Необхідно взаємно пов’язати конкретні данні у єдину комплексну систему.

До основних категорій економічного аналізу відносяться фактори господарської діяльності, показники господарської діяльності, резерви виробництва. Під терміном “фактор” розуміють причину, яка впливає на результат.

Досліджувані в аналізі фактори можна класифікувати за різними ознаками.

Таблиця 1.1. Класифікація факторів в аналізі господарської ді­яльності

 

Класифікаційна ознака Групи факторів
За своєю природою Природно-кліматичні Соціально-економічні Виробничо-економічні
За ступенем впливу на резуль­тати Основні Другорядні
За залежністю від колективу Об'єктивні Суб'єктивні
За відношенням до об'єкта дослідження Внутрішні Зовнішні
За ступенем поширеності Загальні Специфічні
За часом дії Постійні Змінні
За характером дії Екстенсивні Інтенсивні
За властивостями відображу­ваних явищ Кількісні Якісні
За своїм складом Прості Складні
За ієрархією (за рівнем співпідпорядкованості) Першого порядку Другого порядку і т. д.
За можливістю виміру впливу Вимірні Невимірні

 

Показники господарської діяльності – числові вирази, які характеризують конкретні виміри об’єкту або його економічну сутність.

 

Система показників комплексного АГД
Показники вихідних умов діяльності підприємства · наявність необхідних матеріальних і фінансових ресурсів для нормального функціонування підприємства і виконання виробничої програми · організаційно-технічний рівень підприємства · рівень маркетингової діяльності
 
 

 

Показники використання засобів виробництва
  • фондорентабельність
  • фондовіддача
  • фондомісткість
  • середньорічна вартість основних засобів
  • амортизація
Показники використання предметів праці
  • матеріаломісткість
  • матеріаловіддача
  • вартість предметів труда за аналізує мий проміжок часу
Показники використання трудових ресурсів
  • забезпеченість підприємства трудовими ресурсами
  • фонд заробітної плати
  • продуктивність
  • трудомісткість
  • прибуток на робітника і на гривню заробітної плати
   
Показники виробництва і збуту продукції · обсяги валової, товарної і реалізованої продукції · структура продукції · якість продукції · ритмічність випуску та реалізації · залишки готової продукції на складах
 
 

 

Показники собівартості продукції · загальна сума витрат на виробництво та реалізацію продукції · витрати за елементами і статтями · витрати за видами продукції · витрати на гривню товарної продукції · собівартість окремих виробів    
Показники прибутку та рентабельності · прибуток · рівень рентабельності  
Показники фінансового стану підприємства · показники наявності і структури капіталу · ефективність використання власних та позикових коштів · платоспроможність, ризик банкрутства, фінансова стійкість  

 

Невикористані можливості в економічному аналізі називаються резервами підвищення економічної ефективності виробництва.

Під господарськими резервами розуміють можливості підвищення ефективності діяльності підприємства на основі використання досягнень науково-технічного прогресу і пере­дового досвіду.

З розвитком науково-технічного прогресу (НТП) появляють­ся нові види сировини і матеріалів, нові види машин і устатку­вання, нові технології, більш досконалі форми організації праці, що дає змогу знижувати матеріаломісткість, трудомісткість про­дукції та послуг, прискорювати оборотність коштів, підвищува­ти рентабельність та інші показники ефективності бізнесу.

Господарські резерви класифікують за різними ознаками.

Рис. 1.3. Класифікація резервів в аналізі господарської діяльності

За просторовою ознакою виділяють внутрігосподарські, га­лузеві, регіональні і загальнодержавні резерви.

До внутрігосподарських належать ті резерви, які виявляють і які може бути використано тільки на досліджуваному підприємстві.

Вони базуються на повнішому і економнішому використанні вироб­ничих потужностей, трудових і матеріальних ресурсів, застосуванні найновіших досягнень НТП у галузі техніки, технології та органі­зації виробництва, на виробленні правильної структурної, цінової, інвестиційної, фінансової стратегій у сфері бізнесу і т. д.

Галузеві резерви — це ті, які може бути виявлено тільки на рівні галузі, наприклад виведення нових сортів культур, порід тварин, розробка нових систем машин, нових технологій, удос­коналених конструкцій виробів тощо. Пошук цих резервів вхо­дить до компетенції галузевих об'єднань, міністерств, концернів.

Регіональні резерви може бути виявлено і використано в ме­жах географічного району (використання місцевої сировини і па­лива, енергетичних ресурсів, централізація допоміжних вироб­ництв незалежно від їхнього відомчого підпорядкування і т. д.).

До загальнодержавних резервів можна віднести ліквідацію диспропорцій у розвитку різних галузей виробництва, зміну форм власності, системи управління національною економікою і т. ін. Використання таких резервів можливе тільки за допомогою за­ходів на загальнодержавному рівні управління.

За ознакою часу резерви поділяють на невикористані, поточні і перспективні.

Невикористані резерви — це втрачені можливості підвищен­ня ефективності виробництва щодо плану або досягнень науки і передового досвіду за минулі проміжки часу.

Під поточними резервами розуміють можливості поліпшен­ня результатів господарської діяльності, які можна реалізувати Протягом найближчого часу (місяця, кварталу, року).

Перспективні резерви розраховані звичайно на тривалий час. Використання їх пов'язане зі значними інвестиціями, впрова­дженням найновіших досягнень НТП, перебудовою виробництва, зміною технології виробництва, спеціалізації тощо.

За стадіями життєвого циклу виробу резерви бувають на стадіях перед виробничій, виробничій, експлуатації і утилізації виробу.

Найбільшого ефекту досягають при пошуку резервів на перед-виробничій стадії. Тут може бути виявлено резерви підвищення ефективності виробництва за рахунок удосконалення кон­струкції виробу і технології його виробництва, використання де­шевшої сировини тощо. Саме на цій стадії об'єктивно бувають найбільші резерви зниження собівартості продукції. І чим по­вніше їх виявлено на цьому етапі, тим вища ефективність цього виробу взагалі.

На виробничій стадії відбувається освоєння нових виробів, нової технології, а потім здійснюється масове виробництво про­дукції. На цьому етапі величина резервів зменшується за раху­нок того, що вже проведено роботи для створення виробничих потужностей, придбання необхідного обладнання та інструментів, налагодження виробничого процесу. Отже, докорінна зміна цьо­го процесу вже неможлива без великих втрат. Тому на цій стадії життєвого циклу виробу виявляють і використовують ті резерви, котрі не зачіпають виробничого процесу. Ці резерви пов'язані з поліпшенням організації праці, підвищенням її інтенсивності, зі скороченням простоїв обладнання, з економією і раціональним використанням сировини та матеріалів.

Експлуатаційна стадія поділяється на гарантійний період, протягом якого виконавець зобов'язаний ліквідувати неполадки, які виявив споживач, і на післягарантійний. На стадії експлуа­тації об'єкта резерви більш продуктивного використання його і зниження витрат (економія електроенергії, палива, запасних ча­стин і т. ін.) залежать головним чином від якості виконаних робіт на перших двох стадіях.

Резерви на стадії утилізації — це можливості одержання до­ходу внаслідок повторного використання утилізаційних матері­алів і скорочення витрат на утилізацію виробу після завершення його життєвого циклу.

Отже, щоб домогтися більшого ефекту, необхідно проводити пошук резервів безперервно і систематично на всіх стадіях жит­тєвого циклу виробу і особливо на перших, більш ранніх його ста­діях, де приховано найсуттєвіші резерви.

За стадіями процесу відтворення виокремлюють резерви у сфері виробництва і у сфері обігу. Основні резерви, як правило, перебувають у сфері виробництва, але багато їх є і у сфері обігу (запобігання різноманітним втратам продукції на шляху від ви­робника до споживача, а також зменшення витрат, пов'язаних зі зберіганням, перевезенням і продажем готової продукції).

Важливе значення має групування резервів за видами ресурсів. Окремо розглядають резерви, пов'язані з найповнішим і з найефек­тивнішим використанням земельних ресурсів, засобів праці, пред­метів праці і трудових ресурсів. Така класифікація резервів необ­хідна для збалансованості їх за всіма видами ресурсів.

Наприклад, виявлено резерв збільшення випуску продукції за рахунок ефективнішого використання трудових ресурсів. Але щоб їх освоїти, необхідно у тому самому обсязі виявити резерви збільшення виробництва продукції за рахунок кращого викори стання засобів праці і предметів праці. Якщо за яким-небудь ре­сурсом резервів не вистачає, то до уваги беруть найменшу вели­чину резервів, виявлену в одному з них.

За економічною природою і характером впливу на результа­ти виробництва резерви поділяють на екстенсивні й інтенсивні. Резерви екстенсивного характеру пов'язані з використанням у виробництві додаткових ресурсів (матеріальних, трудових, зе­мельних та інших). Резерви інтенсивного типу базуються на по­внішому і раціональнішому використанні наявного виробничого потенціалу. З прискоренням НТП слабшає роль резервів екстен­сивного характеру і посилюється пошук резервів інтенсифікації виробництва.

За джерелами утворення резерви поділяють на внутрішні і зовнішні. До внутрішніх належать резерви, котрі може бути освоєно силами і засобами самого підприємства. Зовнішні резерви — це технічна, технологічна або фінансова допомога суб'єкту госпо­дарювання з боку держави, органів вищого рівня, спонсорів і т. д.

За способами виявлення резерви поділяються на явні і при­ховані. До явних належать резерви, котрі легко виявити за мате­ріалами бухгалтерського обліку і звітності. Це недостача і псу­вання продукції та матеріалів на складах, виробничий брак, втра­ти від списування боргів, виплачені штрафи, перевитрати усіх видів ресурсів порівняно з діючими нормами на підприємстві та ін. Такі втрати є результатом безгосподарності, марнотратства, невиконання зобов'язань за договорами, незадовільного стану устаткування, недостатньо високої професійності кадрів, низького рівня організації виробництва, порушення технологічних про­цесів, невиконання плану організаційно-технічних заходів тощо. Для ліквідації цих перевитрат слід вжити заходів для удоскона­лення техніки, технологій та організації виробництва. Необхід­но також навести порядок у зберіганні і перевезенні матеріаль­них цінностей, організувати дієвий облік і контроль за їхнім ру­хом, забезпечити виконання зобов'язань перед покупцями і по­стачальниками, строго дотримувати фінансової і розрахункової дисципліни і т. д.

До прихованих належать резерви, що пов'язані з упроваджен­ням досягнень НТП та передового досвіду і не передбачені пла­ном. Для виявлення їх необхідно провести порівняльний внутрігосподарський аналіз (з досягненнями передових дільниць, бригад, робітників), міжгосподарський (з досягненнями про­відних підприємств галузі), а в деяких випадках — міжнародні порівняння. І хоча ці резерви не відображають у звітності як пе ревитрати ресурсів порівняно з можливостями вітчизняної і за­рубіжної практики, однак зволікання у виявленні і використанні їх часом тягне за собою втрати значно більші, ніж перевитрата ресурсів щодо планового рівня.

Отже, класифікація резервів дає змогу глибше зрозуміти сутність і організувати пошук їх комплексно і цілеспрямовано.

Кількісне вираження величини резерву — це різниця між можливим (прогнозним) рівнем досліджуваного показника і його фактичною величиною на поточний момент:

Для того, щоб величина виявлених резервів була реальною, підрахунок резервів має бути, по можливості, точним і обґрунто­ваним. Методика підрахунку резервів залежить від характеру резервів (інтенсивні чи екстенсивні), способів виявлення їх (явні чи приховані) і способів визначення величини їх (формальний підхід чи неформальний). При формальному підході величину резервів визначають без ув'язки з конкретними заходами для освоєння їх. Неформальний підхід (виявлення резервів за суттю) базується на конкретних організаційно-технічних заходах.

 


Читайте також:

  1. Gigabit Ethernet на витій парі категорії 5
  2. II. Основні закономірності ходу і розгалуження судин великого і малого кіл кровообігу
  3. Адвокатура в Україні: основні завдання і функції
  4. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  5. Алгоритм розробки техніко-економічного обґрунтування будівництва нового та реконструкції діючих підприємств харчування.
  6. Альтернативні теорії макроекономічного регулювання
  7. Альтернативні уявлення щодо макроекономічного регулювання: теорії раціональних сподівань та економіка пропозиції. Крива Лафера.
  8. Альтернативність ресурсів і проблема економічного вибору
  9. Амністія являє собою повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певної категорії осіб, винних у вчиненні злочину.
  10. Амортизація основних засобів, основні методи амортизації
  11. Артеріальний пульс, основні параметри
  12. Банківська система та її основні функції




Переглядів: 1583

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
АГД як галузь економічної науки | Види та напрямки економічного аналізу.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.